Провадження № 33/803/541/25 Справа № 208/15605/24 Суддя у 1-й інстанції - Токарєв А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М.
19 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_2
захисника Лисак О.О.
представника потерпілого адвоката Меюс Я.С.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_2 , закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №640671 від 04 грудня 2024 року, ОСОБА_2 08 жовтня 2024 року не впускала громадянина ОСОБА_1 до приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинила домашнє насильство економічного характеру.
В апеляційній скарзі просить постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року скасувати та постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на неї відповідне стягнення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом не надано належної оцінки фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_2 , у своїх поясненнях не заперечувала, що в день події не впускала ОСОБА_1 до приміщення його квартири, а ствердження надані нею в суді про те, що вона перебувала на роботі є неприйнятними та спростовують матеріалами справи.
Зауважує, що ОСОБА_2 не надає ключі від квартири та не пускає до житла, співвласником якого є ОСОБА_1 , та такими діями вчиняє відносно нього економічне насилля. Зазначає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , щодо подій того ж дня, 08.10.2024 року, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Лисак О.О. просить оскаржувану постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначає, що підставою для закриття провадження слугувала відсутність об'єктивних доказів причетності ОСОБА_2 до інкримінованих подій. Зауважує, що саме з боку потерпілого вчиняється насилля та маніпулятивні дії, на підтвердження чого до відзиву долучає копію протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №640121 від 08.101.2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-3 КУпАП, копію тимчасового заборонного припису щодо ОСОБА_1 , відповідь начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 03.06.2024 №44/25911420 щодо результатів перевірки обрізання інтернет-кабелю невстановленою особою, копію товарного чеку на виготовлення дублікату ключів.
Вислухавши представника потерпілого ОСОБА_1 -адвоката Меюс Я.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні з викладених в ній підстав, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, які кожна окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи разом з доводами апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
При винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані, а висновок про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №640671, слідує 08 жовтня 2024 року ОСОБА_2 не впускала ОСОБА_1 до приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , бо злякалась його непристойної поведінки, чим вчинила домашнє насильство, економічного характеру.
Під час апеляційного розгляду потерпіла зазначила, що події мали місце 08 жовтня 2024 року, спірна квартира належить їй та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, остання залишилась в ній проживати разом з дитиною, після того, як між нею та ОСОБА_1 були припинені фактичні шлюбні відносини. Також, вказала про те, що ключі від квартири у потерпілого завжди були, та день події, коли ОСОБА_2 відводила дитину до школи, ОСОБА_1 відштовхнув її від дверей та зайшов до квартири, а після того, як вона повернулась додому, в приміщенні квартири знаходився ОСОБА_1 , який почав непристойно себе поводити та виражатися на її адресу нецензурною лайкою, після чого вона викликала поліцію.
Звертається увага на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що дії ОСОБА_2 були зумовлені непристойною поведінкою ОСОБА_1 , окрім того в день події, 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 винесено заборонний припис.
Зважається також на те, що ОСОБА_1 в день події потрапив до приміщення квартири та безперешкодно перебував там до приїзду екіпажа поліції, окрім того в матеріалах справи відсутні дані про те, що в результаті дій ОСОБА_2 останньому завдано шкоду психологічному здоров'ю потерпілого.
З наданих матеріалів слідує, що між сторонами виник цивільно-правовий спір щодо спільного майна, окрім того на даний час в провадженні Заводського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області перебуває справа №208/15224/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та визначення порядку користування квартирою.
Слід зауважити, що апеляційний розгляд здійснюється лише в межах пред'явленого обвинувачення та протоколу, який складено саме щодо ОСОБА_2 , а тому надання тієї чи іншої правової оцінки діям потерпілого чи цивільним правовідносинам сторін щодо розподілу спільного майна, до компетенції суду у даному випадку не відноситься.
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Так, Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", з-поміж іншого вирізняє такий вид домашнього насильства, як економічне насильство - навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, під домашнє насильство, зокрема, економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода щодо позбавлення житла чи обмеження у його користуванні.
Проаналізував зміст наданих матеріалів та показань учасників, вважаю, що поведінка ОСОБА_2 за викладених у протоколі обставин не має ознак домашнього насильства, та не є такою, що очевидно могла спричинити емоційну невпевненість та зашкодили психологічному здоров'ю потерпілого, оскільки ОСОБА_1 , який фактично проживає з матір'ю за іншою адресою, а в день події зайшов до приміщення квартири зранку та знаходився там близько 5 годин приїзду поліцейських, після чого добровільно покинув приміщення квартири, у зв'язку з чим не можна стверджувати, що саме дії ОСОБА_2 були направлені на цілеспрямоване обмеження у користуванні житлом, оскільки згідно умисної домовленості між сторонами остання разом зі спільною дитиною залишилась проживати в цій квартирі, після того, як фактичні шлюбні відносними між сторонами були припинені. А тому, цивільно-правовий спір, який виник між сторонами щодо порядку користування квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності, повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Інші доводи ОСОБА_1 щодо обставин події вважаю не достатньо переконливими, з огляду на те, що вони головною мірою мають формальний характер, а в решті полягають у переоцінці окремих доказів на його користь з наданням оцінки, яка не відповідає їх дійсному змісту та не узгоджується з іншими доказами, а також в акцентуванні уваги на другорядних обставинах, що не мають істотного значення.
Під час апеляційного перегляду не встановлено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, вважаю оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2025 року щодо ОСОБА_2 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Кононенко