25 лютого 2025 р. Справа № 520/25550/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.11.24 по справі № 520/25550/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про скасування наказу, акту проведення службового розслідування,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 2233 "Про результати службового розслідування";
- скасувати акт проведення службового розслідування від 30.04.2024 стосовно ОСОБА_1 , затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 , та вважати таким, що не проведений без додержання чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що не погоджується з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 2233 "Про результати службового розслідування" та актом проведення службового розслідування від 30.04.2024 стосовно ОСОБА_1 , затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 , оскільки вважає, що службове розслідування проведено без додержання норм чинного законодавства. Позивач зазначає про порушення процедури та строків проведення службового розслідування. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу, акту проведення службового розслідування - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень в адміністративних справах покладається на суб'єкта владних повноважень, який подає до суду докази на обґрунтування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, але ці докази були наявні та враховувались на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 не було порушено процедуру проведення службового розслідування відносно позивача та оскаржувані позивачем наказ та акт є правомірними. Щодо строку проведення службового розслідування відповідач зазначив, що відповідно до пункту 13 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Як вбачається з матеріалів самого розслідування, воно тривало рівно місяць, отже строк проведення службового розслідування не порушений. За доводами відповідача, будь-які доводи й аргументи позивача щодо попереднього службового розслідування жодним чином не підтверджують протиправність оскаржуваного наказу від 30.04.2024 № 2233 "Про результати службового розслідування".
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 09.05.2020 по 19.12.2022, яка входить до складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19.11.2022 № 275 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника піхотного батальйону з озброєння та призначено на посаду заступника командира механізованого батальйону з озброєння-начальника технічної частини. (а.с. 72)
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.12.2022 № 305 Майор ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 з 19.12.2022 і вибув для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 .
Зазначені обставини не заперечуються сторонами.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 2154 від 30.03.2024 призначено службове розслідування за фактом нестачі по службі ракетно-артилерійського озброєння, а саме: пістолетів ПМ в кількості 7 одиниць (№ ГЕ4677, № ГБ3649, № ГБ8942, № ГЕ5337, №ГБ4766, № ГЕ0632, № ГБ5607), виявленої під час перевірки. (а.с. 38)
За наслідками проведеного службового розслідування складено акт проведення службового розслідування від 30.04.2024.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 2233 від 30.04.2024 "Про результати службового розслідування" оголошено нестачу по службі ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 в сумі 11 272,45 грн. Вирішено направити копію матеріалів службового розслідування до Військової частини НОМЕР_3 для прийняття рішення про притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Позивач, не погоджуючись із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 2233 "Про результати службового розслідування" та актом проведення службового розслідування від 30.04.2024 стосовно ОСОБА_1 , затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем у межах заявлених позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності дій та рішень відповідача під час проведення службового розслідування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі за текстом - Статут № 548-XIV).
Відповідно до ст. 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями ст. ст. 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.
Спеціальним нормативним актом у сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі за текстом - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до вимог ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно зі ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.
Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до п. 5 розділу V Порядку № 608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Крім того, слід вказати, що відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Також, аналогічні положення містяться в пункті 4 Розділу VІ Порядку, в якому зазначається, що якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Частиною 3 ст. 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Отже, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці.
Згідно з абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.03.2024 № 2154 призначено службове розслідування за фактом нестачі по службі РАО, а саме: ПМ в кількості 7 одиниць (№ ГЕ4677, № ГБ3649, № ГБ8942, № ГЕ5337, № ГБ4766, № ГЕ0632, № ГБ5607), виявленої під час перевірки.
У ході проведення службового розслідування, за результатами якого складено акт проведення службового розслідування від 30.04.2024, виявлено умови для притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності:
- шкода за втрату пістолетів ПМ в кількості 7 одиниць (№ ГЕ4677, № ГБ3649, № ГБ8942, № ГЕ5337, № ГБ4766, № ГЕ0632, № ГБ5607) державі, в особі Військової частини НОМЕР_2 , складає 11 272,45 грн;
- неналежне виконання майором ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, передбачених ст. 11, 74 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ;
- неналежне виконання службових обов'язків створило передумови до втрати пістолетів ПМ в кількості 7 одиниць (№ ГЕ4677, № ГБ3649, № ГБ8942, № ГЕ5337, № ГБ4766, № ГЕ0632, № ГБ5607).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 2233 від 30.04.2024 "Про результати службового розслідування" оголошено нестачу по службі ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 в сумі 11 272,45 грн. Вирішено направити копію матеріалів службового розслідування до Військової частини НОМЕР_3 для прийняття рішення про притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Тобто, як встановлено судом з матеріалів службового розслідування, таке розслідування тривало один місяць, а саме з 30.03.2024 по 30.04.2024.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що строки проведення службового розслідування відповідачем дотримано.
Позивачем належних доводів та відповідних доказів на спростування зазначеної обставини не надано. Отже, доводи позивача щодо порушення строків проведення службового розслідування спростовуються матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання позивача на частину 1 статті 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", відповідно до якої посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів, є безпідставними, оскільки в межах даної справи позивач не оскаржує факт притягнення його до матеріальної відповідальності, а зазначає про порушення своїх прав при призначенні відносно нього службового розслідування.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються саме розгляду питання правомірності чи протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 № 2233 "Про результати службового розслідування" та акту проведення службового розслідування від 30.04.2024 стосовно ОСОБА_1 , затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 .
З цього приводу слід зазначити, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно акту проведення службового розслідування військової частини службовим розслідуванням виявлено умови для притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 2233 від 30.04.2024 "Про результати службового розслідування" оголошено нестачу по службі ракетно-артилерійського озброєння технічної частини військової частини НОМЕР_1 в сумі 11 272,45 грн. Вирішено направити копію матеріалів службового розслідування до Військової частини НОМЕР_3 для прийняття рішення про притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Так, зазначеними актом службового розслідування та наказом не було вирішено питання про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.
За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Акти службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Разом з тим, обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20 та від 28.04.2022 у справі №240/10485/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.
Рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому порядку за наявності підстав ініціює питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.
Однак, у межах позовних вимог даної справи позивачем такі рішення не оскаржуються.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції та перегляду в суду апеляційної інстанції не встановленого порушень з боку відповідача при проведенні службового розслідування.
Оскільки, оскаржуваний у даній справі акт службового розслідування не є рішенням, що створює для позивача певні правові наслідки, то відсутні підстави для скасування такого акту службового розслідування
З приводу наказу командира Військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" № 2233 від 30.04.2024 суд зазначає, що такий наказ може бути підставою для подальшого прийняття рішення щодо притягнення позивача до матеріальної чи іншої відповідальності, однак сам по собі таким рішенням оскаржуваний наказ не є.
Так, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування" № 2233 від 30.04.2024 позивача не притягнуто до матеріальної чи іншої відповідальності.
Отже, спірний наказ так само як акт службового розслідування, сам по собі не створює безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем у межах заявлених позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності дій та рішень відповідача під час проведення службового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року по справі № 520/25550/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 по справі № 520/25550/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва О.А. Спаскін