Справа №127/4863/25
Провадження №1-кп/127/168/25
24 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частинами першою та другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2024 за № 12024020000000657,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частинами першою та другою статті 190 Кримінального кодексу України.
Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілих. Заявив клопотання про надання доручення органу пробації на підготовку досудової доповіді.
Потерпілі в судове засідання не з'явились, разом з тим на електронну адресу суду надійшли письмові заяви останніх, згідно з якими вони просять суд здійснити розгляд справи за їхньої відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечували. Разом з тим, обвинувачений у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про здійснення колегіального судового розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням, а також призначення запасного судді. Подані клопотання мотивовані тим, що матеріали кримінального провадження містять 5 томів письмових доказів, він є політично переслідуваним, тому вважає, що судовий розгляд має бути здійснений саме колегіальним складом з призначенням запасного судді.
Обвинувачений також заявив клопотання про надання дозволу на побачення з його батьками, а також надання дозволу на використання мережі Інтернет для здійснення належного захисту від пред'явленого йому обвинувачення.
Крім того, обвинувачений заявив клопотання про скасування застосованого до нього запобіжного заходу. Клопотання мотивоване тим, що він є політично переслідуваною особою, обвинувачується у вчиненні діяння, яке фактично містить ознаки цивільного спору. Зауважив на те, що згідно з висновками експертів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, містять ознаки образи, однак цензура в України заборонена на конституційному рівні. Вважає, що правові підстави для застосування до нього будь-якого запобіжного заходу відсутні. Тому обвинувачений просив скасувати застосований до нього запобіжний захід у вигляді утримання під вартою або ж застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з утриманням під вартою.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, закриття кримінального провадження, повернення обвинувального акта прокурору, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про здійснення судового розгляду судом колегіально, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого щодо: 1) злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років; 2) злочинів, у вчиненні яких обвинувачується Президент України, повноваження якого припинено, народний депутат України, Прем'єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, Генеральний прокурор, заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Голова Служби безпеки України, Директор Державного бюро розслідувань, Директор Національного антикорупційного бюро України, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Голова Фонду державного майна України, Голова Центральної виборчої комісії, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова та судді Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів, Голова Вищої ради правосуддя.
З пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення випливає, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1 та частинами першою і другою статті 190 КК. Жодне з пред'явлених обвинувачень не містить правових підстав для застосування приписів частини першої статті 31 КПК. Також в судовому засіданні не наведені правові підстави для застосування приписів частини другої статті 31 КПК. Тому суд вважає, що розгляд кримінального провадження слід здійснювати суддею одноособово.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для залучення запасного судді, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини першої статті 320 КПК у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання. Про призначення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідання.
Зважаючи на ту обставину, що приписи наведеної правової норми містять застереження про право суду прийняти рішення про необхідність призначення запасного судді, у разі необхідності значного часу для проведення судового розгляду. За результатами підготовчого судового засідання обставини, які б свідчили про наявність правових підстав для призначення запасного судді, встановлені не були. Крім того, приписи частини першої статті 320 КПК не позбавляють суд ухвалити відповідне рішення про призначення запасного судді на стадії судового розгляду справи. Тому суд вважає, що правові підстави для задоволення клопотання обвинуваченого в цій частині відсутні.
У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілих.
Вирішуючи питання про наявність підстав для надання органу пробації доручення на складання досудової доповіді суд враховує, що пунктом 5 частини третьої статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про доручення представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. При цьому частиною п'ятою статті 314 КПК визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Згідно з частиною першою статті 314-1 КПК з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. При цьому частиною другою зазначеної статті визначено, що досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Крім того, зі змісту пункту 1 частини першої статті 410 КПК випливає, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Отже, сукупний аналіз зазначених правових норм дає можливість суду зробити висновок, що надання доручення на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні щодо особи, яка не є неповнолітньою є правом, а не обов'язком суду. Крім того, стороною обвинувачення в судовому засіданні не зазначено, у чому саме надання доручення на складання досудової доповіді сприятиме забезпеченню дотримання інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Суд також враховує, що стороною обвинувачення не мотивовано, що розгляд кримінального провадження за відсутності досудової доповіді призведе до неповного дослідження обставин справи та виконання вимог, встановлених статтею 91 КПК, щодо обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні. Згідно з приписами частини п'ятої статті 314-1 КПК досудова доповідь не може використовуватись у кримінальному провадження як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Тому суд не убачає необхідності для надання доручення органу пробації на складання досудової доповіді у кримінальному провадженні.
Вирішуючи клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 201 КПК підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Зі змісту частини другої статті 201 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 зазначених вимог кримінально-процесуального законодавства не дотримався. Разом з тим, суд враховує, що сторона обвинувачення не заперечувала проти розгляду клопотання обвинуваченого та не наполягала на відкладенні судового засідання для надання можливості ознайомитись зі змістом клопотання, не погоджуючись з доводами ОСОБА_5 . Крім того, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання обвинуваченого по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування ОСОБА_5 був затриманий о 14:35 год. 31.10.2024 та 02.11.2024 до останнього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.12.2024. У подальшому строк тримання ОСОБА_5 під вартою був продовжений до 22.02.2025.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду 12.02.2025 та ухвалою від 13.02.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 15:00 год. 24.02.2025.
У судовому засіданні встановлено, що після надходження обвинувального акта до суду та у зв'язку з призначенням підготовчого судового засідання поза межами строку дії запобіжного заходу, сторона обвинувачення звернулась з відповідним клопотанням до слідчого судді. Також суд встановив, що слідчий суддя своєю ухвалою від 20.02.2025 продовжив ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 20.04.2025.
Суд при цьому враховує приписи частини п'ятої статті 201 КПК, відповідно до яких слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Отже, враховуючи, що з дня постановлення попередньої ухвали минуло лише 4 дні, а нових обставин обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні не повідомив, суд дійшов до переконання, що клопотання обвинуваченого слід залишити без розгляду. З огляду на зазначені обставини суд також не вбачає підстав для розгляду питання щодо визначення ОСОБА_5 розміру застави.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання службових осіб слідчого ізолятора надати дозвіл на реалізацію його права на здійснення професійних прав шляхом надання дозволу на періодичне виконання мережі Інтернет, суд вважає за доцільне зауважити таке.
З супровідного листа та реєстру матеріалів досудового розслідування випливає, що відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді утримання під вартою.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (далі - Закон № 3352-XII) попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 3352-XII метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
Зі змісту частини першої статті 4 Закону № 3352-XII випливає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 3352-XII забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 3352-XII особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Зі змісту частини першої статті 7 Закону № 3352-XII режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 3352-XII основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
Суд враховує, що права осіб, взятих під вартою, визначені статтею 9 Закону № 3352-XII, у якій посилання на використання мережі Інтернет відсутнє. Натомість наявне посилання на можливість мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження, а також користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу.
Порядок листування надсилання скарг, заяв і листів визначений статтею 13 Закону № 3352-XII.
Суд також враховує, що 09.09.2021 наказом Міністерства юстиції України за № 3191/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1187/36809, бев затверджений Порядок реалізації експериментального проєкту щодо надання особам, взятим під варту, в слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України платної послуги з доступу до Інтернету та телефонного зв'язку за допомогою засобів IP-телефонії. Однак цей наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.09.2023 за № 3292/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.09.2023 за № 1641/40697. Розділом ІІІ цього Порядку регламентоване надання послуга з доступу до Інтернету та голосової електронної комунікації за допомогою засобів IP-телефонії. Однак, суд враховує, що це дискреційні повноваження адміністрації СІЗО, в діяльність якої суд втручатись не вправі. Саме тому суд вважає, що правові підстави для задоволення клопотання обвинуваченого в частині зобов'язання адміністрації СІЗО надати йому доступ до мережі Інтернет відсутні.
Вирішуючи клопотання обвинуваченого щодо надання йому дозволу на регулярні побачення із батьками, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Порядок надання побачень особам, взятим під варту, регламентований частиною першою статті 12 Закону № 3352-XII).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 3352-XII побачення з родичами або іншими особами може надавати взятим під варту адміністрація місця попереднього ув'язнення лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин.
Отже, з наведеної норми випливає, що відповідний письмовий дозвіл на побачення має надаватись судом. При цьому суд вважає слушним зазначити, що для отримання такого дозволу, особа, яка виявила бажання на побачення із особою взятою під варту, має звернутись із відповідною заявою до суду, в якій необхідно чітко зазначити день побачення.
Обвинувачений у своєму клопотанні не конкретизує дати та часу, на які суд мав би надати останньому дозвіл на побачення. Крім того, жодні документи на підтвердження анкетних даних осіб, з якими обвинувачений ОСОБА_5 виявив бажання отримати побачення, суду не надані. Також, суду не надані докази на підтвердження родинних зв'язків обвинуваченого із особами, з якими останній виявив бажання бачитись в умовах слідчого ізолятора.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання обвинуваченого не відповідає вимогам Закону № 3352-XII, а тому в його задоволенні на цей час слід відмовити.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частинами першою та другою статті 190 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2024 за № 12024020000000657, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 04.03.2025 о 15:00 годині.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілих.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: