19 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 559/4287/24 пров. № А/857/2004/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 грудня 2024 року, прийняте суддею Жуковською О.Ю. у місті Дубно у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання постанови протиправною, -
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (надалі - УПП, відповідач) про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП серії ЕНА №3378492 від 31.10.2024 та закриття вказаної справи.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 грудня 2024 відмовлено в задоволенні позову.
Суд виходив з того, що транспортний засіб позивача постійно знаходився в зоні зйомки технічного приладу поліції з функцією відеозапису до повної зупинки. Відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом порушив ПДР, не увімкнувши сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті ліворуч та зупинки транспортного засобу (т/з). Заперечення позивача, що у його діях не має складу адміністративного правопорушення, а також посилання на те, що поліцейським не було надано доказів вчинення ним правопорушення, а наданий відеозапис є не допустимим доказом, не заслуговує на увагу, оскільки події безперервно фіксувалися на відеокамеру, з якої вбачається протилежне. Крім того, на відеозаписі з реєстратора чітко видно, що відео ведеться зі службового автомобіля патрульної поліції України, на відео також вказана дата події 31.10.2024 та час - 08 год. 01 хв., що відповідає даним, які містяться у оскаржуваній постанові. Відтак, наданий відеозапис є належним доказом в розумінні ст. 251 КУпАП. Отож, твердження позивача про його невинуватість спростовано наданими відповідачем відеозаписами. Розгляд справи щодо позивача здійснювався у відповідності до вимог КУПАП, права особі роз'яснювались і поліцейські надавали можливість ними скористатись.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що із запису з реєстратора, наданого УПП в Рівненській області до суду першої інстанції, як доказ про ніби - то вчинення позивачем 31.10.2024 близько 08 год. 01 хв. порушення п.9.2 «а» та п.9.2 «б» «Правил дорожнього руху» на вул. Івана Богуна, 17 у м. Дубно Рівненської області, вказаний рух останній у цей час здійснював у по провулку Волинський (о 08 год. 01 хв. 36 сек.) у м. Дубно Рівненської області, про що свідчить наявність на будинку з права таблички з вказанням адреси та здійснив примусову зупинку, у відповідності до п.9.9 «б» Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейських поблизу будинку 5 у провулку Волинський в м. Дубно Рівненської області, тобто органом поліції взагалі не доведені фактичні обставини щодо дати, часу, місця ніби - то вчинення ним наведеного адміністративного правопорушення, які викладені у постанові.
Крім того, судом першої інстанції безпідставно визнано допустимими, як докази записи з відео реєстратора, надані УПП в Рівненській області, оскільки в оскаржуваній постанові взагалі відсутні дані про технічний (і) засіб (и), яким (и) здійснено відеозапис.
Звертає увагу на те, що 31.10.2024 командир взводу 4 взводу 6 роти 1 батальйону УПП в Рівненській області старший лейтенант поліції Кухтін О.М. розгляд адміністративного провадження стосовно позивача проводив не за ніби - то місцем вчинення адміністративного правопорушення поблизу будинку по вул. Івана Богуна, 17 у м. Дубно Рівненської області або поблизу будинку 5 у провулку Волинський у м. Дубно Рівненської області, як вимагає закон, а у іншому кінці м. Дубно Рівненської області по вул. Львівська, 53 без наявних у даного поліцейського будь - яких законних підстав
Крім того, відповідачем не вжито жодних дій щодо надання можливості реалізувати право на отримання правової допомоги, про що позивач клопотав. Відповідач зазначив, що не зобов'язаний забезпечувати таке право та продовжив розгляд адміністративного провадження.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження, не врахував, що позивач є військовослужбовцем і результат розгляду впливає на можливість притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення премії.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №3378492 від 31.10.2024, ОСОБА_1 31.10.2024 о 08 год. 01 хв. в м. Дубно по вул. Івана Богуна, 17, керуючи т/з НОМЕР_1 , порушив вимоги користування попереджувальними сигналами при зміні напрямку руху та зупинкою, а саме перед поворотом ліворуч та зупинкою, не вказав світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2.а та 9.2.б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 122 КУпАП (а.с.10).
Положеннями ч.2 ст.122 КУпАП відповідальність настає, зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
П. 9.2.а та п.9.2.б ПДР України передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку, зокрема, перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності ж в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства статті 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Така позиція суду ґрунтується також на правовому висновку, який зробив Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі №23-рп/2010 від 22.12.2010 року.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до покликання суду першої інстанції на відеозапис, з огляду на те, що такий не зазначено в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить зазначення технічного засобу яким здійснено відеозапис), отже в постанові серії ЕНА №3378492 від 31.10.2024 не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення та які брались за основу при прийнятті спірної постанови.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь - які відеозаписи, на які покликався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Протилежного з матеріалів справи не вбачається.
Колегія суддів приходить до висновку проте, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 по справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 у справі №524/3644/17.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 31.10.2024.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.
Однак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо помилкового віднесення судом першої інстанції справи до категорії незначної складності та розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Згідно з частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В свою чергу, частиною 4 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, процесуальний кодекс пов'язує неможливість розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте в межах цієї справи оскаржується розмір штрафу, який не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновок суду в цілому першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписів ст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1514 грн.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 грудня 2024 року у справі №559/4287/24 та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №3378492 від 31 жовтня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 25.02.2025.