25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17020/24 пров. № А/857/2099/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 380/17020/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу-
суддя в 1-й інстанції Мартинюк В.Я.,
дата ухвалення рішення 09.12.2024,
місце ухвалення судового рішення м. Львів,
дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - апелянт, позивач) звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ №1090-о від 25.07.2024 року, яким припинено державну службу та 25.07.2024 року звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту;
- поновити на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста "Рава-Руська" Львівської митниці з 25.07.2024 року;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 25.07.2024 року по день ухвалення судом рішення, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.
В обґрунтування позову зазначає, що у разі закінчення строку, на який укладено контракт, дія контракту про проходження державної служби припиняється, а державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. Дія контракту за умови належного його виконання державним службовцем може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту. При цьому, положення Закону України «Про державну службу» не встановлюють процедури, за якої має бути досягнута згода сторін про продовження строку дії контракту, а також не встановлює строків, у які має бути продовжено строк дії контракту. Будь-яких інших підстав, що обумовили неможливість продовження строку дії укладеного з ним контракту відповідач в наказі не зазначив. Зазначає також, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем не вирішено питання про його переведення на посаду державної служби в іншому органі у разі неможливості продовження строку дії укладеного з ним контракту. Стверджує, що його не попередили про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №380/17020/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що служба позивача в митних органах відноситься до публічної служби. З особою, яка призначається на посаду державної служби може бути укладено контракт про проходження державної служби строком дії до трьох років. У разі закінчення строку, на який укладено контракт, дія контракту про проходження державної служби припиняється, а державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту. Між тим, дія контракту про проходження державної служби, за умови належного виконання державним службовцем може один раз бути продовжена за угодою сторін на той самий строк, шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
При цьому положення Закону України «Про державну службу» не встановлюють процедури за якою має бути досягнута згода сторін про продовження строку дії контракту, а також не встановлює строків, у які має бути продовжено строк дії контракту.
Будь-яких інших підстав, що обумовлювали неможливість продовження строку дії укладеного з позивачем контракту Львівська митниця в оскаржуваному наказі не зазначила, що свідчить про те, що Львівською митницею належним чином не вирішено питання продовження строку дії укладеного з позивачем контракту.
Крім того, при винесенні оскаржуваного наказу Львівською митницею не вирішено питання про переведення позивача на посаду державної служби в іншому органі, у разі неможливості продовження строку дії укладеного з позивачем контракту.
Таким чином, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (іншому населеному пункті) - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Крім того, апелянт наголосив, що всупереч вимог ч. 6 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, яка є спеціальною нормою права, що регулює порядок звільнення державних службовців, позивача не попередили про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів. Відповідна норма не містить застережень, які виключають необхідність її застосування, зокрема, у випадку припинення державної служби за наслідком закінчення дії укладанням контракту про проходження державної служби, оскільки жодних підстав, які б обумовили неможливість продовження строку його дії не було
Судом першої інстанції не враховано, що позивач належним чином виконував свої посадові обов'язки, жодних порушень не вчиняв, доказів зворотного не надано. Зважаючи на викладене, позивач обґрунтовано розраховував на продовження строку дії контракту про проходження державної служби, оскільки жодних підстав, які б обумовили неможливість продовження строку його дії не було. Більше того, відповідач у справі жодними доказами не доводить факт неналежного виконання позивачем своїх обов'язків, порушень допущених ним.
Апелянт просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у цій справі та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Зокрема зазначив, що продовження дії контракту врегульоване ч. 5 ст. 570 Митного кодексу України, частиною 13 ст. 31-1 Закону України «Про державну службу», пунктом 27 контракту №1047 від 30.12.2021. Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту. Роботодавець вправі самостійно визначати належне виконання контракту державним службовцем.
Звернення ОСОБА_1 до Львівської митниці щодо продовження строку, на який укладено контракт про проходження державної служби № 35/2024, не було. Власник у цьому випадку видав наказ про звільнення позивача, однозначно заявивши таким чином про своє волевиявлення припинити трудові відносини з позивачем, чим реалізував своє право (не продовжувати дію контракту).
Відповідач вважає, що дії Львівської митниці щодо прийняття спірного наказу, яким з позивачем припинено державну службу та звільнено із займаної посади, є такими, що відповідають приписам чинного законодавства, тобто є правомірними.
Крім того зазначено, що приписи Закону України «Про державну службу, а саме ст. 85, яка регулює спірні відносини, не містять будь-яких застережень щодо попередження працівника про наступне вивільнення, порядок звільнення за цією статтею вичерпано наведений у цій статті, тому положення ч. 6 ст. 49-2 КЗпП не застосовується.
У оскаржуваному наказі №1090-о «Про звільнення ОСОБА_1 » прямо зазначена підстава для його видання, а саме: «відповідно до абзацу другого частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 25.01.2024 № 35/2024 та строку призначення на посаду державної служби». Позивач погодився із умовами контракту, усвідомлював та передбачав наслідки неналежного його виконання, про що свідчить проставлений ним власноруч підпис. Позивач погодившись із умовами контракту, підписавши його, у тому числі погодився з підвищеною відповідальністю (в порівнянні з іншими державними службовцями, які не працюють за контрактом).
Львівська митниця вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи цю справу вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила у її задоволенні відмовити.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем 25.01.2024 року укладено контракт №35/2024 про проходження державної служби, у пункті 26 якого сторони погодили строк дії цього контракту з 26.01.2024 року по 25.07.2024 року.
Жодних документів, які б указували на те, що сторони змінили строк його дії чи вживали заходів для зміни цього строку, як то подання заяви про зміну цього строку, про укладення нового контракту тощо у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що строк дії контракту №35/2024 від 25.01.2024 року не закінчився, оскільки сторонами такий було погоджено, волевиявлення з приводу зміни такого не було, а чинним законодавством не визначено його нижньої межі.
Правові наслідки закінчення строку дії контракту передбачені абзацом другим ч.1 ст.85 Закону №889-VIII, згідно якого у разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.
Також, п.2 ч.1 ст.83 Закону № 889-VIII передбачено, що державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).
З урахуванням наведених норм відповідачем прийнято спірний наказ, яким з позивачем припинено державну службу та звільнено із займаної посади.
Перевіривши спірний наказ на його відповідність критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено порушень таких, а тому відсутні правові підстави уважати його протиправним.
Відтак, у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відмовлено.
Як наслідок відмовлено і у задоволенні похідних вимог про поновлення позивача на посаді державної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем було укладено з відповідачем контракт (далі - Контракт) про проходження державної служби №35/2024 від 25.01.2024 року.
Позивача було призначено на посаду державної служби державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці.
Відповідно до п.21 згаданого контракту його дія припиняється, серед іншого, у разі закінчення строку, на який його укладено.
Згідно із п.26 Контракту строк його дії з 26.01.2024 по 25.07.2024.
Наказом Львівської митниці Державної митної служби України №1090-о від 25.07.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пунктів 1, 4 ч.12 ст.31-1, п.2 ч.1 ст.83, ст.85 Закону України «Про державну службу», п.25 Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року №494, припинено державну службу та звільнено 25.07.2024 року позивача із займаної посади відповідно до абзацу другого ч.1 ст.85 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 25.01.2024 року №35/2024 та строку призначення на посаду державної служби (підстава - абзац другий та п'ятий п.21, 25 контракту про проходження державної служби від 25.01.2024 року №35/2024).
Не погодившись із таким наказом позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.
Апеляційний суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 569 МК України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
За змістом ч. 5 ст. 570 МК України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.
Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.
Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством (ч. 1 ст. 1 Закону №889-VIII).
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ст. 4 Закону №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов'язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.
Частиною 3 ст. 5 №889-VIII установлено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
За змістом ст. 31-1 Закону №889-VIII з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів.
Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб'єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.
При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.
До істотних умов контракту належать: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов'язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби.
При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.
Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.
Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб'єктом призначення або керівником державної служби і є невід'ємною частиною акта про призначення на посаду.
Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов'язків.
Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.
Дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб'єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.
Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.
Підстави для припинення державної служби визначено приписами статті 83 Закону №889-VIII, згідно з пунктом 2 частини першої якої державна служба припиняється у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону).
Так, частиною 1 ст. 85 Закону №889-VIII у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку.
У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.
Постановою Кабінету Міністрів України №494 від 17.06.2020 затверджено Порядок укладення контрактів про проходження державної служби (далі - Порядок №494).
Пунктом 1 Порядку №494 визначено зміст, процедуру укладення, зміни та розірвання контракту про проходження державної служби (далі - Контракт) як строкового трудового договору, укладеного між державним органом та особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби категорії Б або В (далі - особа).
Відповідно до п. 4 Порядку №494 контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов'язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно). Робота на посаді державної служби, яка передбачає укладення контракту, не може бути типовою та повторюваною.
Згідно з п. 14 Порядку №494 у контракті зазначаються предмет, істотні та додаткові умови, строк дії контракту та реквізити сторін. До контракту додається графік виконання завдань, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 15 Порядку №494 передбачено, що істотними умовами контракту є: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби, за якою укладається контракт; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов'язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.
Пунктом 20 Порядку №494 визначено, що за взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби, що не суперечать Закону України «Про державну службу» та не звужують обсяг прав особи.
Відповідно до п. 25 Порядку №494 дія контракту припиняється з підстав, передбачених законом.
Суб'єкт призначення або керівник державної служби до прийняття наказу (розпорядження) про оголошення конкурсу на зайняття відповідної посади або до її заміщення шляхом переведення може визначити додаткові, крім встановлених законодавством, підстави розірвання контракту, а також строки та порядок повідомлення про це сторонам.
Згідно з п. 26 Порядку №494 припинення дії або розірвання контракту передбачає припинення особою державної служби на відповідній посаді.
Згідно з відомостями з трудової книжки позивача НОМЕР_1 , позивача 24.01.2024 переведено на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» шляхом укладення контракту про походження державної служби (наказ №1080 від 23.01.2024).
Згідно з контрактом №35/2024 про проходження державної служби від 25.01.2024, відповідно до якого позивача призначено на посаду державної служби державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, на відносини сторін за цим контрактом поширюється дія Митного кодексу України, а в частині неврегульованій ним, Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби, Кодексу законів про працю України. Цей контракт є особливою формою строкового трудового договору (п.п.1, 2 Контракту).
Пунктом 21 Контракту визначено умови припинення дії цього контракту, зокрема, у разі закінчення строку, на який укладено цей контракт.
Особа звільняється із займаної посади державної служби в останній день строку дії контракту (п. 25 Контракту).
При цьому, згідно з п. 26 Контракту, строк дії контракту з 26.01.2024 по 25.07.2024.
Контракт про проходження державної служби №25/2024 від 25.01.2024 підписаний особисто позивачем, що свідчить про його обізнаність зі строком дії цього контракту та про погодження сторонами всіх істотних умов.
З позиції апеляційного суду, ОСОБА_1 підписуючи контракт про проходження державної служби, добровільно погодився з умовами контракту, в тому числі і зі строком дії контракту.
Дійсно, жодних доказів, які б свідчили про те, що сторони змінили строк його дії, вживали заходів для зміни цього строку, відсутні.
Так, відповідно до наказу від 25.07.2024 за №1090-о «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п. 1 та 4 ч. 12 ст. 31-1, п. 2 ч. 1 ст. 83, ст. 85 Закону України «Про державну службу», п. 25 порядку укладення контрактів про проходження державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №494 припинено державну службу та звільнено 25.07.2024 ОСОБА_1 державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці із займаної посади, відповідно до абзацу другого частини першої статті 85 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із закінченням строку, на який укладено контракт про проходження державної служби від 25.01.2024 №35/2024 та строку призначення на посаду державної служби.
Підстава: абзац другий та п'ятий пункту 21, пункт 25 контракту про проходження державної служби від 25.01.2024 №35/2024.
З врахуванням наведених вище обставини, можна дійти висновку про те, що волевиявлення позивача на укладення трудового договору було підтверджено його особистими підписами на трудовому договорі, в якому зазначений строк його дії, а також на наказі, де вказано, що працівника прийнято на роботу на умовах строкового трудового договору із зазначенням відповідного строку його дії, з яким позивач ознайомлений під підпис; протягом дії договору працівник не оскаржував його умов та не ініціював внесення змін і доповнень до нього; працівник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що цей договір він підписував під тиском, або його волевиявлення на момент укладення не відповідало внутрішній волі, або що він не усвідомлював значення трудового договору чи перебував у хворобливому стані та адекватно не оцінював свої дії.
Колегія суддів вважає аргументи позивача щодо необхідності додержання відповідачем норм КЗпП України в частині попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за 30 днів як підставу для скасування наказу 1090-о від 25.07.2024 безпідставними, оскільки звільнення у зв'язку із закінченням строкового трудового договору не є вивільненням працівників з ініціативи роботодавця, а норми КЗпП України у цій частині не підлягають застосуванню, позаяк регулюється нормами Закону №889-VIII.
Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за наслідками аналізу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» від 12.05.2022 за №2259-ІХ, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 за №389-VIII, Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 про те, що у період дії воєнного стану правові засади діяльності органів державної влади визначаються Законом №389-VIII; норми статті 10 Закону №389-VIII покликані, у тому числі, спростити порядок призначення на посади державної служби - без конкурсного відбору; - встановлено граничний строк перебування особи на посаді державної служби, яка призначена на посаду державної служби без конкурсного відбору; нижня межа строку перебування особи на посаді державної служби, яка призначена на посаду державної служби без конкурсного відбору не передбачена. Таким чином, наведені норми, щодо строку перебування на посаді державної служби, не конкурують між собою у межах спірних правовідносин, оскільки стосуються призначення на посаду у період дії воєнного стану та строків проведення конкурсу після припинення чи скасування воєнного стану (статті 10 Закону №389-VIII) та строку проходження державної служби у відповідності до умов контракту (ст.31-1 Закон №889-VIII та згаданий Порядок).
Підсумовуючи викладене у сукупності, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ №1090-о «Про звільнення ОСОБА_1 » від 25.07.2024 є правомірним та підстави для його скасування відсутні, оскільки такий прийнято неупереджено та з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, останній відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та відсутність підстав для його скасування та задоволення похідних позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення..
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №380/17020/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 25.02.25