Справа № 120/15243/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
21 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 05.07.2023 повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
З урахуванням вимог ст. 311, ч. 2 ст. 312, КАС України, апеляційний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від від 19.11.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
На адресу Вінницького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 позивач подав заяву в якій зазначив, що строк слід обчислювати з моменту отримання письмового повідомлення про всі суми, які мали бути йому виплачені.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 05.07.2023 повернуто особі, яка її подала.
Повертаючи позовну заяву позивача в частині спірних правовідносин за період 20.07.2022 по 05.07.2023, суд першої інстанції визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Згідно частин першої - другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини п'ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення 0належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
З огляду на вказане, право на звернення до суду із цим позовом, відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), не обмежене будь-яким строком, при цьому, строк визначений частиною другою статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, продовжено на строк дії карантину до 30.06.2023 р.
Тобто, після 30.06.2023 р. підлягають застосуванню строки визначені ст. 233 КЗпП України, зокрема, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як встановлено із матеріалів справи предметом спору, серед іншого, є встановлення відповідачем ОСОБА_1 з 21.05.2022 по 05.07.2023 розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 постанови КМУ №704 від 30.08.2017.
Із зазначеного слідує, що частина позовних вимог, які зазначені вище виникли після 19.07.2022 р., відтак, на них поширюється норма статті 233 КЗпП України чинна з 19.07.2022 р.
Суд зауважує, що строк звернення з вимогами щодо перерахунку та вплати позивачу грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 постанови КМУ №704 від 30.08.2017, слід обчислювати з дня їх не отримання, тобто щомісячно з дня отримання грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 05.07.2023, тобто станом на дату звернення до суду 14.11.2024, позивач цей строк пропустив.
Так, апелянтом зазначено про те, що він не пропустив строк, адже, на його думку, строк слід відраховувати з дня отримання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні, тобто з 06.11.2024 року.
Колегія суддів вважає хибними такі доводи апелянта, з огляду на те, що положення ст. 233 КЗпП України вказують, що таке повідомлення надається про суми які виплачені, нараховані при звільненні, в той час, як предметом спору в заявлених вимогах є те, що відповідач на протязі 2022 -2023 рр. нарахував не вірно грошового забезпечення.
Отже, строк звернення становить 3 місяці з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів акцентує увагу, що про порушення свого права позивач мав дізнатись з моменту отримання не вірно обрахованих видів грошового забезпечення, а не як зазначає позивач, з дати отримання повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні. При цьому звернення позивача до відповідача із листом про виплату спірних сум лише свідчить про те, коли перший почав вживати заходи для здійснення виплати грошового забезпечення, а не про поважність причин пропуску звернення до суду.
Отже, позивач не навів поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду в період з 20.07.2022 по 05.07.2023.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовну заяву в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 05.07.2023 належить повернути позивачу.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.