Справа № 240/26902/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
25 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з врахуванням проведених виплат за цей період;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 . В свою чергу, з 14.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022 був залучений до виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та приймав безпосередню участь у бойових діях. Проте, всупереч приписам постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 не отримував додаткову винагороду у розмірі 100000 грн щомісячно.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач не заперечує факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України та факт ненарахування та невиплати ним Позивачеві додаткової винагороди у періоди часу: з 14.04.2022 року по 31.03.2022 року, з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року та з 01.05.2022року по 31.05.2022 року. Однак, відповідач стверджує, що ненарахування та невиплата ним позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані періоди за жодних обставин не може вважатися наслідком протиправних дій саме Військової частини НОМЕР_1 , а є натомість наслідком відверто недосконалого регулювання механізму документування безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, з боку релевантних нормативно-правових актів та відомчих регуляторних актів.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2022 №4, позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 06.03.2022.
Згідно витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 14.03.2022 №12 ОСОБА_1 є таким, що вибув з пункту дислокації ( АДРЕСА_1 ) 14.03.2022 для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконання бойових завдань на лінію безпосереднього зіткнення з противником (район АДРЕСА_2 ).
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №30 від 31.03.2022 ОСОБА_1 знято з продовольчого забезпечення військовослужбовців НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 , які убувають у оперативне підпорядкування командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з районів виконання завдань з АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 01.04.2022, на підставі БР №22 від 22.03.2022; рапорту командира 2 батальйону підполковника ОСОБА_4 (вх. №77 від 31.03.2022).
Відповідно до витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2022 №98, позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з 31.05.2022.
Згідно з інформаційною довідкою В/ч НОМЕР_1 , за березень, квітень, травень 2022 року позивач отримував доплату в сумі: березень 2022 року - 25161,29 гривень; квітень 2022 року - 30000,00 гривень; травень 2022 року -30000,00 гривень.
Оскільки у періоди з 14.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022 військова частина виплачувала додаткову винагороду в розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, а не в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.09.2023.
У зв'язку із невиплатою відповідачем за спірний період додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
В силу вимог ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до абз.1 ст.1-1 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч.2 ст.1-2 цього Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно з пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому воєнний стан продовжувався та триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова №168).
Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції постанови від 07.03.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із пунктами 2-1, 3 Постанови № 168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, телеграмою від 25.03.2022 № НР 248/1298 Міністр оборони України врегулював умови та порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям (далі - телеграма № НР 248/1298).
Абзацами 3, 4 пункту 3 телеграми № НР 248/1298 передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно з п.5 телеграми № НР 248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).
Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Крім того, за відповідності переліченим кваліфікаційним умовам громадянин набував право на отримання додаткової винагороди у порядку постанови № 168 до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Так, спірним у даній справі є питання наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року додаткової винагороди за період з 14.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022 з розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Військової частини №3784-РЮС від 27.12.2024 позивач дійсно в період з 14.03.2022 по 31.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Коростень, Чоповичи, Житомирської області, н.п. Козелець Чернігівської області.
Підставою для виплати відповідно до постанови КМУ №168, як вже зазначалось судом вище, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з вищевказаних документів.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду адміністративної справи, судом першої інстанції витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії наступних доказів:
1) довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
2) докази передачі 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 в оперативне підпорядкування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";
3) звернень до оперативного у групування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що стосуються виплати додаткової винагороди позивачу та відповіді на вказані звернення;
4) копії/витяги з: бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, рапортів (донесення) командира підрозділу (групи), про участь у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань за період 14.03.2022 року по 31.03.2022 року; з 01.04.2022 року по 30.04.2022 року; з 01.05.2022 року по 31.05.2022 щодо ОСОБА_1 .
Водночас, відповідач надіслав лише частину документів, які суд витребував. У переліку надісланих документів, які стосуються даного спору, довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України є лише витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.03.2022 №12 та витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2022 №30.
Так, зі змісту п.1 постанови КМУ №168 слідує, що, зокрема, військовослужбовцям розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). Тобто, або при безпосередній участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. При цьому, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Згідно витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 14.03.2022 №12 ОСОБА_1 є таким, що вибув з пункту дислокації ( АДРЕСА_1 ) 14.03.2022 для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконання бойових завдань на лінію безпосереднього зіткнення з противником (район АДРЕСА_2 ).
Крім того, відповідач вказав про те, що протягом зазначених у позовній заяві періодів (з 14.03.2022 по 31.03.2022; з 01.04.2022 по 30.04.2022; з 01.05.2022 по 31.05.2022) позивач у складі НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_3 ) виконував бойові завдання з відбиття збройної агресії російської федерації проти України, відновленні її суверенітету та територіальної цілісності у складі оперативного у групування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Водночас, у відповідності до матеріалів справи відповідачем не заперечується факт виконання позивачем у спірні періоди бойових завдань з відбиття збройної агресії російської федерації проти України, відновленні її суверенітету та територіальної цілісності, що передбачено п.1 постанови КМУ №168 та надає право на отримання виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Крім цього, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення дій (здійснення), у період здійснення зазначених заходів період із 14.03.2022 по 31.03.2022, із 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, представник відповідача вказує, що не заперечує факт безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України у оскаржуваний період.
Апелянт не заперечує факт ненарахування та невиплати ним позивачеві додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі збільшеному до 100 000 гривень, пропорційно з розрахунку на місяць за періоди часу: з 14.03.2022 по 31.03.2022, із 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022.
Також апелянт не заперечує факт наявності підстав для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі збільшеному до 100 000 гривень, пропорційно з розрахунку на місяць за періоди часу: з 14.03.2022 по 31.03.2022, із 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022.
Згідно з інформаційною довідкою В/ч НОМЕР_1 , за березень, квітень, травень 2022 року позивач отримував доплату в сумі: березень 2022 року - 25161,29 гривень; квітень 2022 року - 30000,00 гривень; травень 2022 року -30000,00 гривень.
Враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 100 000 грн пропорційно з розрахунку на місяць за період з 14.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Положеннями пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 100 000 грн. пропорційно з розрахунку на місяць за період з 14.03.2022 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з урахуванням проведених виплат.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", колегія судідв зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ).
За приписами статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закон України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон України № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159) слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 3 Закону України №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
Окрім цього, колегія суддів зауважує, що згідно постанови Верховного Суду 15 жовтня 2020 року №240/11882/19, розглядаючи позовні вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу, одночасно з вимогами про зобов'язання нарахувати і виплату такого доходу, в задоволенні яких суди першої та апеляційної інстанцій відмовили з огляду на їх передчасність, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення. Зауважила, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 822/1110/16, у постанові від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16, у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 803/1565/17.
При цьому сталою судовою практикою Верховного Суду за наслідками розгляду спорів щодо проходження публічної служби підтверджено виникнення у позивачів права на нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у момент виплати таких і незалежно від звернення до відповідача з метою отримання такої компенсації.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 починаючи з дня наявності права по день фактичної виплати.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.