Провадження № 22-ц/803/2966/25 Справа № 206/5612/24 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
24 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши у приміщенні суду в м.Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження по цивільній справі №206/5612/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року зупинено провадження по вищевказаній цивільній справі (а.с. 109-110).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - адвокат Ковальчук Д.Ю. 28.12.2024 року через підсистему “Електронний суд» сформував апеляційну скаргу, яка 30.12.2024 року надійшла безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с. 115-117).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.02.2025 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ковальчука Д.Ю. на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року та призначено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 133-134).
18 лютого 2025 року ОСОБА_1 через підсистему “Електронний суд» сформував клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просить зупинити апеляційне провадження у цивільній справі №206/5612/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року посилаючись на те, що перебуваючи на службі у військовій частині НОМЕР_1 , на теперішній час він відряджений у зону виконання бойових розпоряджень та позбавлений можливості належним чином ознайомлюватись зі змістом заяв сторін по суті справи та змістом процесуальних документів у судових справах. У зв'язку із наведеним він позбавлений можливості надати належну оцінку апеляційній скарзі у даній справі та, в свою чергу, подати вмотивований відзив на апеляційну скаргу разом із усіма доказами. Згідно з Довідкою від 02.01.2025 року молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 . Інформація про службове відрядження відповідача перебуває в розпорядженні військової частини, у зв'язку із недопустимістю розголошення інформації, що може мати службовий характер, відповідач не має можливості самостійно повідомити суд про своє місце перебування та характер поставлених бойових розпоряджень.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині 1 статті 251 ЦПК України.
Пунктом 2 частини 1 вказаної правової норми встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі №753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, і виконання бойових завдань у зоні бойових дій.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан о 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
У статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини 3 якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Збройні Сили України» особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу (див. постанову Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі №466/8799/22).
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Колегія суддів зауважує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Згідно копії довідки від 02.01.2025 року молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 25.12.2022 року по теперішній час.
Разом з цим, заявником не додано до клопотання доказів на підтвердження того, що військова частина НОМЕР_1 переведена на воєнний стан, а ОСОБА_1 не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій, де виконує бойові завдання, унаслідок чого позбавлений можливості подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу розгляд якої здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, тобто не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Посилання заявника на те, що інформація про службове відрядження відповідача перебуває в розпорядженні військової частини, у зв'язку із недопустимістю розголошення інформації, що може мати службовий характер, відповідач не має можливості самостійно повідомити суд про своє місце перебування та характер поставлених бойових розпоряджень колегія суддів не бере до уваги, оскільки заявником необхідно підтвердити факт залучення військової частини де він проходить службу до участі у виконанні бойових завдань та сам факт перебування ОСОБА_1 у зоні бойових дій без зазначення конкретного місця виконання бойового завдання та суті поставлених бойових розпоряджень, оскільки така інформація не є необхідною при розгляді питання про зупинення апеляційного провадження.
Оскільки надані докази не містять інформації про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військової частини, в якій ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі не підлягає задоволенню.
Такий висновок відповідає висновкам, викладеним в ухвалах Верховного Суду від 29 травня 2023 року у справі №755/1487/20 (провадження №61-2123св22), від 17 січня 2023 року у справі №501/1699/17 (провадження №61-17764св21), від 29 липня 2022 року у справі №161/12659/20 (провадження №61-17562св21), від 21 листопада 2022 року у справі №757/52540/16-ц (провадження №61-7443св22) та постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №462/4070/23 (провадження №61-629св24).
Керуючись ст. ст. 251, 253, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Клопотання ОСОБА_1 про зупинення апеляційного провадження по цивільній справі №206/5612/24 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено “24» лютого 2015 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна