24 лютого 2025 рокуСправа № 460/791/24 пров. № А/857/29767/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя Гудима Н.С., м.Рівне, повний текст складено 28 жовтня 2024 року) -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФ) в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФ щодо обмеження з 01.03.2023 виплати ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії з 01.03.2023 без обмеження її будь-яким максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру відсутні оскільки, на законодавчому рівні дане питання врегульоване та встановлено максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження пенсійних виплат позивачу в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 80% грошового забезпечення, призначену згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІ).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 8 березня 2023 року у справі №460/1645/23 (далі - Рішення суду), визнано протиправними дії ГУПФ щодо обмеження максимального розміру пенсії при її призначенні з 02.11.2022. Зобов'язано ГУПФ провести перерахунок та виплату пенсії з 02.11.2022 без обмеження максимального розміру, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 21.12.2023 у відповідь на запит позивача ГУПФ повідомило, що на виконання вказаного рішення проведено відповідний перерахунок пенсії. При цьому, максимальний розмір пенсії позивача встановлено станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок - 02.11.2022 і він склав 43521 грн. Судове рішення виконано в межах покладених зобов'язань.
Водночас, як свідчить протокол про перерахунок пенсії позивача від 01.03.2023 підсумок пенсії позивача, з урахуванням індексації і надбавками становить 47164,51 грн, однак до виплати, з урахуванням максимального розміру, визначено 20930 грн (а.с.20).
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії позивача за пенсійною справою №17010009431 від 01.06.2023, здійсненого відповідачем на виконання рРішення суду, підсумок пенсії позивача з надбавками склав 47164,51 грн, однак, з урахуванням максимального розміру пенсії, до виплати визначено 43531,25 грн. (а.с.21)
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України «Про Конституційний Суд України"» вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами пункту 1, пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII в цілому визнано неконституційним з 20 грудня 2016 року, що означає, що з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-XII, а отже, зміни внесені Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону № 2262-XII, максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 16.04.2020 у справі № 620/1285/19, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, у пункті 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи Закону № 3668-VI, що обмежують максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом № 2262, зокрема особам, на яких поширено приписи частини п'ятої статті 17 Конституції України, не відповідають сутності соціальних гарантій високого рівня для таких осіб.
Приписами пункту 1, пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, положення статті 2 Закону № 3668-VI в частині поширення дії на Закон № 2262-XII з 12.04.2023 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не мав правових підстав для обмеження пенсійних виплат позивачу в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, посилаючись при цьому на не приведення Верховною Радою України нормативно-правових актів у відповідність із Конституцією та рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Однак, відповідач зазначеного не врахував, що призвело до порушення прав позивача на отримання належного розміру пенсійних виплат.
Верховний Суд також неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-XII, зокрема у постановах від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19 та від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Також у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив про протиправність обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону №№ 3668-VI.
24.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова №168), згідно з пунктом 2 якої установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова №118) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Поміж тим, стосовно наявності у вказаних нормах положення про підвищення пенсій з 01.03.2023 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних правовідносинах наведені положення Постанови №168 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які мають вищу юридичну силу, є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Таким чином, попри наявність у вказаних положеннях постанови уряду застережень про підвищення розміру пенсії у межах максимального її розміру, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем індексації пенсії позивача (01.03.2023), чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, Закон №2262-XII не містить.
Всупереч цьому, з матеріалів пенсійної справи позивача №1701009431 судом встановлено, що з 01.03.2023 підсумок пенсії позивача з надбавками становить 47164,51 грн, однак до виплати, з урахуванням максимального розміру, визначено 20930 грн.
За наведених обставин є протиправними дії відповідача щодо обмеження з 01.03.2023 пенсії позивача максимальним розміром.
Водночас, розмір пенсії, перерахованої на виконання рішення суду у справі №460/1645/23, зокрема, 43521,25 грн, не визначався і не встановлювався як максимальний фіксований розмір пенсії позивача, а тому твердження відповідача з цього приводу є безпідставними.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич