Справа № 442/8362/23 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.
Провадження № 22-з/811/15/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
(ДОДАТКОВА)
17 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
секретар Салата Я.І.
у відсутності учасників справи,
розглянувши в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Микуша Дмитра Михайловича про компенсацію здійснених судових витрат по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про визначення місця проживання дитини, -, -
20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Відділ-служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визначення місця проживання дитини. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору.
Додатковим рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500 грн.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 14 травня 2024 року оскаржив відповідач ОСОБА_2 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2024 року задоволено частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року залишено без змін.
Додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 травня 2024 року змінено, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн..)
27 січня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Микуша Дмитра Михайловича надійшла заява про компенсацію здійснених судових витрат по справі.
Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу, зазначалося, орієнтовний розрахунок суми витрат,які очікує поенестии ОСОБА_1 становить 8000 грн.
У судовому засіданні адвокатом зроблена усна заява, що в п'ятиденнний строк з дня ухвалення рішення буде подано заяву про компенсацію витрат з відповідними доказами понесення таких. Просить стягнути із ОСОБА_2 понесену ОСОБА_1 суму судових витрат щодо надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 грн. Детальний перелік виконаних робіт зазначено в розрахунку та в акті приймання-виконання робіт,який додається.
Від представника відповідача- адвоката Партики Ольги Владиславівни надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. В заяві зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу 5000 грн. є необґрунтовано завищеним і неспівмірним. ЗЩвертає увагу, що адвокатом підготовлено лише відзив на апеляційну скаргу, що не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду заяви.
Від адвоката Микуш Д.М. надійшла заява про розгляд заяви у його відсутності та відсутності ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Микуша Дмитра Михайловича про компенсацію судових витрат підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ст.380 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається в тому числі і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Як у суді першої інстанції так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне роцесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Встановлено, що правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 надавав адвокат Микуш Дмитро Михайлович, що стверджується договором про надання правничої допомоги від 21.10.2024 року та ордером.
Відповідно до п.4.1 Договору за надання юридичних послуг клієнт сплачує виконавцеві гонорар за домовленістю.
Згідно з актом приймання-виконання робіт від 27 січня 2025 року сторони домовились, що вартість послуги за надання правової допомоги становить 1000 грн. за одну годину роботи.
Відповідно до розрахунку витрат на правничу допомогу 11 листопада 2024 року адвокат витратив дві години на вивчення матеріалів справи та надання консультації.
13 листопада адвокат витратив дві години на написання відзиву на апеляційну скаргу.
20 січня 2025 року брав участь у судовому засіданні апеляційної інстанції,яке тривало 1 год.
Адвокатом долучено квитанцію про оплату витрат на правову допомогу в розмірі 5000грн.
Колегія суддів надаючи оцінку обставинам обсягу фактично наданих послуг в суді апеляційної інстанції, враховуючи критерії складності даної справи, предмет судового розгляду та розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає розмір гонорару 5000 грн. співмірним.
На переконання колегії суддів, такий розмір судових витрат на правову допомогу відповідає критеріям розумності, виваженості, справедливості, а також така правнича допомога була необхідною, фактично надана і підтверджена належними доказами.
Суд не приймає до уваги заяву про зменшення судових витрат до 2000 грн., оскільки надані адвокатом юридичні послуги були необхідними та відповідають критеріям обгрунтованості та пропорційності.
Керуючись ст. ст. 133,137,141, 270, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Микуша Дмитра Михайловича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткової постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 лютого 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк