Справа № 126/3085/24
Провадження № 1-кп/135/56/25
іменем України
24.02.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_5 ,
потерпілої: ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_9
розглянувши в режимі відео конференції у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ладижин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020100000281 від 20.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України,
10.01.2025 дане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020100000281 від 20.05.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, надійшло до Ладижинського міського суду Вінницької області.
15.01.2025, 30.01.2025 судом протокольно відкладено підготовче судове засідання та призначено на 24.02.2025.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, мотивуючи тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наразі продовжують існувати. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а тим що обвинувачений утримується під вартою, тому жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та може призвести до подальшого затягування судового розгляду. Також, зауважено, що відсутність на даний час фактів втечі обвинуваченого, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 , мотивуючи тим, що вона боїться за своє життя та життя доньки.
Представником потерпілого - адвокат ОСОБА_10 , потерпілим ОСОБА_11 , через електронну пошту суду подано заяву (вх.№ЕП-314/25) від 24.02.2025, в якій просить підготовче судове засідання провести у їх відсутність.
Потерпілим ОСОБА_12 подано до суду заяву (вх.№ЕП-299/25) від 20.02.2025, в якій просить розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 провести у його відсутність.
Законним представником ОСОБА_6 подано суду заяву (вх.№503/25) від 30.01.2025про розгляд справи у відсутності потерпілої ОСОБА_13 .
Законним представником ОСОБА_14 , потерпілою ОСОБА_15 подано суду заяву (вх.№504/25) від 30.01.2025про розгляд справи у їх відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме - домашній арешт, мотивуючи поганим станом здоров'я обвинуваченого, оскільки останній страждає на цукровий діабет та має на утриманні батьків похилого віку. Також, після смерті рідної сестри обвинуваченого - ОСОБА_16 , з ними проживає його племінник - ОСОБА_17 , який є інвалідом дитинства.
Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу, заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотаннями учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 21.11.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні встановлені ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України). Дане судове рішення ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.12.2024 залишено без змін.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 15.01.2025 клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 15.03.2025 включно.
При розгляді питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 , суд приймає до уваги, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавлення волі, і який становить значну суспільну небезпеку.
Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання.
Крім того, допит свідків чи інших учасників кримінального провадження під час судового розгляду кримінального провадження не розпочато, тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_9 , не будучи обмежений у спілкуванні із свідків чи іншими учасниками кримінального провадження, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обвинувачується, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до відмови від дачі показань в суді, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Отже, встановлені раніше у даному кримінальному провадженні ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України) продовжують існувати.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу, суд вважає доводи про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність встановлених в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або виникнення будь-яких нових обставин, які б свідчили про необхідність застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою стороною захисту не наведено, а судом не встановлено. Підтверджуючих документів щодо хвороби обвинуваченого, загострення його стану здоров'я, ні обвинуваченим, ні стороною захисту суду не надано.
Суд застосовує обмеження права на свободу обвинуваченого ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою виходячи з потреб цього судового розгляду, який несе за собою великий суспільний інтерес, як суворий виняток із загального правила презумпції на користь свободи та гарантій недопущення свавільного затримання і тримання під вартою, які з огляду на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України») для суду залишається домінантним керівним принципом і в цьому випадку, враховуючи мету застосування запобіжного заходу - до провадження обвинуваченого до компетентного судового органу, як того вимагають справжні інтереси суспільства щодо повного, неупередженого та як можливо швидкого у продовж розумного строку проведення цього судового розгляду.
Таким чином, враховуючи мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винуватим, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також те, що для запобігання зазначених ризиків застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24.04.2025 включно.
Суд вважає, що сукупна тривалість застосування обраного під час досудового розслідування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків обвинувачення чи інших учасників кримінального провадження, ризики чого є реальними та дійсними.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а саме закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом небезпечним для життя багатьох осіб, а тому, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, суд не визначає розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 315, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 24.04.2025 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 25.02.2025 о 16 год 30 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3