Справа №: 148/2401/24
Провадження №: 3/148/2/25
24 лютого 2025 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді: Ковганича С.В.
за участю правопорушника ОСОБА_1
захисника правопорушника Мовчана В.В.
розглянувши матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , за порушення ст.130 ч.1 КУпАП,
08.10.2024о 17:55 водій ОСОБА_1 в м. Тульчині по вул. Олександра Панченка керувала автомобілем «Фольксваген Джетта» д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовилася від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 КпАП України
В судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не визнала, пояснивши, що дійсно 08.10.2024 керувала автомобілем в м. Тульчині по вул. Олександра Панченка та була зупинена працівниками поліції. При спілкуванні працівники поліції повідомили, що у них є підозра, що вона перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння, на що вона заперечила, проте працівники поліції її заперечення не брали до уваги та склали відносно неї протокол за керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмови від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння. Не погодившись з діями працівників поліції, вона особисто поїхала до Тульчинської ЦРЛ де в присутності працівника поліції пройшла освідування на стан алкогольного сп'яніння і згідно медичного висновку - ознак алкогольного сп'яніння у неї не виявлено. Вважає, що протокол за порушення ст. 130 ч.1 КУпАП відносно неї суперечить об'єктивним обставинам справи та дії працівників поліції є не законними, а притягнення її до адміністративної відповідальності безпідставним.
Захисник правопорушника, адвокат Мовчан В.В. в судовому засіданні вказав на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 130 ч. 1 КУпАП та просить закрити провадження в справі на підставі ст. 247 ч. 1 п.1 КУпАП. При цьому також вказав на порушення зі сторони працівників поліції вимог КУпАП щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, а також щодо проведення огляду на стан сп'яніння. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення за порушення ст. 130 ч.1 КУпАП не містить зазначення долучених доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тому в суду не має можливості встановити вину правопорушника та притягнути його до відповідальності. Сам лише протокол про адміністративне правопорушення та надані відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану алкогольного сп'яніння. Вважає, дії працівників поліції не законними, а притягнення правопорушника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 130 ч.1 КУпАП безпідставним, що є підставою для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо останнього з підстав встановлених ст. 247 ч. п.1 КУпАП.
Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 145949 від 08.10.2024, (а. с. 2), який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбачені ст. 130 ч.1 КУпАП;
- акт огляду та направлення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.3,4);
- СD диском з відеозаписом, який належить Тульчинському РВП ГУНП у Вінницькій області (а.с.7);
Твердження ОСОБА_1 та її захисника Мовчана В.В. про відсутність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, є таким, що не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів в судовому засіданні. Така позиція розцінюється судом як захисна позиція, направлена на уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Оцінка вищевказаних доказів досліджених в судовому засіданні спростовують твердження захисника щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом в даній справі, оскільки є неналежним та недопустимим, отриманий із порушенням чинного законодавства, оскільки не підтверджений іншими належними та допустимими доказами, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки спростовуються поясненнями самого правопорушника ОСОБА_1 на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою інспектором Тульчинського РВП з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та містить дату і місце його складання, дані про особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тобто має в собі всі необхідні відомості для вирішення справи і прийняття відповідного процесуального рішення.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, працівниками поліції дотримані вимоги ст.254-256 КУпАП та розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 р.
Жодних пояснень щодо незгоди з діями працівника поліції з приводу незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, під час складання протоколу ОСОБА_1 не викладено.
Із правами, встановленими ст.63 Конституції України, зокрема з правом на захист і ст.268 КУпАП ОСОБА_1 ознайомлена.
Будь-яких зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавала, дії працівників поліції не оскаржувала, окрім того матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 не надала.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Наданий до суду протокол про адміністративне правопорушення, на переконання суду є належним та допустимим доказом, так як то передбачено ст. 251 КУпАП, оскільки відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в ньому зазначені наявні у ОСОБА_1 ознаки стану алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінки).
Зазначена у протоколі інформація співпадає з обставинами, зафіксованими та долучених до протоколу відео файлах з боді-камер працівників поліції, зокрема на оглянутих відеозаписах відзнятих на місці події, які відповідають вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки транспортного засобу, на що вона погодилась, однак з відео убачається, що ОСОБА_1 неодноразово лише імітувала проходження освідування газоаналізатором «Драгер», не вдувала в трубку достатньо повітря, всупереч роз'ясненням поліції видихала мізерний об'єм повітря в трубку приладу, переривала видихуваний потік повітря, що свідчить про навмисні дії останньої, з метою створити неможливість отримання від приладу показників щодо стану її алкогольного сп'яніння, оскільки прилад «Драгер» не показав результат, через недостатній об'єм продування повітря. Після чого на 18:05:36 хв. повідомила, що відмовляється проходити освідування на стан алкогольного сп'яніння. Окрім того, ОСОБА_1 на 18:05:19 хв. на запитання інспектора поліції «Чи вживали спиртні напої?» відповіла: «Так, пили шампанське, сьогодні свято». Також водієві повідомлено, що відносно неї буде складено протокол за ст.130 ч.1 КУпАП за відмову від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння. Повідомлено про розгляд справи Тульчинським районним судом.
Суд погоджується з тим, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та працівниками поліції правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, не бажання водія) ПДР не містять.
Відомості, що відображені на відеозаписі і які були надані для дослідження суду, узгоджуються з іншими доказами у справі в їх сукупності. ОСОБА_1 не заперечувала, що на відео відображена саме вона та те, що таке відео знімалося в період, коли мала місце подія, та остання не зазначала, що такі обставини не відповідають дійсності. Досліджений в судовому засіданні відеозапис є інформативним, містить у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Таким чином, досліджений судом відеозапис об'єктивно підтверджує правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення, та в той же час спростовує доводи ОСОБА_1 та її захисника.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вона особисто звернулася до Тульчинської ЦРЛ на протязі двох годин після зупинки та у присутності працівника поліції пройшла освідування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою також приладу «Драгер», на підтвердження чого надала медичний висновок №38 від 08.10.2024 в якому вказано «твереза», суд не бере до уваги оскільки останню було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження освідування на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому судом також враховано, що на місці зупинки транспортного засобу, водій відмовляючись від проходження освідування, ніяким чином не висловлювала незгоди з діями працівників поліції, або ж вимагала проходження такого огляду в медичному закладі, про що їй також було роз'яснено поліцейським.
Фактичні обставини, які були предметом дослідження дають підстави суду з достовірністю констатувати факт скоєння особою, яка притягується до відповідальності правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст.130 ч.1КУпАП.
Відповідно до ст. 266 ч. 2 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення".
Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами вказаної вище Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові ( пункт сьомий Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Згідно п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, поліцейський направляє його до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно постанови КМУ «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 №1306 учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність, а відтак повинна виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року, із змінами внесеними згідно Постанови Верховного Суду №18 від 19.12.2008 року, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Зважаючи, що наявними доказами у справі підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння, суд доходить висновку, що в діях останньої наявний склад адміністративного правопорушення відповідно до ст. 130 ч.1 КУпАП.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 КУпАП, не встановлено.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, беручи до уваги, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка вчинила правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових правопорушень можливо шляхом призначення стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 4 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 605,60 грн. судового збору в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 130, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , визнати винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік. (Рахунок UA418999980313080149000002001, Отримувач ГУК у Вінницькій обл./Він. обл./21081300, Код отримувача 37979858, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм..подат.) .
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.307,308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцем знаходженням майна. Відповідно до вимог ст. 308 ч.2 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: