25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 452/3478/23 пров. № А/857/27501/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
представника позивача Сорокового П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року у справі № 452/3478/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кущ Т.М. в м. Самбір Львівської області 09.04.2024 о 15:05 год.), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 12 червня 2023 року серії АА № 00009591 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), і накладення штрафу в розмірі 8500 грн.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відсутність затвердженої методики визначення фактичної маси та навантаження на осі не може бути підставою для скасування законної по суті постанови, винесеної посадовими особами Укртрансбезпеки, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів.
Для обрахунку перевантаження транспортного засобу застосовано формулу, яка відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134- 1:2006, IDT)» ураховує максимально допустиму похибку 16% для поосьового навантаження.
Водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого або рідкого вантажу автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. Переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Крім того, у даній справі перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечує проти її задоволення, звертає увагу на те, що позивача двічі притягнуто до відповідальності за триваюче правопорушення.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідач, який був належним чином, згідно положень частин першої та другої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористався.
За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відтак судове засідання проводилося за відсутності представника відповідача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду директора ТзОВ «ВЕСТ АГРО ГРУП»), у власності якого є транспортний засіб «MAN TGS 18.440», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 08 травня 2023 року о 17 год. 30 хв. на автомобільній дорозі М-12, 208км+505м в Хмельницькій області допустив рух транспортного засобу «MAN TGS 18.440», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п.22.5 ПДР України, а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 8,747% (1,006 тон) більша ніж при дозволеному максимальному навантажені 11,5 тон.
Дане порушення зафіксовано відповідачем шляхом винесення 12 червня 2023 року інспектором Дорошенко О.В. постанови серії АА № 00009591 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач притягуючи до відповідальності позивача та виносячи постанову серії АА № 00009591, не встановив ні марки, ні моделі, ні державного реєстраційного номерного знаку напівпричепу, ні відстань між осями, ні навантаження на вісь та інформації про тип транспортного засобу. Вказані недоліки ставлять під сумнів факт врахуванням відповідачем всіх критеріїв при встановленні факту перевищення встановлених законодавством вагових норм, що дає підстави вважати, що вина позивача не доведена відповідними належними доказами.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Стаття 14 Закону України від 30 червня 1992 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-ХІІ) зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону № 3353-ХІІ).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-ХІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до статті 5 Закону № 2344-ІІІ серед основних завдань державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту визначено створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно із частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 33 Закону України від 8 вересня 2005 року № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини другої статті 29 Закону № 3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 (далі - Правила № 30, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Абзацом першим пункту 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
фактичної маси (пп. «б»):
Вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 тон; трьохвісний автомобіль - 25 тон (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни - 26 тон); чотирьохвісний автомобіль - 32 тони; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тон.
Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.
Автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 тон.
навантаження на вісь (пп. «в»):
На одинарну вісь 11,5 тон,
На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11.5 тон; від 1 до 1,3 метра 16 тон; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 тон; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони 19 тон; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони 23 тони; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 тон.
На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 тонна; понад 1,3 до 1,4 метра 24 тони.
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП встановлена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами у вигляді штрафу в розмірі:
п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно;
однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%;
двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%;
трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-1 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-8 цього Кодексу.
Відповідно до статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-1 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини четвертої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (далі - Порядок № 1174, в редакції чинній станом на момент винесення спірних правовідносин).
За визначенням пункту 2 Порядку № 1174 автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером;
метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями;
інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом;
Відповідно до пунктів 7, 12 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
За приписами пункту 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку № 1174).
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Таким чином, положення Порядку № 1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.
Крім того, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має, як наслідок, автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, отже, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та надалі застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 3 Розділу II Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі - Інструкція № 512), постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції № 512.
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Розділу II Інструкції № 512 постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід'ємною частиною цієї постанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієї Інструкції № 512, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт.
Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові залежно від обставин вчинення порушення.
Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що відповідачем в установленому порядку доведено перевищення позивачем нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на ординарну вісь транспортного засобу на 8,747% (1006 тон) більше, ніж при дозволеному максимальному навантаженні 11,5 тон, з огляду на технічні характеристики цього транспортного засобу, оскільки саме така інформація стосовно транспортного засобу міститься в інформаційних файлах, які використовуються уповноваженою особою.
Щодо доводів позивача про неможливість встановлення точного показника навантаження, оскільки автомобіль перевозив рідкий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху та зважування слід здійснювати в статичному режимі, то колегія суддів такі доводи оцінює критично, оскільки переміщення рідкого вантажу під час руху транспортного засобу не є тією обставиною, яка може звільнити від визначеної законодавством адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, перевізник має вчиняти відповідні дії, зокрема щодо закріплення вантажу, або вжиття інших заходів, які б унеможливлювали зміщення вантажу, з метою не допущення перевищення допустимого навантаження на окрему ось транспортного засобу.
Також, колегія суддів звертає увагу, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
Суд першої інстанції вказав, що у спірній постанові від 12.06.2023 було зафіксовано тільки державний номер транспортного засобу МAN TGS 18.440 - НОМЕР_1 та його загальну вагу на рівні 37723 кг, при тому, що зазначений транспортний засіб є тягачем та не може перевозити вантаж без напівпричепу. Однак у постанові не ідентифіковано другий транспортний засіб - напівпричіп та не встановлено відстань між осями як самого тягача, так і напівпричепу в русі.
Апеляційний суд у контексті викладеного звертає увагу, що законодавчо визначений механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі передбачає вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу, вимірювання загальної маси транспортного засобу з відображенням відомостей, в тому числі, про повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі). При цьому будь-яких особливостей вимірювання в залежності від типу вантажу та його властивостей законодавцем не встановлено.
В спірному випадку в постанові про накладання адміністративного стягнення від 12.06.2023 серії AA № 00009591 зафіксовані фактичні параметри транспортного засобу, в тому числі, кількість вісей, навантаження на кожну вісь, загальна маса транспортного засобу (41604 кг), виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу. Зокрема, навантаження на одиночну вісь - 12505,92 кг.
Відповідач розрахував відсоткове навантаження на вісь транспортного засобу відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010.
Розрахунок проводився за формулою:
% перевищення = (( Х факт Х норм ? похибка пристрою) /Х норм) *100%
Перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України було встановлено із врахуванням похибки вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.
Водночас, неправильність відповідних розрахунків позивачем не доведена.
Оскаржувані постанови містять посилання на технічні засоби, номер свідоцтва про їх повірку та строк їх дії, що призводить до можливості їх точної ідентифікації.
Доцільно зауважити, що автоматична фіксація не передбачає здійснення розрахунків, складання інших документів, які, будуть доказами скоєння адміністративного правопорушення. Усі вимірювання здійснює технічний пристрій, інформація про який наявна у постанові.
Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: фотографіями транспортного засобу та державних номерних знаків, здійсненими у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; та/або відеозаписом руху транспортного засобу через автоматичний пункт.
Вказані докази також містяться на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/a/АА00009591/. Посилання на веб-сайт в мережі Інтернет міститься в оскаржуваній постанові разом з ідентифікатором доступу до веб-сайту.
За вказаним посиланням відображено транспортний засіб, номерні знаки як тягача, так і цистерни та автомобіль в русі.
Твердження позивача, що зафіксовані засобом автоматичної фіксації вагові параметри значно перевищують фактичні, з урахуванням маси транспортного засобу, напівпричепа та вантажу, зазначених у свідоцтвах про реєстрацію та в товарно-транспортній накладній відхиляються судом, оскільки товарно-транспортна накладна не свідчить, що транспортним засобом перевозився виключно наведена у ній кількість товару.
Посилання позивача на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем не відміняє встановлену пункту 22.5 ПДР заборону руху транспортних засобів при перевищенні нормативних параметрів і не може мати наслідком звільнення від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Виходячи з приписів статті 251 КУпАП, в якій наведені джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що фіксація факту вчиненого адміністративного правопорушення за допомогою спеціального технічного засобу, який працює в автоматичному режимі, є належним доказом в справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд враховує, що фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WIM 23, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, зав. № 10028, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується сертифікатом відповідності № UA.TR.001 35 359-21, 360-21 та сертифікатом перевірки типу № UA.TR. 001 62-21 Rev.0, щодо технічного засобу: «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі».
З приводу посилання позивача на те, що на момент винесення спірної постанови технічний засіб, яким здійснювалось вимірювання, WIM23, був не сертифікований, суд апеляційної інстанції зазначає, шо строк дії свідоцтва про повірку технічного засобу, який закінчився у період дії воєнного часу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 (втратила чинність 04.06.2023, однак діяла на час виявлення перевищення нормативних параметрів - 08.05.2023) є чинним на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.
Суду не надано доказів на спростування того, що відповідність приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки підтверджена сертифікатом перевірки типу ДП «Укрметртестстандарт» № UA.TR.001 76-20 Rev.1, чинним до 16.06.2030.
Тобто, оскаржувана позивачем постанова містить всі обов'язкові відомості, передбачені статтею 283 КУпАП.
Колегія суддів наголошує, що вимоги до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності визначено саме положеннями КУпАП.
Наявні у справі докази безперечно свідчать про встановлений належним чином факт перевищення встановлених вагових норм, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови і притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини четвертої статті 279-5 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, нормами наведеної статті не встановлено обов'язкової участі позивача під час розгляду справи про порушення законодавства у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Щодо покликань позивача на те, що його двічі притягнуто до відповідальності за триваюче правопорушення, апеляційний суд зазначає, що притягнення позивача в той самий день за аналогічне правопорушення не є підтвердженням даної обставини.
Так, з моменту виявлення факту вчинення триваючого правопорушення вважається, що таке правопорушення є припиненим. Вчинення позивачем після такого виявлення нового правопорушення є підставою для притягнення його до відповідальності і не свідчить про притягнення позивача двічі за одне й те ж правопорушення.
Наведена у відзиві на апеляційну скаргу правова позиція Верховного Суду у справі № 804/401/17 не є релевантною до обставин справи, що розглядається.
Відтак, суд вважає доведеними належними доказами наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, що свідчить про правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення оскарженою постановою.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б вказували на правомірність рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не надав.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Окрім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, від 12 червня 2023 року серії АА № 00009591 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене частиною другою статті 132-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 8500 грн, а позовні вимоги позивача є безпідставними.
Таким чином, рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09.04.2024 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року у справі № 452/3478/23 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 25.02.25