25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/279/24 пров. № А/857/17238/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Гуляка В. В., Коваля Р. Й.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 140/279/24 (головуючий суддя Сорока Ю. Ю., м. Луцьк) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрресурс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
08 січня 2024 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрресурс» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000481/2 від 10.07.2023.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що ТОВ «НВП «Укрресурс» згідно з контрактом №9UKR-H&N від 25.01.2017 придбало пластмасові контейнери з кришками, призначені для збору, накопичення та тимчасового зберігання твердого побутово-комунального сміття (бувші у використанні). Зазначений товар згідно з поданою митною декларацією (МД) №23UA205140054407U2 ТОВ «НВП «Укрресурс» було подано на митне оформлення і митну вартість декларантом визначено за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються в сумі 8190 Євро. Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000481/2 від 10.07.2023, визначивши митну вартість товару за резервним методом на рівні 14 927,95 Євро. Позивач не погоджується із вказаним рішенням, зокрема, з тих підстав, що декларант до митного оформлення надав усі обов'язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці №UA205140/2023/000481/2 від 10.07.2023 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрресурс» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 2684 грн гривні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Волинською митницею, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, а подані додаткові документи не усували встановлені розбіжності, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 25 січня 2017 року між ТзОВ «НВП «Укрресурс» (покупець) та фірмою «H&N GmbH» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №9UKR-H&N, за умовами якого продавець продає, а покупець купує контейнери для збору відходів, що були у використанні, а також комплектуючі та запчастини для них відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору - 400 000 Євро. Ціна передбачає умови EXW-Шермбек (Інкотермс-2010), включаючи вартість тари, упаковки та маркування (пункт 2 договору). Платіж за товар за цим договором буде здійснено прямим переказом на рахунок, зазначений продавцем, у розмірі 100 відсотків передплати протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку (пункт 4.1 договору).
Додатковою угодою від 04 січня 2023 року №3 внесено зміни до договору від 25 січня 2017 року №9UKR-H&N та викладено пункт 4.1 в такій редакції: «Оплата товару за договором здійснюється покупцем на вказаний рахунок продавця як на умові 100% передоплаті так і на умові відтермінування оплати протягом 30 (тридцяти) днів з дня поставки товару продавцем».
Цією додатковою угодою також змінено пункт 2 договору від 25 січня 2017 року №9UKR-H&N, який викладено в такій редакції: «Загальна сума Договору визначається сумою рахунку до даного Договору, який є невід'ємною частиною. Ціна за одиницю кожного виду товару вказана в рахунку до цього Договору. Валюта розрахунку Євро. Ціна має на увазі умови EXW (Incoterms 2010) Німеччина, включаючи вартість тари, упаковки та маркування».
10 липня 2023 року ТОВ «НВП «Укрресурс» подало до Волинської митниці митну декларацію №23UA205140054407U2 на товар - «Пластмасові контейнери з кришками, призначені для збору, накопичення та тимчасового зберігання твердого побутово-комунального сміття, сконструйовані для механічного вивантаження сміття у кузов автомобілів сміттєвозів». Вартість товару заявлена за основним методом з урахуванням умов поставки EXW та становить 8190 Євро.
До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: рахунок-фактуру (інвойс) від 30.06.2023 №RE-4002392; автотранспортну накладну №А №038285 від 04.07.2023; декларацію про походження товару від 30.06.2023 №RE-4002392; пропозицію б/н від 19.06.2023; рахунок-замовлення від 28.06.2023 №51; документ, що підтверджує вартість перевезення від 10.07.2023 №б/н; виписку з бухгалтерської документації б/н від 04.07.2023 року; контракт від 25.01.2017 №9 UKR H&N; доповнення до контракту від 17.06.2019 №1; доповнення до контракту від 12.05.2020 №2; доповнення до контракту від 04.01.2023 №3; договір на перевезення №78 від 29.06.2023; заявку №105 від 29.06.2023; лист від 04.07.2023; лист №0050 від 10.07.2023; рахунок №14-23 від 10.07.2023; експортну декларацію від 03.07.2023 №23DE2656101671B6A0.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено розбіжності, а саме: в копії митної декларації країни відправлення від 03.07.2023 №23DE265610167186A0 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі від 30.06.2023 №RE-4002392 в розмірі 8190 Євро; згідно рахунку-замовлення від 28.06.2023 №51 вартість товару зазначена в сумі 8190 Євро, умови оплати - 100% передоплата, однак банківський платіжний документ, що стосується товару не поданий до митного оформлення; згідно п.5.1 договору (контракту) про перевезення від 29.06.2023 №78 передбачені умови оплати ... на протязі 5 днів з моменту одержання рахунку Перевізником, що суперечить умовам оплати, зазначеним в Заявці про транспортне обслуговування від 29.06.2023 №105 - після факту поставки товару... протягом 1 робочого дня; згідно Заявки про транспортне обслуговування від 29.06.2023 №105 вартість транспортних послуг становить 1700 Євро по курсу на день розмитнення, однак в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.07.2023 №б/н вартість транспортних послуг складає 67 696,38 грн; згідно автотранспортної накладної від 04.07.2023 №038285 вага товару брутто становить 8210 кг, що суперечить вазі, зазначеній в рахунку-замовленні від 28.06.2023 №51 - 7344 кг.
З огляду на вищевказане, у зв'язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.
Декларантом на вимогу митниці надано лист від 10.07.2023 №б/н до якого долучено: витяг з бухгалтерської документації від 04.07.2023, лист відправника від 04.07.2023, пропозицію від 19.06.2023 та рахунок від 28.06.2023 №51. Крім того, у листі від 10.07.2023 №б/н повідомлено про відсутність витребуваних митним органом документів.
Оскільки документи, що були подані на вимогу митного органу, не усунули вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000481/2 від 10.07.2023, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме: МД №UA209110/2023/004613 від 09.06.2023 на рівні 1,98 дол. США за кг.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за ІМ40ДЕ МД №23UA205140054824U3 від 10.07.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).
Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).
У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору.
На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах.
Проте, апеляційний суд із такими доводами митного органу не погоджується з таких підстав.
Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс) від 30.06.2023 №RE-4002392; автотранспортну накладну №А №038285 від 04.07.2023; декларацію про походження товару від 30.06.2023 №RE-4002392; пропозицію б/н від 19.06.2023; рахунок-замовлення від 28.06.2023 №51; документ, що підтверджує вартість перевезення від 10.07.2023 №б/н; виписку з бухгалтерської документації б/н від 04.07.2023 року; контракт від 25.01.2017 №9 UKR H&N; доповнення до контракту від 17.06.2019 №1; доповнення до контракту від 12.05.2020 №2; доповнення до контракту від 04.01.2023 №3; договір на перевезення №78 від 29.06.2023; заявку №105 від 29.06.2023; лист від 04.07.2023; лист №0050 від 10.07.2023; рахунок №14-23 від 10.07.2023; експортну декларацію від 03.07.2023 №23DE2656101671B6A0; витяг з бухгалтерської документації від 04.07.2023, лист відправника від 04.07.2023, пропозицію від 19.06.2023 та рахунок від 28.06.2023 №51.
Щодо відсутності в деклараціях країни відправлення числового значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі (інвойсі), то декларація країни відправлення, на відміну від рахунку-фактури (інвойса) не визначає фактурну вартість та є додатковим документом, який подає декларант на підтвердження митної вартості. Відсутність числових значень вартості товарів в декларації країни відправлення, за наявності інших документів, які визначають митну вартість, не є підставою для коригування митної вартості за першим методом.
Щодо того, що «згідно рахунку-замовлення від 28.06.2023 №51 вартість товару зазначена в сумі 8190 Євро, умови оплати -100% передоплата, однак банківський платіжний документ, що стосується товару не поданий до митного оформлення», то з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано лист б/н відправника від 04.07.2023 року щодо оплати товару в якому вказано, що за домовленістю сторін товар буде поставлений по післяплаті.
Так, додатковою угодою від 04 січня 2023 року №3 внесено зміни до договору від 25 січня 2017 року №9UKR-H&N та викладено пункт 4.1 в такій редакції: «Оплата товару за договором здійснюється покупцем на вказаний рахунок продавця як на умові 100% передоплати так і на умові відтермінування оплати протягом 30 (тридцяти) днів з дня поставки товару продавцем».
З наведеного слідує, що умовами оплати передбачено як передоплату, так і післяплату, а тому, наявність сумнівів у митного органу щодо відсутності на момент митного оформлення банківського платіжного документу, що стосується ввезеного товару, є безпідставним.
Вказане спростовує також і аргумент митного органу про те, що «згідно п. 5.1 договору (контракту) про перевезення від 29.06.2023 №78 умови оплати передбачені ...на протязі 5 днів з моменту одержання рахунку Перевізником, що суперечить умовам оплати, зазначеним в Заявці про транспортне обслуговування від 29.06.2023 №105 - після факту поставки товару, протягом 1 робочого дня».
Щодо доводів апелянта про те, що згідно заявки про транспортне обслуговування від 29.06.2023 №105 вартість транспортних послуг становить 1700 Євро, при цьому позивачем оплата проводилась перевізнику в гривнях, то вартість перевезення товару - 1700 Євро в перерахунку на національну валюту становить 67 696,38 грн., що підтверджується рахунком-фактурою та довідкою про транспортні витрати, з якої слідує, що транспортні витрати за перевезення вантажу складають 1700 Євро, що включено до митної вартості.
Отже, вартість перевезення товару підтверджена декларантом документально.
Щодо доводів апелянта про те, що «згідно автотранспортної накладної від 04.07.2023 №038285 вага товару брутто становить 8210 кг., що суперечить вазі зазначеній в рахунку- замовленні від 28.06.2023 №51 - 7344 кг.», то рахунок не має такого обов'язкового реквізиту як вага товару. Митний орган має оцінювати вагу зазначену саме в митній декларації.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким задоволено позовні вимоги, законне та обгрунтоване.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі № 140/279/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді В. В. Гуляк
Р. Й. Коваль