Справа № 120/15579/24
Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук Костянтин Олександрович
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
18 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, 3-тя особа Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що її довіритель є здобувачем вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за освітньою програмою "Телекомунікаційні системи та мережі" у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій.
Маючи на меті отримати довідку про себе як про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, позивач звернувся із відповідною заявою до Міністерства освіти і науки України.
Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 26787 підтверджено статус позивача як здобувача вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій, проте у такій довідці зазначено, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, що визначена частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Вважаючи, що поточне здобуття освіти позивачем не порушує послідовність, що визначена частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", він неодноразово звертався до Міністерства освіти і науки України із заявами щодо внесення змін до виданої довідки у відповідній частині.
Центральним органом виконавчої влади відмовлено позивачеві у внесенні відповідних змін до даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Не погодившись із такими діями Міністерства освіти і науки України, представниця позивача звернулася до суду з позовом щодо визнання протиправною відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти та зобов'язання Міністерство освіти і науки України та технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти - державне підприємство "Інфоресурс" внести зміни до даних, що містяться в такій електронній базі в частині порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти шляхом зазначення інформації про те, що на підставі даних, що містяться в електронній базі поточне здобуття позивачем освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту".
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, який прибув в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, вказав, що поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом. У зв'язку з цим наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Отже, оскільки спірні правовідносини не належать до публічно-правових, а такі за своїм характером належать до приватноправових, тому суд дійшов висновку, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин, розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
До справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).
За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
З наведених норм права до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Зазначене узгоджується з положеннями ст. ст. 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У той час як участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.
Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У відносинах, що склалися саме Відповідач - Міністерство освіти і науки України є держателем та розпорядником Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО) і має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.
Таким чином, у справі, яка переглядається, предметом спору є зобов'язання вчинити дії суб'єкта владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що у цьому випадку має місце захист позивачем законного інтересу позивача в межах компетенції відповідача.
Тому, спір є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів і з цих міркувань суд не погоджується із твердженням суду попередньої інстанції про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, залежно від суб'єктного складу правовідносин.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, 3-тя особа Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 лютого 2025 року.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.