Справа № 240/22196/24
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
24 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
13.11.2024 до Житомирського окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 02.10.2024 підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 02.10.2024 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті провадження у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що предметом спору є правовідносини щодо неналежного виконання постановленого у справі №240/40124/21 судового рішення, а не новий-публічно правовий спір, як зазначено в позові.
Також, відмовляючи у відкритті провадження судом не враховано, що даний позов не спрямований на забезпечення виконання судового рішення у справі №240/40124/21, оскільки на момент постановлення у вказаній справі судом рішення такого виду мінімальної заробітної плати, як величини для обчислення виплат за рішеннями суду не існувало, даний вид мінімальної заробітної плати не був предметом судового розгляду, при ухвалені судового рішення відповідними положеннями закону суд не керувався, вони не охоплюється судовим рішенням і їм не може бути надана належна право оцінка, в тому числі у рамках передбаченого адміністративним судочинством судового контролю.
Судом першої інстанції не враховано, що позов пред'являється у зв'язку з тим, що саме застосування відповідачем з 01.01.2024 нового правозастосування, визначеного положеннями ч. 2 ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», а не інших, передбачених спеціальним законом положень, обумовило виникнення нових не охоплених та таких, що не були предметом судового розгляду у справі №240/40124/21 спірних правовідносин.
Апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що має місце спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, а тому ухвалив незаконне рішення, яким обмежив у доступі до правосуддя.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду -без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі №240/40124/21, яке набрало законної сили 29 липня 2022 року, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.06.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, керуючись положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік», з січня 2024 року проводить нарахування та виплату такої доплати в іншому розмірі.
Позивач, не погоджуючись з діями, пенсійного органу звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що предметом поданої ОСОБА_1 позовної заяви є правовідносини між сторонами щодо неналежного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі №240/40124/21, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, як стверджує позивач, зазначаючи, що предметом спору є правомірність правозастосування у правовідносинах щодо нарахування та виплати як непрацюючому пенсіонеру додаткової пенсії у розмірі визначеному частиною 2 статі 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
При цьому, у разі невиконання судового рішення, позивач має право звернутися до суду в порядку статті 382 чи 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції посилається на те, що ОСОБА_1 , звертаючись із цим позовом до суду, фактично, ініціювала нове позовне провадження, предметом якого є спонукання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до виконання судового рішення у справі №240/40124/21, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вказав, що наявність в Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нового спору, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, оскільки орган Пенсійного фонду змінив розмір доплати на підставі вже існуючого рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду у справі №240/40124/21 та пов'язаний з виконанням вказаного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Проте, відповідно до змісту оскаржуваної ухвали, суд зазначив про існування рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/40124/21, яким було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.06.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, предметом яких є невиконання чи неналежне виконання судового рішення, повинні вирішуватися в межах відповідної справи (невиконання рішення у якій оскаржується) і не можуть розглядатися в іншому (новому позовному) провадженні.
Таким чином, суд першої інстанції ототожнив позовні вимоги у даній справі №240/22196/24 та у справі №240/40124/21, яка вже розглянута.
Стосовно вказаного вище суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі (закрити провадження, якщо воно вже відкрито).
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20 березня 2024 у справі № 320/225/23, від 08 травня 2024 у справі № 420/28651/23.
Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 02.10.2024 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
Разом з цим, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/40124/21 вирішено визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.06.2021 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Вказане рішення набрало законної сили 29.07.2022.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави позову у даній справі та у справі №240/40124/21 не є тотожними, оскільки ОСОБА_1 просить здійснити з 02.10.2024 нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року, що не досліджувалося під час судового розгляду справи №240/40124/21.
Позивач 02.10.2024 року зверталась із заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. (а.с.8)
Згідно з відповіддю відповідача, розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду, з 01.01.2024 перераховано відповідно до вимоги державного виконавця, а саме з урахуванням розміру мінімальної заробітньої плати 1600 грн., що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду та на даний час розмір такого підвищення становить 3200 грн.(а.с.9)
Позивач в листопаді 2024 року звернулась до суду з цим позовом про нарахування та виплату доплати до пенсії за період, який настав вже після набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/40124/21.
Висновок суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі №240/40124/21 та їх фактично вже було вирішено по суті, не відповідає матеріалам справи.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі є помилковим.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин для вирішення процесуального питання, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.