Справа № 120/16611/24
Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк Михайло Васильович
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
25 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікад» на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікад» до Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання дій протиправними,
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікад», яка подана його представником адвокатом Дмитрійчук Анжелікою Анатоліївною, до Ладижинської міської ради, за вимогами якої позивач просить суд визнати протиправними дії Ладижинської міської ради, в особі робочої групи з розгляду земельних питань, створеної розпорядженням секретаря Ладижинської міської ради від 06.08.2024 №205-р, стосовно обстеження земельних ділянок проведеного 08.08.2024 та встановлення порушень земельного законодавства ТОВ «Сілікад».
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначила, що ТОВ «Сілікад» на умовах оренди використовує земельні ділянки на території Ладижинської міської територіальної громади площею 1,4460 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0353, площею 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0345, площею 4,0 га з кадастровим номером 0510600000:04:002:0348.
08.08.2024 року фінансового директора позивача Баламута С.П, повідомлено в усній формі про те, що відповідачем буде проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності, в тому числі і ті, які орендує позивач.
В подальшому, на запит позивача відповідачем була надана копія Акту обстеження земельних ділянок на території Ладижинської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області (за межами населеного пункту с. Лукашівка, територія піщаного кар'єру) від 08.08.2024.
У вказаному акті робочою групою з розгляду земельних питань після обстеження земельних ділянок встановлено наступне:
- встановлений факт самовільного використання ТОВ «Силікад» без відповідних правовстановлюючих документів земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510600000:04:002:0346, 0510600000:04:002:0347, 0510600000:04:002:0354;
- встановлений факт засіяння сільгоспкультурою (соняшник) земельних ділянок з кадастровими номерами 0510600000:04:002:0348, 0510600000:04:002:0353, які передані ТОВ «Силікад» в користування, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств, що пов'язані з користування надрами (код цільового призначення 11.01.);
- встановлений факт засадження сільгоспкультурою (соняшник) земельних ділянок з кадастровими номерами 0510600000:04:002:0349, 0510600000:04:002:0350, 0510600000:04:002:0351, 0510600000:04:002:0352 невстановленими особами.
На думку позивача, як вказаний акт так і усі дії робочої групи з розгляду земельних питань Ладижинської міської ради щодо проведення перевірки та встановлення фактів порушень вимог земельного законодавства є протиправними, оскільки Ладижинська міська рада не наділена відповідними повноваженнями на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в порядку, визначеному Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності), «;Про державний контроль за використанням та охороною земель», а тому не мала законних підстав проводити обстеження земельних ділянок, встановлювати порушення та оформляти їх відповідним актом.
Вважаючи наведене дії міської ради такими, що призвели до порушення прав позивача, останній через свого представника звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікад» до Ладижинської міської ради про визнання дій протиправними.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати ухвалу першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної колегія суддів дійшла таких висновків.
Гарантоване ст.55 Конституції України, та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів особи, тому вона має довести, що позивачеві належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Отже, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, фактично висловлює свою незгоду з Актом обстеження земельних ділянок на території Ладижинської міської територіальної громади Гайсинського району Вінницької області від 08.08.2024, оскаржуючи при цьому відповідні дії відповідача, пов'язані з обстеженням таких земельних ділянок, з посиланням на відсутності в органу місцевого самоврядування відповідних повноважень. Разом із тим в позовній заяві відсутні будь-які відомості чи обставини, які пов'язані з подальшою реалізацією відповідачем такого акту обстеження від 08.08.2024 та прийняття відносно позивача будь-якого рішення, спрямованого на реалізацію висновків такого акту.
Дослідивши матеріали справи, зокрема поданого позову, колегія суддів встановила, що згідно з заявленими позовними вимогами позивач просить визнати протиправними дії Ладижинської міської ради, в особі робочої групи з розгляду земельних питань, створеної розпорядженням секретаря Ладижинської міської ради від 06.08.2024 №205-р, стосовно обстеження земельних ділянок проведеного 08.08.2024 та встановлення порушень земельного законодавства ТОВ «Сілікад».
Отже, позивач не оскаржує Акт обстеження земельних ділянок, як зазначив та врахував суд першої інстанції.
З урахуванням наведеного вище, для правильного вирішення процесуального питання суду необхідно дослідити та перевірити, які саме та в яких правовідносинах були реалізовані повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень відносно позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, а також без урахування усіх обставин для ухвалення відповідного судового рішення у справі.
Згідно з ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікад» задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікад» до Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання дій протиправними скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.