Провадження № 22-ц/803/374/25 Справа № 183/2400/20 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Гвоздєва М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Банк “Кредит Дніпро» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства “Банк “Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2020 року позивач АТ "Банк Кредит Дніпро" через свого представника - адвоката Мартиненка В. В. звернувсь суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого позивач посилався на те, що між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2203752412901 від 28 вересня 2017 року. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору.
Так, 28 вересня 2017 року відповідач звернулась до банку із заявою про надання кредиту та своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку укласти Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб АТ "Банк Кредит Дніпро" (далі за текстом - УДБО) на визначених в ньому умовах та підтвердила факт ознайомлення з Тарифами банку й умовами УДБО. Видача кредиту здійснювалася шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача, відкритий в АТ "Банк Кредит Дніпро, відповідно до укладеного договору, сума кредиту складає 160 800,00 грн., строк кредитування складає 36 місяців з кінцевою датою повернення кредиту до 27 вересня 2020 року. Умовами кредитного договору визначено відсоткову ставку, яка є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 6,00 % річних, на прострочену заборгованість - 56,00 % річних, розмір щомісячної комісії становить 2,55 %, а сума страхового платежу становить 10 800,00 грн.
Зі своєї сторони, банк виконав всі умови підписаного договору, і надав ОСОБА_2 кредит у зазначеному вище розмірі, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, своєчасно не сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, в результаті чого станом на 03 квітня 2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 292 836,13 грн., яка складається з: суми несплаченої частки кредиту у розмірі 131 532,45 грн., суми несплачених відсотків у розмірі 46 539,94 грн. та суми несплачених комісій в розмірі 114 763,74 грн. Зазначену суму, а також судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року позов Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором № 2203752412901 від 28 вересня 2017 року у розмірі 178 072 гривень 39 коп., яка складається з: суми несплаченої частки кредиту у розмірі 131 532,45 грн., суми несплачених відсотків у розмірі 46 539,94 грн., а також судовий збір у розмірі 2671,08 грн., а всього на суму 180 743 (сто вісімдесят тисяч сімсот сорок три) гривні 47 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ "Банк Кредит Дніпро" не погоджується в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні 114 763,74 гривень комісії, тому що судом при ухваленні заочного рішення не повно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у суду першої інстанції відсутні законні підстави для визнання положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки комісія встановлювалася не за безоплатні послуги (як це вирішив суд першої інстанції), а за послуги розрахунково-касового обслуговування, які не належать до безоплатних, можливість їх встановлювати в кредитному договорі передбачена Законом України «Про споживче кредитування», а їх недійсність може бути лише оспорюваною (за позовом позичальника). Політика ціноутворення Банку базується на тому, що Банк не надає безоплатних кредитів (безпроцентних та без комісій). Банк формує методику ціноутворення за кредитними операціями на використанні інформації про подібні операції на банківському ринку в тому числі на визначенні комісій, які будуть оптимальними для Банку та прийнятними для Клієнтів. Умова кредитного договору про сплату комісії не є нікчемною, а також не може бути визнана судом недійсною, якщо позичальником не доведено її недійсність у встановленому законом порядку. Наголошують на тому, що відповідач не оспорював дійсність умов кредитного договору щодо встановлення комісії. За таких обставин вимога Банку про стягнення комісії підлягає задоволенню.
Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості по сумі несплачених комісій, апеляційний суд переглядає законність ухваленого судового рішення в цій частині.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (правонаступником якого за установчими документами є позивач - Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2203752412901 від 28 вересня 2017 року. При укладенні кредитного договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору.
За умовами цього кредитного договору № 2203752412901 від 28 вересня 2017 року, укладеного шляхом підписання позичальником відповідної заяви (Т. 1, а.с. 6) (надалі - Договір) банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на споживчі потреби та для сплати страхових внесків, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, на наступних умовах: сума кредиту складає 160 800,00 грн.; строк кредитування складає 36 місяців з кінцевою датою повернення кредиту до 27 вересня 2020 року; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та складає: на строкову заборгованість за кредитом - 6,00 % річних, на прострочену заборгованість - 56,00 % річних; щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 2,55 % від суми кредиту. Також сторони узгодили, що видача кредитних коштів відбувається в безготівковій формі на рахунок позичальника, відкритий в ПАТ "Банк Кредит Дніпро".
Разом з тим, п. 6.1 Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" визначено, що умови надання Кредитів у межах цього УДБО визначаються спосіб надання Кредиту, порядок нарахування процентів, виконання грошових зобов'язань, права і обов'язки Клієнта та Банку, їх відповідальність та інші умови. Загальні умови надання Кредитів та виконання грошових зобов'язань, у зв'язку із надання Кредиту Клієнту у рамках УДБО передбачені пунктами 6.1-6.11 цих УДБО. Особливі правила, які регулюють правовідносини між Сторонами, що виникають у зв'язку із наданням певного виду Кредиту, встановлені підрозділами цього Розділу, які мають відповідні заголовки.
Для отримання кредиту Клієнт звертається до відділення Банку, де особисто заповнює, в тому числі й заяву про надання кредиту та за умови погодження Банком відповідного рішення про надання кредиту, зазначена зава підписується обома сторонами і скріплюється печаткою Банку (п. 6.2-6.3 УДБО).
Датою укладання кредитного договору є дата підписання вищезазначеної заяви (п. 6.4 УБДО). Кредитний договір складається із заяви, Тарифів банку, Графіку платежів, Розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки та цього УДБО (п. 6.5). При цьому умови кредитування обираються самим Клієнтом з переліку умов, передбачених відповідними банківськими продуктами/послугами, запропонованими банком. Підписанням Заяви Клієнт підтверджує, що він був попередньо письмово повідомлений про умови кредитування у Банку, а саме: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості усіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань Клієнта, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умови дострокового повернення кредиту та інші умови, передбачені чинним законодавством України на виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (п. 6.7, 6.10 УДБО).
Так, п. 13.1.14.4 Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у ПАТ "Банк Кредит Дніпро" передбачено право банка достроково вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та інших платежів, передбачених кредитним договором, у випадках, передбачених УБДО. Згідно з п. 6.11.8, 6.11.9 УБДО Клієнт зобов'язаний надавати на вимогу Банку необхідну інформацію для перевірки його платоспроможності, цільового використання Кредиту, а також інші документи, що вимагаються Банком, упродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту пред'явлення вимоги Банком. Банк має право відмовити у наданні кредиту у повному обсязі або частково у разі ненадання або після розгляду відповідних документів. За несвоєчасну сплату частки одержаного Кредиту та/або процентів за користування Кредитом відповідно до Кредитного договору, Клієнт на вимогу Банку зобов'язаний сплатити Банку за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення від суми простроченої заборгованості за кредитом та/або процентам. Пеня сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день сплати пені. Клієнт відшкодовує інші збитки, завдані Банку невиконанням зобов'язань. Сплата пені та штрафів, не звільняє Клієнта від виконання інших зобов'язань, передбачених Кредитним договором. Сторони погодилися, доцентів зважаючи на інші положення цього УДБО вимога Банку про сплату пені може бути направлена Клієнту шляхом надіслання повідомлення Банком у Системі "FreeBank" та/або направлення Клієнту повідомлення у вигляді SMS-повідомлення на Додатковий номер телефону/Основний номер телефону, зазначений у Заяві про надання банківського продукту/послуги/Заяві про зміну/встановлення банківських послуг/Слова-паролю та Основного номера телефона, або на номер мобільного телефону, що буде повідомлений самим Клієнтом письмово. Направлена таким способом вимога вважається належним чином відправленою Банком і отриманою Клієнтом у дату відправлення. Клієнт, у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитом, зобов'язується протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня пред'явлення Банком письмової вимоги, сплатити Банку штрафні санкції у випадках та розмірі, передбачених умовами відповідного Банківського продукту/послуги, Тарифами та Кредитним договором, повернути Кредит, сплатити проценти за його використання, та іншу Заборгованість у повному обсязі. Під "пред'явленням вимоги" розуміється направлення Банком вимоги Клієнту у порядку, встановленому п. 2.7.4. УДБО.
Виконання позивачем свого обов'язку з видачі суми кредитних коштів виконано в повному обсязі, про що свідчить відповідна виписка по рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Банк Кредит Дніпро", яка надана суду в засвідченій представником позивача копії (Т. 1, а.с. 246), таким чином посилання відповідача на неотримання нею суми кредитних коштів спростовується матеріалами справи.
Судом установлено та не спростовано відповідачем, що між нею та позивачем було укладено договір добровільного страхування життя за програмою "Страхування життя позичальника кредиту (кредит готівкою) № 2203752412901-NS від 28 вересня 2017 року, за умовами якого в разі настання страхового випадку, передбаченого умовами цього договору, страхова сума становить 150 000,00 грн., а сума страхового платежу становить 10 800,00 грн. (Т. 1, а.с. 9).
Також встановлено, що 14 листопада 2018 року ОСОБА_2 змінила прізвище на " ОСОБА_3 ", про що свідчить відповідне свідоцтво про зміну імені, надане суду у засвідченій відповідачем копії (Т. 1, а.с. 227).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 03 квітня 2020 року банком нарахована заборгованість за кредитом у розмірі 292 836,13 грн., яка складається з: суми несплаченої частки кредиту у розмірі 131 532,45 грн., суми несплачених відсотків у розмірі 46 539,94 грн. та суми несплачених комісій в розмірі 114 763,74 грн. про що свідчить відповідний розрахунок (Т. 1, а.с. 36-37).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сумі несплачених комісій, суд першої інстанції виходив з того, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Рішення суду оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог, а тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не ревізується.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Відповідно до статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-VIII).
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» станом на дату укладення кредитного договору (у редакції Закону №1734-VIII) містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 1 Закону №1734-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема:
договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту (це сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит) та загальних витрат за споживчим кредитом (це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту);
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону №1734-VIII.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Таким чином, Закон № 1734-VIII не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов'язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону №1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Інформація, що надається кредитодавцем споживачу до укладення договору про споживчий кредит, зазначена у частині другій статті 9 Закону №1734-VIII, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ЦК України; 5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; 7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов'язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності). Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу (частина третя статті 9 Закону №1734-VIII).
Укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб (частина перша статті 20 Закону №1734-VIII).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 20 Закону №1734-VIII до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, зокрема, належить договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до Закону №1734-VIII, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою статті 9 Закону №1734-VIII.
Стандартизована форма паспорта споживчого кредитування, наведена у додатку 1 до Закону №1734-VIII, передбачає окремий розділ про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (пеня, штрафи, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, інші платежі), де зазначаються розмір платежу, база його розрахунку та умови його застосування, а також окремий розділ додаткової інформації (додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для отримання кредиту): послуги нотаріуса, послуги оцінювача, послуги страховика, інше, де зазначаються необхідність отримання відповідної послуги, перелік осіб за наявності.
Згідно зі статтею 19 Закону №1734-VIII у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Методика розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит встановлена Правилами розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління НБУ від 08 червня 2017 року № 49 (далі - Правила).
Згідно з пунктом 5 Правил банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже, положення Закону №1734-VIII допускає, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов'язано з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, відносить договір страхування до договорів про надання додаткових чи супутніх послуг, але вимагає, щоб відомості про це були відображені в паспорті споживчого кредитування, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника в письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит, при цьому інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена в такому договорі.
Колегія суддів зауважує, що кредитний договір № 2203752412901 між сторонами був укладений 28 вересня 2017 року, кредитні кошти були отримані позичальником на споживчі потреби, що підтверджується як кредитним договором так і паспортом споживчого кредиту. Кредит було видано на споживчі потреби, отже особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Так, законодавство, що регулює порядок укладення договорів споживчого кредитування в Україні, зазнало змін в 2017 році з прийняттям Закону України «Про споживче кредитування», тобто саме з цього часу, законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачу до підписання ним кредитного договору № 2203752412901 було надано на ознайомлення паспорт споживчого кредиту в якому чітко доведено до відома позичальника суму кредиту та умови його отримання, зокрема обов'язок сплати позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Визначено, що реальні витрати по кредиту складають 215 980 грн. та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування у 415 980 грн.
Отже, паспорт споживчого кредитування скріплений підписом ОСОБА_2 , підтверджує отримання нею всіх пояснень та інформації, необхідної для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
За змістом статей 6,626,627,628 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із банком, якщо дійсно вважав встановлення комісії за обслуговування кредиту несправедливою умовою, натомість позивач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Тобто, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1734-VIII споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.
ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов'язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору, в тому числі його оспорюваних умов.
У зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості по простроченій комісії та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Банк “Кредит Дніпро»- задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення простроченої комісії та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “Банк “Кредит Дніпро» (ЄДРПОУ 14352406) заборгованість по простроченій комісії в сумі 114 763, 74 (сто чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 74 копійки )грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді:
Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: Ж.І.Максюта