Провадження № 22-ц/803/769/25 Справа № 183/6545/16 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бразалук Світлани Сергіївни на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку, частку земельної ділянки у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів про державну реєстрацію права власності, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку, частку земельної ділянки у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння.
19 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в новій редакції до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку, частку земельної ділянки у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів про державну реєстрацію права власності.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачка ОСОБА_1 є його рідною сестрою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який є його батьком та батьком відповідача ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 173,3 кв.м., житловою площею 63,9 кв.м., який побудований у шлюбі з дружиною ОСОБА_5 та земельна ділянка за тією ж адресою, площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_4 , а він та його сестра ОСОБА_1 відмовились від прийняття спадщини на користь матері.
Правовстановлюючих документів на спадкове майно мати не отримувала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 - мати позивача та відповідача ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 зазначив, що він проживав з матір'ю на день її смерті, тому, вважається таким, що прийняв спадщину, крім того, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася його сестра - ОСОБА_1 .
З метою позбавлення його спадщини ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом про усунення його від спадкування.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2010 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська було скасовано та ухвалене нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, також ухвалою ВСУ від 26 жовтня 2010 року касаційні скарги в інтересах ОСОБА_1 - відхилені.
В результаті шахрайських дій ОСОБА_1 :
- рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2011 року за ОСОБА_1 було повністю визнано право власності на спадкове майно, тому як остання приховала відомості про наявність спадкоємця першої черги, який фактично прийняв спадщину, 19 січня 2012 зазначене рішення було скасовано;
- рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року були незаконно задоволені вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спадкове майно, а також про скасування заповідальних розпоряджень матері щодо коштів, які знаходилися на рахунках в банку.
Після отримання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року - ОСОБА_1 19 вересня 2014 року було реалізоване спадкове майно, укладений договір купівлі-продажу з ОСОБА_3 .
На даний час рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року скасоване.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 173,3 кв.м. та житловою - 63,9 кв.м.; та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,173 га кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, укладений 19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції в цій частині - залишене без змін.
Діями ОСОБА_1 він був позбавлений права на спадкове майно, у зв'язку з чим, він змушений звертатися до суду.
У в'язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_2 просив суд:
-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 173,3 кв.м. та житловою площею - 63,9 кв.м. та на 1/2 частину земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 173,3 кв.м. та житловою площею - 63,9 кв.м.; та на 1/2 частину земельної ділянки за тією ж адресою, площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-витребувати користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 173,3 кв.м. та житловою площею - 63,9 кв.м.; та земельну ділянку за тією ж адресою, площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623;
-скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,173 га., кадастровий номер земельної ділянки 1223285000:02:009:0623.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку, частку земельної ділянки у порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування записів про державну реєстрацію права власності - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,173 га., кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після чоловіка - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,173 га., кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після чоловіка - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,173 га., кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
Витребувано з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,173 га., кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бразалук С.С. посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги, представник апелянта зазначає, що на момент смерті спадкодавців будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6 , при цьому ані сам ОСОБА_6 , а ні його можливі спадкоємці не були залучені до участі у справі.
Крім того звертає увагу на те, що адресу АДРЕСА_1 земельній ділянці з кадастровим номером 1223285000:02:009:0623 ніхто і ніколи не присвоював. І за життя спадкодавців і кадастрового номеру у земельної ділянки теж не було.
Також, звертають увагу на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спадкоємцями, було отримано тільки свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням. Правовстановлюючі документи на житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 в матеріалах спадкової справи відсутні.
Садкодавці не набули права власності на спірний будинок та земельну ділянку, що виключає можливість набуття права власності на дане майно спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Андрієнко В.А. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року в частині відмови у задоволені позову про визнання права власності за позивачем та відповідачем на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, загальною площею 173,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача та на користь ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними побудовами не оскаржується, а тому колегією суддів не перевіряється.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та вбачається із матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Згідно до матеріалів спадкової справи, заведеної Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою:
-17.01.2003 р. син спадкодавця ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_5 ;
-17.01.2003 р. дочка спадкодавця ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь дружини померлого ОСОБА_5 ;
-17.04.2003 р. дружина спадкодавця ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Згідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_5 не видавалося свідоцтв про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Згідно до матеріалів спадкової справи, заведеної Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою:
-02.03.2009 року дочка спадкодавця ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
-17.04.2009 року син спадкодавця ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори від 30.09.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме - у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з тим, що у спадкоємця відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.
Згідно рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року у справі № 403/10938/12 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
У відповідності до рішення суду за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянки площею 0, 173 га по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2014 року заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року у справі № 403/10938/12 скасоване.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2015 року у справі № 403/10938/12 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишено без розгляду.
19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Грамс О.В.
Згідно договору відчужуваний житловий будинок належить продавцю ОСОБА_1 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року у справі № 403/10938/12
19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, у відповідності до якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,173 га, кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, місце розташування земельної ділянки - АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Грамс О.В.
Згідно договору відчужувана земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_1 на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2012 року у справі № 403/10938/12
У відповідності до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, у тому числі на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,173 га. по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2015 року скасовано рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2014 року, провадження у справі закрите.
03 листопада 2015 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалене рішення у справі № 202/9909/14-ц у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування, визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, стягнення грошових коштів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна.
У відповідності до рішення суду, позов задоволено частково,
-визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений 19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1970.
-визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0, 173 г, укладений 19 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1975.
-стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 34 118, 08 доларів США, що знаходились в Крутогорному відділенні Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на депозитному рахунку № НОМЕР_1 за договором № SAMDN25000703282827 від 01.04.2008 року
-стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 11 499, 83 грн., що знаходились у Лівобережному відділенні Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 за договором № SAMDN18000703920709 від 18.07.2008 року.
-стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 592, 51 грн., що знаходились на депозитному рахунку № НОМЕР_3 в Лівобережному відділенні Дніпропетровського РУ ПАТ КБ «Приватбанк» за договором від 01.11.2007 року.
-стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 934, 25 грн., що знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_4 в ПАТ КБ «Приватбанк» за договором від 27.10.2006 року.
-у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2015 року скасоване в частини відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та задоволені вимоги ОСОБА_2 в цій частині.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Встановлено, що у відповідності до Державного акту на право приватної власності на землю серія ДПН в 004704, виданого 12.05.1997 року Орлівщинською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_11 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення 16 сесії 21 скликання Орлівщинської сільської ради від 30 серпня 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,173 га, у межах, згідно з планом, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .
У вищезазначеному державному акті не зазначені відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки.
Державний акт містить план, розміри та розташування земельної ділянки, а також, опис меж, а саме:
-від А до Б вулиця Громова;
-від Б до В землі ОСОБА_12 ;
-від В до Г землі сільської ради;
-від Г до А землі ОСОБА_13 .
Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.10.2023, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,173 га, кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, місце розташування - АДРЕСА_1 .
З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.08.2014 вбачається, що внесено відомості про земельну ділянку площею 0,173 га, кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, місце розташування - АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації - 14.08.2014 р.
У Додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1223285000:02:009:0623 міститься план, розміри та розташування земельної ділянки, а також, опис меж, а саме:
-від А до Б Орлівщинська сільська рада;
-від Б до В Рубан А.Т.;
-від В до Г Орлівщинська сільська рада;
-від Г до А ОСОБА_13 .
Згідно довідки Орлівщинського старостинського округу № 3 Піщанської сільської ради від 04.09.2020 № 1083, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в по господарських книгах 1986-1990 роки та на 1991-1995 роки на гр. ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно по господарським книгам № НОМЕР_5 на 1996-2000 роки, № НОМЕР_6 на 2001-2005 роки, № НОМЕР_6 на 2016-2020 роки (номер по господарського обліку 01-2380-3), вищезазначене домоволодіння зареєстроване на гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно гр. ОСОБА_6 в Орлівщинському старостинському окрузі немає.
Зміна нумерації житлового будинку АДРЕСА_1 не здійснювалася.
Назва вулиці не перейменовувалася.
У відповідності до Технічного паспорта на садибний (індивідуальний будинок) АДРЕСА_1 , виготовлений ТОВ «ЮК «Веста» 10.08.2012 р., замовник ОСОБА_1 , будинок складається з житлового будинку загальною площею 173,3 кв.м., житловою площею 63,9 кв.м.
У Технічному паспорті міститься інформація про рік будівництва житлового будинку та господарських будівель - будинок побудовано у 1995 році.
Згідно Інвентарної справи Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (справа № 14966), власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 , який набув право власності на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.1991 року, засвідченому Орлівщинською селищною радою за № 136.
У відповідності до Інвентарної справи, площа житлового будинку становить: загальна площа - 22,7 кв.м., житлова площа - 19,8 кв.м.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачем та ОСОБА_1 права власності за кожним на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, суд першої інстанції правильно та обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦПК України визначено, що,
1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
На підставі ст. 319 ЦК України,
1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст. 1225 ЦК України, 1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. 2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. 3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об'єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.
У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).
Згідно ст. 1261 ЦПК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
На підставі ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 5 ст. 1268 ЦПК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ст. 386 ЦК України, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 387 ЦК України, передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Нормами ст. 388 ЦК України також визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги за законом, вони успадковують майно спадкодавця у рівних частках - по 1/2 частці кожний земельної ділянки площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_6 , була успадкована його дружиною ОСОБА_5 , а після смерті останньої ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зазначена земельна ділянка є спадковим майном, яке прийняли позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 (а.с.
Той факт, що у Державному акті на право приватної власності на землю серія ДПН в 004704, виданому 12.05.1997 року не зазначені відомості щодо кадастрового номеру земельної ділянки та зазначена адреса АДРЕСА_1 (без номеру) не свідчить про те, що земельна ділянки площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є зовсім іншою земельною ділянкою.
Так, ОСОБА_15 , на підставі рішення суду, яке було скасоване у наступному, здійснила дії стосовно присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, після чого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та розташування земельної ділянки вказано як АДРЕСА_1 .
Як вбачається з тексту всіх позовних заяв, з якими ОСОБА_1 , починаючи з 2012 року, зверталась до суду з позовними вимогами про визнання за нею права власності на спадкове майно, а саме: житлового будинку по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,173 га. за адресою АДРЕСА_1 , та чисельних рішень суду, прийнятих за її позовами, вона, як позивач не заперечувала той факт, що спадкове майно, у тому числі і спірна земельна ділянка розташовані, саме за адресою АДРЕСА_1 .
А тому висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, яка зазначена у Державному акту на право приватної власності на землю серія ДПН в 004704, виданого 12.05.1997 року та земельна ділянка кадастровий номер 1223285000:02:009:0623 є однією і тою же земельною ділянкою є правильним, доводами апеляційної скарги та матеріалами справи висновок суду не спростований, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.
Так, Державний акт містить план, розміри, площу та розташування земельної ділянки, а також, опис меж земельної ділянки, які збігаються з планом, розмірами, площею та розташуванням земельної ділянки, описом меж земельної ділянки, які зазначені у Додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1223285000:02:009:0623
Зазначені документи містять лише незначні відмінність стосовно розміру кожної сторони земельної ділянки, у той же час, ці відмінності не виходять за межі похибки, які допущені при виготовленні документації при видачі державного акту та при виготовленні технічної документації при присвоєнні земельній ділянці кадастрового номеру, та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог у зазначеній частині.
Як зазначалося вище, частиною 5 ст. 1268 ЦПК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Враховуючи наведене, за позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_1 належить визнати право власності за кожним на 1/2 частину земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно визнав за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частини земельної ділянки площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки сама ОСОБА_1 з такими позовними вимогами до суду на зверталась, позивача про це не зобов'язувала, не уповноважувала жодної особи на подання позову в її інтересах з цих підстав, а тому у суду не було правових підстав задовольняти позов в цій частині, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч.2ст.1274 ЦК України в шестимісячний строк не відмовилась від прийняття спадщини, зверталась до суду з чисельними позовами про визнання за нею права власності на все спадкове майно, між нею та позивачем існує спір про право на спадщину, а тому суд першої інстанції вірно визначив її частку у спадщині та визнав за нею та позивачем таке право.
Вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , та на користь ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,173 га. кадастровий номер 1223285000:02:009:0623, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є похідними від позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, а тому також підлягають до задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка вибула з володіння позивача ОСОБА_2 поза його волею, на підставі рішення суду, яке у наступному було скасоване, відповідач ОСОБА_1 на підставі рішення суду зареєструвала право власності на зазначене майно, після чого за договором купівлі-продажу відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_3 , тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про витребування спірного майна з чужого володіння на користь спадкоємців.
Як було зазначено вище, відповідно п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бразалук Світлани Сергіївни - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді:
Повний текст судового рішення складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя Ж.І.Максюта