25 лютого 2025 р. Справа № 520/23052/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.12.24 по справі № 520/23052/24
за позовом ОСОБА_1
до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області
про скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області, в якому просив суд:
- скасувати Рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 26 липня 2024 року № 2861-VІII, яким затверджено “Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) гр. ОСОБА_2 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 », тим самим протиправно позбавлено позивача можливості для проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером №6320482500:04: 000:0345, що є перешкодою у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що належна йому земельна ділянка з кадастровим номером №6320482500:04:000:0345 оточена земельними ділянками із кадастровими номерами №6320482500:04:000:0292 та №6320482511:00: 000:0094, що потребує врегулювання питання доступу до моєї власності у вигляді проїзду сільсько-господарської техніки.
Станом на 15 серпня 2024 року між земельними ділянками із кадастровими номерами №632048 2500:04:000:0292 та №6320482511:00:000:0094 відсутній простір для проїзду до земельної ділянки позивача з кадастровим номером №6320482500:04:000:0345, що є перешкодою у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверд жуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою су-купності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10. 2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або без-діяльністю органів влади держави- відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже позивач вважає, оскільки ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення, то наявні підстави для задоволення позову.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.12.2021 року земельна ділянка з кадастровим номером №6320482500:04:000: 0345 належить позивачу на праві приватної власності.
Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 26 липня 2024 року № 2861-VIII затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житло-вого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01) гр. ОСОБА_2 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 ».
Передано у приватну власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий № 032 0482511:00:000:0094 площею 0,2500 га (угіддя - малоповерхова забудова) із земель комунальної власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), розташовану по АДРЕСА_1 , в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Крім того, Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 26 листопада 2021 року №963-УІІІ затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу та інших не наданих у користування, категорія - землі сільськогосподарського призначення (контур № 304 реформованого КСП «Рассвєт») за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області».
Передано у приватну власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий №6320482500:04:000:0292 площею 1,4020 га (угіддя - рілля) із земель -комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, код цільового призначення - 01.03, розташованої на території Барвінківської МТГ Ізюмського району Харківської області.
Отже, належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером №6320482500:04:000:0345 оточена земельними ділянками із кадастровими номерами №6320482500:04:000:0292 та №6320482511:00: 000:0094, що потребує врегулювання питання доступу до його власності у вигляді проїзду сільськогосподарської техніки.
Станом на 15 серпня 2024 року між земельними ділянками із кадастровими номерами №632048 2500:04:000:0292 та №6320482511:00:000:0094 відсутній простір для проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером №6320482500:04:000:0345, що є перешкодою у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивач не згоден зі вказаним вище рішенням, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, у відповідності до вимог Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), а тому підстави для визнання судом оскаржуваного рішення незаконним та його скасування - відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу (Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів" від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).
Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення), технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування затверджується рішенням таких органів.
Частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Серед способів захисту порушених прав та інтересів у пункті 10 частини другої ст. 16 ЦК України встановлене визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Колегія суддів наголошує, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не може бути скасоване судом, як що воно не визнане судом незаконним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України та законами України, у відповідності до вимог Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), а тому підстави для визнання судом оскаржуваного рішення незаконним та його скасування - відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року по справі № 520/23052/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 520/23052/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін О.М. Мінаєва