Ухвала від 21.02.2025 по справі 127/1-53/07

Справа № 127/1-53/07

Провадження № 1-в/127/698/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

заявника ОСОБА_4 ),

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з нерухомого майна у справі №1-53/07 Ленінського районного суду Вінницької області, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , подане ним в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту з нерухомого майна у справі № 1-53/07 Ленінського районного суду м. Вінниці, накладеного згідно постанови слідчого від 22.06.2004 року. Клопотання мотивоване тим, що після ухвалення судом обвинувального вироку, потерпілі та цивільні позивачі у даному провадженні протягом тривалого часу не реалізували своє право на звернення стягнення в примусовому порядку на майно, належне засудженому по даній справі ОСОБА_4 . Відтак, заявник вважає, що існування у даній справи постанови слідчого про накладення арешту на майно, створює йому перешкоди у реалізації права власності.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав вимоги своєї заяви, посилаючись на положення статті 41 Конституції України та ст. 174 КПК України (в ред. Закону України від 13.04.2012 року).

Заявник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав вимоги заяви свого захисника ОСОБА_5 , зазначивши, що на його думку, вказана постанова слідчого про накладення арешту позбавляє його права володіти та розпоряджатись об'єктом нерухомого майна, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Прокурор у судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви про скасування арешту з майна з тих підстав, що відповідно до ст. 9 перехідних положень до чинного КПК України, питання про скасування арешту з майна, накладеного відповідно до положень КПК України в редакції 1960 року, мають вирішуватись у порядку, що діяв до моменту набрання чинності новим КПК України.

Вивчивши матеріали заяви про скасування постанови про арешт, матеріали кримінальної справи № 1-53/07 Ленінського районного суду м. Вінниці, заслухавши пояснення учасників провадження, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви адвоката ОСОБА_5 , яка подана ним в інтересах ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

Згідно постанови слідчого від 22.06.2004 року в межах кримінальної справи № 04325040 було накладено арешт на все майно ОСОБА_6 . Після надходження справи для розгляду до Ленінського районного суду м. Вінниці, останній було присвоєно № 1-53/07. Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.12.2007 року ОСОБА_6 засуджено та призначено покарання у вигляді 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна на користь держави, а також задоволено цивільний позов. Даний вирок набув законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Вінницької області від 05.06.2008 року.

Відповідно до положень ст. 9 Перехідних положень КПК України (в ред. Закону України від 13.04.2012 року), запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно положень частин 1 та 4 статті 29 КПК України (в ред. Закону України від 1960 року) визначено обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого або/та цивільного позову.

Згідно ст. 324 КПК України (в ред. Закону України від 1960 року), суд при постановленні вироку зобов'язаний вирішити питання щодо арештованого майна у тому разі, якщо задоволено цивільний позов або застосовано конфіскацію майна.

В даному випадку, вироком суду першої інстанції, який залишено в цій частині без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, було задоволено цивільний позов до ОСОБА_6 , а також застосовано до останнього конфіскацію майна на користь держави. Саме з цих підстав, арешт з майна обвинуваченого, накладений відповідно до постанови слідчого від 22.06.2004 року, не був скасований, оскільки таким чином він забезпечував можливість виконання судового рішення в цій частині.

З урахуванням аналізу вищенаведених норм КПК (в ред. Закону України від 1960 року) у слідчого відсутній обов'язок накладати окремо арешт на майно обвинуваченого (засудженого), з метою забезпечення кожного окремо цивільного позову чи забезпечення конфіскації, оскільки основна мета вказаного інституту - забезпечення вказаного майна, забезпечена постановою слідчого від 22.06.2004 року.

Враховуючи наведені обставини, наведені адвокатом ОСОБА_5 у заяві, яка подана в інтересах ОСОБА_4 , доводи про порушення прав останнього внаслідок нескасованої постанови слідчого від 22.06.2004 року у справі № 1-54/07 є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 29, 324 КПК (в ред. Закону України від 1960 року), ст. 9 Перехідних положень КПК України (в ред. Закону України від 13.04.2012 року), суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту з нерухомого майна у справі №1-53/07 Ленінського районного суду Вінницької області - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: