25 лютого 2025 року
м. Київ
справа №500/856/24
адміністративне провадження № К/990/3757/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 500/856/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 14 грудня 2023 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 15.11.2023 року № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-10-31 з урахуванням премії та матеріальної допомоги.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що оформлене листом №11813-12104/С-02/8-1900/23 від 29.12.2023 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 14.12.2023 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 15.11.2023 року № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-10-31, з врахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволено. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі №500/856/24 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Як вбачається із змісту оскаржуваного судового рішення, позивач до 01.03.2019 отримував пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
З 01.03.2019 позивач отримував пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.12.2023 позивач звернувся із заявою в якій просив перерахувати пенсію та перевести його на пенсію по інвалідності згідно Закону № 3723-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у заяві про перерахунок пенсії позивач просив перевести його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII, при цьому просив здійснити перерахунок такої пенсії фактично у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Водночас, за бажанням позивача йому може бути лише поновлена виплата пенсії державного службовця, проте, в розмірі, який було встановлено до 01.03.2019, тобто до моменту переведення на пенсію по інвалідності за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що довідки ГУ ДПС у Тернопільській області № 547/10/19-00-10-31 та № 548/10/19-00-1031 від 15.11.2023 про складові заробітної плати державного службовця станом на жовтень та листопад 2023, на підставі яких позивач просить здійснити перерахунок пенсії, були видані за формою, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за № 180/30048.
Однак, оскільки позивач уже скористався своїм правом на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII ще до набрання чинності Законом № 889-VIII, йому не може бути здійснено перерахунок пенсії на підставі цих довідок та перехід на пенсію по інвалідності за віком відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, так як ці пункти застосовуються до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця по інвалідності вперше після 01.05.2016.
Щодо висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що у справі № 822/524/18 спірні правовідносини стосувалися переходу особи з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Тобто, мало місце призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону № 3723-ХІІ вперше після 01.05.2016, а не перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок та повторне призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ, що є предметом у даній справі.
Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 травня 2024 року у справі № 500/856/24.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України (із зазначенням відповідного пункту) у взаємозв'язку з частиною п'ятою статті 328 КАС України.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 лютого 2025 року скаржником подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначено, що судами не було враховано позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У вказаній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Як підставу касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Крім того, в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Втім, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення є необґрунтованим, оскільки такі посилання з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно або винятково значимих.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише детальний виклад фактичних обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини та посилання на підстави непогодження з рішенням суду апеляційної інстанції у відповідній частині щодо встановлених обставин справи та застосування нормативно-правових актів.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Таким чином, оскільки оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належні обґрунтування щодо їх наявності не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі № 620/11015/23, у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-612а14, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі № 317/4184/16-а, від 17.05.2019 року у справі № 511/777/17, від 11.07.2019 року у справі № 264/6292/16-а, від 10.10.2019 року у справі № 520/7533/17, від 13.02.2020 року у справі № 263/3478/17, від 17.07.2020 року у справі № 335/13894/16-а, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржуване судове рішення прийняте у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п'ятою статті 328 КАС України скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі № 500/856/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій