Провадження № 22-ц/803/2411/25 Справа № 202/12341/24 Головуючий у першій інстанції: Дребот І. Я. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
12 лютого 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 листопада 2024 рокузаяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду. Роз'яснено заявнику її право подання позову на загальних підставах.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Встановлено, що у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України щодо задоволення заяви заперечувало, а відтак факт, про встановлення якого просить заявник, пов'язується із наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 4 статті 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі №643/14985/18-ц зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, ОСОБА_1 просив встановити факт, що має юридичне значення, встановлення якого необхідне йому, зокрема, для отримання одноразової грошової допомоги.
У якості заінтересованої особи заявник зазначив Міністерство оборони України.
У постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що між особою, яка просить встановити факт, що має юридичне значення, та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки міністерство не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги (пункт 106).
Міністерство оборони України не є суб»єктом сімейних правовідносин, тобто між заявницею та вказаним міністерством не може виникнути спір про право під час розгляду заяви про встановлення факту батьківства.
Виходячи з викладеного, заперечення Міністерства оборони України щодо вимог ОСОБА_1 не є підставою для залишення заяви без розгляду.
Разом з тим, колегія звертає увагу, що при розгляді даної заяви, місцевий суд не з'ясував наявність заінтересованих осіб, які мають правові підстави для отримання одноразової грошової допомоги, не з'ясував коло спадкоємців та не вирішив питання про залучення їх до участі у справі, оскільки згідно вказаної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року, лише заперечення зазначених осіб щодо вимог заявника можуть бути підставою для залишення заяви, поданої у порядку окремого провадження, без розгляду.
Таким чином, суд першої інстанцій, залишаючи заяву без розгляду, неправильно визначено характер правовідносин і норми процесуального права, які підлягають застосуванню до них, що в результаті стало підставою необґрунтованого та передчасного висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки в даному випадку спір про право між заявником та міністерством відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2024 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 12 лютого 2025 року.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова