25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5604/24 пров. № А/857/2381/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Кухтея Р. В.,
Носа С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 380/5604/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
місце ухвалення судового рішення м. Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїХома О.П.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 380/5604/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 3, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) №133950013826 від 07.02.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового (загального) та пільгового (спеціального) стажу за Списком №2 період роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 04.09.1992 по 01.09.2020, з 17.11.2020 по 15.02.2021 та з 18.03.2021 по 16.01.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 31.01.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 3, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) та з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) по 605 (шістсот п'ять) грн 60 к. судових витрат у вигляді судового збору з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судове рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що згідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам за Списком №2, виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим кабінетом Міністрів України - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік позивача на дату звернення становить 50 років. Оскільки позивач не досягла встановленого законодавством віку, то не має права виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV. Зазначає, що відповідно до абзаців 1-2 пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно відповіді адміністрації ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», ОСОБА_1 працювала на шахті з 04.09.1992 по 01.09.2020 на посаді «машиніст компресорних установок» 3-го кваліфікованого розряду. Відповідно до Розділу І «Гірничі роботи» Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах професія «машиніст компресорних установок» не передбачена. Підстави для видачі уточнюючої довідки на ОСОБА_1 за період роботи з 04.09.1992 по 01.09.2020 на посаді «машиніста компресорних установок» відсутні. Зазначає, що Порядком №22-1 передбачено, що для підтвердження страхового стажу до 01 січня 2004 року подаються документи про стаж, визначені Порядком №637, а за періоди роботи починаючи з 01 січня 2004 страховий стаж підтверджується за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказує, що обчислення стажу є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду, а тому підміна судом повноважень суб'єкта владних повноважень є втручанням в повноваження органів Пенсійного фонду. Враховуючи вищевикладене, питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначається згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV та може розглядатися лише після досягнення нею віку 55 років та за наявності необхідного страхового та пільгового стажу роботи. Також зазначає, що він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки не проводив розгляд заяви позивачки та не приймав будь-яких рішень.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідачі повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між нормами Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, існувала колізія.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2) період роботи у ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» з 04.09.1992 по 01.09.2020, з 17.11.2020 по 15.02.2021 та з 18.03.2021 по 16.01.2024, то суд такі задовольнив та зазначив, що наявними документами підтверджується робота позивача у спірний період за професією, котра передбачена як робота зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2. Тому такий період роботи відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_2 за Списком №2.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 31.01.2024 до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та долучила такі документи:
1) трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.12.1987, згідно з записами якої позивач працювала:
- з 04.09.1992 по 01.09.2020 на посаді «машиніста компресорної установки»;
- з 17.11.2020 по 15.02.2021 на посаді «машиніст (кочегар) котельні та вугіллі»;
- з 18.03.2021 по 16.01.2024 на посаді «стовбуровий зайнятий на поверхні шахти»
2) довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників;
3) наказ № 296 від 30.11.2023, згідно якого на Шахті була завершена атестація робочих місць за умовами праці.
4) наказ № 409 від 30.11.2018, згідно якого на Шахті була завершена атестація робочих місць за умовами праці.
5) довідку №11 від 16.01.2024, видану ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львівугілля».
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих до неї позивачем документів, ГУ ПФУ в Харківській прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах №133950013826 від 07.02.2024.
Підставою відмови вказано недосягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні зазначено, що на день подання заяви ОСОБА_1 досягла 53 роки, страховий стаж склав 37 років та 0 місяців 21 день.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди з 17.11.2020 по 15.02.2021, з 18.03.2021 по 16.01.2024 відповідно до довідки №11 від 16.01.2024, виданої ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля», оскільки не було надано наказів про атестацію робочих місць та умов праці на підприємстві, проте в довідці про пільговий стаж роботи зазначено наявність наказів про результатами атестації робочих місць № 409 від 30.11.2018, №296 від 30.11.2023.
Також не зараховано до пільгового стажу за списком №2 періоду роботи позивача з 04.09.1992 по 01.09.2020 на посаді «машиніста компресорної установки» у ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля».
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Харківській області №133950013826 від 07.02.2024 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону № 1058-IV. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону № 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону № 1788 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б-з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б-з- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами б-г статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Саме така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 та вірно врахована судом першої інстанції при вирішенні даної справи.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2) період роботи у ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» з 04.09.1992 по 01.09.2020, з 17.11.2020 по 15.02.2021 та з 18.03.2021 по 16.01.2024, то колегія суддів вказує на наступне.
Зі спірного рішення, судом встановлено, що до страхового стажу враховано всі періоди роботи.
При цьому, періоди роботи позивачки за професією машиніста компресорної установки а саме, з 04.09.1992 по 01.09.2020 не враховано до пільгового стажу. Відповідач зазначає, що не зарахував спірні періоди у зв'язку з невідповідністю вказаної професії відповідному Списку № 2.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
З 16 січня 2003 року по 24 червня 2016 року застосовувався Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
З 24 червня 2016 року застосовується Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
За приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 01.12.1987 судом встановлено, що позивач працювала:
- з 04.09.1992 по 01.09.2020 на посаді «машиніста компресорної установки»;
- з 17.11.2020 по 15.02.2021 на посаді «машиніст (кочегар) котельні та вугіллі»;
- з 18.03.2021 по 16.01.2024 на посаді «стовбуровий зайнятий на поверхні шахти»
Записів про звільнення станом на 31 січня 2024 року (дата подачі заяви на призначення пенсії) трудова книжка не містить.
Колегія суддів зазначає, що професія машиніста компресорної установки відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивачки виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачкою довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов'язковою умовою для такого підтвердження.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції застосував Список № 2 без врахування галузі в якій працювала позивачка, то колегія суддів вказує на наступне.
Так, у пункті 9 Роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України Міністерства праці України № 01-3/406-02-2 від 10.05.94 «Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах», зазначено, що: «Розділи Списків "Загальні професії", а також підрозділ 5 "Інші професії металообробки" розділу XI Списку № 1 і підрозділів 12 "Інші професії металообробки розділу XIV Списку № 2 застосовуються на всіх підприємствах і в організаціях, де провадяться роботи, передбачені в цих розділах і підрозділах Списків».
Включення посади позивачки «машиніста компресорних установок», в подальшому, не до Розділу «Загальні професії», і не до Розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 2, а до:
- розділу 21300000 XII «Буріння, видобуток та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 року, професія « 2130302а-13775 - машиністи компресорних установок»;
- розділу 21300000 XII «БУРІННЯ, ВИДОБУВАННЯ ТА ПЕРЕРОБКА НАФТИ, ГАЗУ ТА ГАЗОВОГО КОНДЕНСАТУ, ПЕРЕРОБКА ВУГІЛЛЯ І СЛАНЦЮ» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, професія « 2130302а-13775 - машиністи компресорних установок»;
- розділу 3 «Перероблення нафти, газу, газового конденсату, вугілля та сланцю» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, професія « 12.3.2а - машиністи компресорних установок»; -
розділу 3 «Перероблення нафти, газу, газового конденсату, вугілля та сланцю» Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 року, професія - «машиністи компресорних установок»,
не спростовує факту про те, що робота на посаді «машиніст компресорних установок» є роботою зі шкідливими умовами праці, яка передбачена Списком № 2 в усіх редакціях з 1992 по 2020 роки.
Разом з тим, згідно з пункту 7 роз'яснень, наданих Міністерством соціального захисту населення України, Міністерства праці України N 01-3/406-02-2 від 10.05.94 «Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» у випадках, коли в Списках № 1 і 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.
Отже, сам факт виконання працівником роботи передбаченої Списком № 2 є підставою для призначення пільгової пенсії по Списку № 2 не залежно від того, в якій галузі працював робітник.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з з 04.09.1992 по 01.09.2020.
Щодо періодів роботи з 01.10.2021 по 16.01.2024, то апелянт вказує, що такий не зараховано, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суд висловленою у постановах від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.
Щодо доводів скаржника в частині атестації робочих місць, то колегія суддів звертає увагу, що сама по собі не атестація роботодавцем робочого місця працівника, визначеного Списком №2, немає наслідком відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Ураховуючи викладене, дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 до страхового пільгового (спеціального) стажу за Списком №2 періоду роботи у ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2021 по 16.01.2024 є протиправними.
Як було зазначено, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Для визначення, чи є у позивачки право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, слід встановити досягнення нею 50-ти річного віку та наявність в неї стажу роботи не менше 20 років, з них за Списком № 2 не менше 10 років.
Вік позивачки на дату подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах становив 53 роки.
Страховий стаж позивачки становить 37 років 0 місяців 21 день.
Пільговий стаж за Списком № 2 складається з наступних періодів: з 04.09.1992 по 01.09.2020, з 17.11.2020 по 15.02.2021 та з 18.03.2021 по 16.01.2024, що є більшим аніж 10 років.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачці в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Таким чином, на момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії позивачка досягла необхідного віку (50 років), має необхідний страховий стаж не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд помилково зобов'язав зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Колегія суддів вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, та не зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу.
Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов'язане зарахувати спірний період роботи позивача до пільгового стажу та призначити пенсію.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо зобов'язання вчинити дії.
Стосовно доводів, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, суд зазначає наступне.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити певні дії підлягає зміні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 380/5604/24 - змінити.
В абзаці третьому та четвертому резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 380/5604/24 слова «Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області» замінити на «Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області».
Абзац п'ятий резолютивної частини рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 380/5604/24 викласти у наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 3, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 грн. 20 коп. судових витрат у вигляді судового збору».
В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 380/5604/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос