25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/8796/24 пров. № А/857/16683/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Гуляка В. В., Коваля Р. Й.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 380/8796/24 (головуючий суддя Мартинюк В. Я., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
23 квітня 2024 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії державного службовця, викладену у листі № 8039/03-16 від 20 березня 2024; зобов'язання зарахувати до стажу державної служби період навчання в стаціонарній аспірантурі з 01.11.1989 по 31.10.1992 та час роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995, що становить 6 років 1 місяць та 30 днів; зобов'язання відповідача призначити позивачу з 13 березня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30 січня 2024 року за № К 6-3-11.27-24вих та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № К 6-2-11.27-24вих від 30 січня 2024 року, до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідно до ст. 24 ЗУ «Про наукову та науково - технічну діяльність», для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством відносяться до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі. У відповідності до приписів ст. 223 ЗУ «Про наукову та науково -технічну діяльність» в редакції Закону №1748-VI від 03.12.2009, до стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури чи докторантури. В порушення наведених норм, до стажу державної служби позивача Головним управлінням Пенсійного фонду в місті Києві неправомірно не зараховано час її навчання в очній аспірантурі та безперервний стаж роботи за період з 01 листопада 1989 року по 31 грудня 1995 року, який становить 6 років 1 місяць та 30 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про пенсійне забезпечення від 20 березня 2024 року о/р №134650022713 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі № 8039/03-16 від 20 березня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період навчання в стаціонарній аспірантурі з 01.11.1989 по 31.10.1992 та час роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995, що становить 6 років 1 місяць та 30 днів та призначити і здійснити нарахування пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 30 січня 2024 року за № К 6-3-11.27-24вих та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № К 6-2-11.27-24вих від 30 січня 2024 року, до яких включені всі види оплати праці, з яких сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з 13 березня 2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_1 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що відповідно до довідки №3-Д від 13.03.2024 року виданої Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України стаж позивача, який відноситься до посад державної служби, становить 15 років 3 місяці 8 днів (з 01.01.1996 по 08.04.2011), що не достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
З трудової книжки серія НОМЕР_1 від 05 вересня 1985 року убачається, що позивач, серед іншого, навчалася та працювала: 01.11.1989 зарахована в аспірантуру з відривом від виробництва Львівського політехнічного інституту; 31.10.1992 відрахована з аспірантури з відривом від виробництва у зв'язку із закінченням терміну навчання; 01.11.1992 зарахована на посаду молодшого наукового співробітника НДЛ-29 (першої категорії) на строк дії теми 5559 по направленню після закінчення аспірантури; 31.12.1995 звільнена по переводу у зв'язку із обранням по конкурсу у Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.
З довідки Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2024 №3-Д видно, що стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 року складає 26 років 6 місяців 0 днів.
30.01.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перехід з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV на пенсію за віком державного службовця у відповідності до Закону України «Про державну службу» від 01.05.2016 №889-VIII.
Рішенням №7744/03-16 від 06.02.2024 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії оскільки підстави для проведення перерахунку відсутні.
13.03.2024 року позивачем подано також заяву (вх. №2129) до якої долучено довідку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2024 №3-Д з детальним обгрунтуванням стажу державної служби та обчислення.
Листом №8039/03-16 від 20 березня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві позивача повідомлено про відмову в проведенні перерахунку пенсії про що винесено рішення від 20 березня 2024 року о/р №134650022713.
В рішенні зазначено, що відповідно до довідки від 13.03.2024 року №3-Д, виданої Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, стаж який відноситься до посад державної служби позивача становить 15 років 3 місяці 8 днів (з 01.01.1996 по 08.04.2011), що не достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відтак, в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно заяви від 13.03.2023 відмовлено.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно зі ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі) за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Разом з тим, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Таким чином, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби (20 років), оскільки згідно з поданими документами стаж державної служби позивача становить 15 років 3 місяці 8 днів.
З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган не зарахував позивачу до стажу державної служби період навчання в стаціонарній аспірантурі з 01.11.1989 по 31.10.1992 та час роботи у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995, що становить 6 років 1 місяць та 30 днів.
Згідно п.8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Для визначення права позивача на зарахування вказаних періодів служби (роботи) до стажу державної служби необхідно ураховувати Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок № 283), та додаток до нього, які діяли до 01 травня 2016 року.
Відповідно до п.5 Порядку №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пункт 1 Порядку №283 передбачає, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
За змістом п.3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також стаж наукової роботи, набутий в державних установах, організаціях, закладах на посадах, визначених переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257, незалежно від наявності перерв у роботі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 257 затверджено перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» до яких серед іншого віднесено посади: керівника (ректора, президента, начальника тощо); заступника керівника (першого проректора, проректора, першого віце-президента, віце-президента) з науково-педагогічної, наукової роботи; декана; завідуючого кафедрою; професора; доцента; директора бібліотеки; наукового працівника бібліотеки; старшого викладача, викладача, асистента, керівника (завідуючого, начальника, директора), заступника керівника (завідуючого, начальника, директора) наукового підрозділу (інституту, частини, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головного наукового співробітника; провідного наукового співробітника; старшого наукового співробітника; наукового співробітника; молодшого наукового співробітника, ученого секретаря.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірний періоди служби (роботи) позивача у Львівському політехнічному інституті на посаді молодшого наукового співробітника з 01.11.1992 по 31.12.1995 підлягає зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Крім того, згідно роз'яснення Національного агентства з питань державної служби від 23 липня 2020 року №104 р/з «Щодо зарахування періодів навчання в аспірантурі, докторантурі до стажу державної служби» у цьому роз'ясненні зроблено висновок, що періоди навчання на денній формі навчання в аспірантурі та докторантурі в державних закладах до 11 жовтня 2017 року зараховуються до стажу державної служби.
Відповідно до пункту першого Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 03.12.2009 № 1748-VI, абзац шостий статті 22-3 Закону №1977-ХІІ викладено у такій редакції: «до стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі за денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури, ад'юнктури чи докторантури».
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 01 листопада 1989 року по 31 жовтня 1992 року навчалася в аспірантурі Львівського політехнічного інституту з відривом від виробництва та з 01 листопада 1992 року по 31 грудня 1995 року працювала на посаді молодшого наукового співробітника НДЛ-29 (першої категорії) на строк дії теми 5559 по направленню після закінчення аспірантури у Львівському політехнічному інституті.
Крім того, позивач зазначала, що її стаж державної служби станом на 01.05.2016 року складає 26 років 6 місяців 0 днів, що підтверджується довідкою Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13.03.2024 №3-Д.
Враховуючи вищенаведене, час навчання позивача в аспірантурі зараховуються до стажу державної служби.
Як зазначено вище, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Матеріалами справи стверджується, що на день звернення до пенсійного органу за пенсією позивач досягнув пенсійного віку встановленого приписам статті 37 Закону № 3723 та має необхідний страховий стає.
Стаж державної служби позивача з урахуванням стажу, який не заперечується пенсійним органом та з урахуванням спірних періодів служби (роботи) позивача становить більше 20 років.
Таким чином, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.
Крім того, ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, тому враховуючи ту обставину, що позивач із заявою про переведення на пенсію відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ звернувся до відповідача 13 березня 2024 року, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про переведення позивача на пенсію відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 13 березня 2024 року.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким задоволено позовні вимоги, законне та обгрунтоване.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 380/8796/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль