25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5728/24 пров. № А/857/2191/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 500/5728/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїЮзьків М.І.
дата складання повного тексту рішення06 грудня 2024 року
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила суд:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 11.06.2024 № 192150005695, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи годувальника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 наступний стаж: з 01.01.1950 по 31.12.1974 роботу в колгоспі "Перше Травня", Горожанська сільська рада, Монастириського району, Тернопільської області, з 01.01.1976 по 31.12.1991 роботу в колгоспі "Перше Травня", Горожанська сільська рада, Монастириського району, Тернопільської області;
призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника згідно з нормою статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із дати звернення з заявою про призначення пенсії 04.06.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 500/5728/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.06.2024 № 192150005695 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції проігноровано те, що у свідоцтві про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 10.10.1975 ім'я матері « ОСОБА_3 » не відповідає імені, зазначеному у свідоцтві про смерть померлої годувальниці серії НОМЕР_2 від 24.03.2020 « ОСОБА_4 », відтак у головного управління відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, згідно заяви 04.06.2024. Крім того, скаржник звертає увагу суду, що судом І інстанції зобов'язуючи повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.06.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не надано жодної правової оцінки, що у померлого годувальника відсутній страховий стаж на день смерті, який був би необхідний їй для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційних скарг до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, зокрема у зв'язку з невідповідністю імені годувальника в свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Зокрема, суд зазначив, що розбіжності у написанні імені " ОСОБА_4 " та " ОСОБА_3 ", через співзвучність та спорідненість імен в українській мові (є фонетичними варіантами одного і того ж імені), не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. Зокрема, як слідує з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , у ньому містяться відомості щодо ОСОБА_2 , такі ж відомості містяться у виписці з господарської книги с. Горожанка за 1996 - 2000 роки.
Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення від 11.06.2024 № 192150005695 про відмову у призначенні пенсії позивачці у разі втрати годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.
При цьому, суд зазначив, що в процесі розгляду справи не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому дострокової пенсії за віком.
Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважав, що належним та ефективним способом буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 свідоцтво про шлюб (повторно) серія НОМЕР_3 арк. справи 10) ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серія 12 ААГ № 719364 (арк. справи 9) є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 10.10.1975 (арк. справи 11).
Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації підтверджено, що позивачка перебуває на обліку в управлінні та отримує допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства ІІІ групи (лист від 12.09.2024 № 01-13/1441 арк. справи 29).
Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 04.06.2024 про призначення пенсії у разі втрати годувальника, а саме матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 арк. справи 12).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви від 04.06.2024, за принципом екстериторіальності, структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11.06.2024 № 192150005695 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку з невідповідністю імені годувальника в свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть та відсутністю необхідного стажу годувальника (арк. справи 8).
Відповідно до копії трудової книжки померлої годувальниці ОСОБА_2 з 1950 року по 1991 рік вона працювала у колгоспі "Перше травня" (арк. справи 13).
Головне управління Пенсійного фонду України листом від 17.09.2024 № 1900-0305-8/45537 повідомило, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебувала на обліку в Бучацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області. За матеріалами архівної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_2 становить 35 років 08 місяців 23 дні (арк. справи 28).
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, зокрема, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.
При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (абзац 2 частини 1 статті 36 Закону № 1058-IV).
За змістом ч.2 ст.36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 свідоцтво про шлюб (повторно) серія НОМЕР_3 арк. справи 10) ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серія 12 ААГ № 719364 (арк. справи 9), тобто вона стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років.
Так, предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким позивачці відмовлено у перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку з невідповідністю імені годувальника в свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть та відсутністю необхідного стажу годувальника (арк. справи 8).
Разом з тим, у відповідності до свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_1 від 10.10.1975, батьком ОСОБА_5 ( ОСОБА_1 ) є ОСОБА_6 , а матір'ю ОСОБА_2 .
Водночас у матеріалах справи містяться копії з господарських книг с. Горожанка за 1991 - 1995 роки, по домогосподарству вбачається, що у житловому будинку проживала ОСОБА_2 із чоловіком ОСОБА_6 та дочкою ОСОБА_5 (позивачкою у справі). Із копій по господарських книг с. Горожанка за 1996 - 2000 роки, по домогосподарству вбачається, що у житловому будинку проживала ОСОБА_2 із ОСОБА_1 (позивачкою у справі). З копії облікової картки об'єкта по господарського обліку за 2016-2020 роки с. Горожанка міститься запис про те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк. справи 14-16).
Відповідно до копії трудової книжки годувальниці ОСОБА_2 з 1950 року по 1991 рік вона працювала у колгоспі "Перше травня" (арк. справи 13).
При цьому, на адвокатський запит представника позивача відповідачем у листі від 17.09.2024 № 1900-0305-8/45537 повідомлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебувала на обліку в Бучацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області. За матеріалами архівної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_2 становить 35 років 08 місяців 23 дні (арк. справи 28).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що розбіжності у написанні імені " ОСОБА_4 " та " ОСОБА_3 ", через співзвучність та спорідненість імен в українській мові (є фонетичними варіантами одного і того ж імені), не можуть слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. Зокрема, як слідує з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , у ньому містяться відомості щодо ОСОБА_2 , такі ж відомості містяться у виписці з по господарської книги с. Горожанка за 1996 - 2000 роки.
Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач приймаючи спірне рішення від 11.06.2024 № 192150005695 про відмову у призначенні позивачці у разі втрати годувальника, діяв без врахування всіх обставин для прийняття законного рішення.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки, що у померлого годувальника відсутній страховий стаж на день смерті, який був би необхідний їй для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, то колегія суддів зауважує, що єдиною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.01.1950 по 31.12.1974, та з 01.01.1976 по 31.12.1991 до страхового стажу було те, що зазначене в документі ім'я особи ( ОСОБА_3 ) не відповідає даним в свідоцтві про смерть ( ОСОБА_3 ). Інших підстав для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу відповідачем в оскаржуваному рішення не зазначено.
При цьому, колегія суддів зазначає, що обчислення страхового стажу особи віднесено до повноважень Пенсійного фонду. Суд не вправі перебирати на себе такі повноваження відповідача і встановлювати наявність чи відсутність необхідного стажу у позивача для обчислення її пенсії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 500/5728/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос