25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/9338/24 пров. № А/857/28120/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (суддя Лозовський О.А., ухвалена в м.Луцьк) у справі № 140/9338/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
06 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), в межах строку звернення до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії закрито. Роз'яснено позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був.
Оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу суду першої інстанції, яка ухвалена в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, постійно проживає в населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та непрацюючим пенсіонером, а тому має право на виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (станом на 1 січня календарного року виплати пенсії).
Разом з тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2024 у справі №140/27161/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.09.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік) до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.
Зазначене рішення набрало законної сили 26.12.2024.
Як вірно вказав суд першої інстанції, предмет позову це матеріально-правова вимога, заявлена позивачем для усунення допущеного відповідачем порушення суб'єктивного права позивача. Змістом спірних правовідносин є суб'єктивне право позивача на нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі та в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
З матеріалів справи судом першої інстанції вірно встановлено, що уже вирішено спір між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Підстави позову в обох випадках зводяться до одних і тих же обставин: позивач проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, є непрацюючим пенсіонером; рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано неконституційним підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким було виключено статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційний суд погоджується з тим висновком, що позивач, пред'являючи новий позов, не навів обставин та не надав доказів, які б свідчили про зміну умов пенсійного забезпечення у його випадку, або зміну нормативного регулювання питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з часу вирішення спору судом у справі №140/27161/23 (24.11.2023).
При вирішенні спору у справі №140/27161/23 вирішено й питання розміру спірних виплат.
Незгода позивача із застосуванням розрахункової величини при обчисленні та виплаті підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/27161/23 (яке позивач не оскаржував), не може бути підставою нового позову та не породжує нових правовідносин між позивачем (пенсіонером) та органом Пенсійного фонду у відносинах, які є триваючими (за змістом позовної заяви фактичні обставини не змінювалися).
Колегія суддів зазначає, що Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 24.11.2023 у справі №140/27161/23 додатково звертав увагу, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Разом з тим, зміна правової позиції судом касаційної інстанції в подібних правовідносинах, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, на яку посилається позивач у цьому позові, не свідчить про наявність іншого предмета спору у цих правовідносинах.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.08.2024 №0300-0305-8/51203, вказує, що відносини між сторонами щодо виплати підвищення до пенсії, установленого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перейшли до стадії виконання судового рішення у справі №140/27161/23.
Так на виконання вказаного судового рішення позивачу здійснюється нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік), в тому числі з 01.03.2024 у розмірі 3200,00 грн.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки законодавче регулювання спірних правовідносин, які є триваючими між позивачем та органом Пенсійного фонду, не змінилось, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення, що набрало законної сили, а тому провадження у справі №140/9338/24 необхідно закрити.
Згідно пункту четвертого частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 383 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі №140/9338/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга