Справа № 560/13112/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
25 лютого 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не виплатив позивачу в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за безпосередню участь у бойових діях. На звернення щодо проведення такої виплати, Військова частина НОМЕР_3 повідомила, що грошове забезпечення в період березня - травня 2023 виплачено у повному обсязі. Сума заборгованості додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за березень 2023 складає 51935,48 грн. та за квітень 2023 70000 грн. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира Військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира Військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023, з урахуванням проведених виплат за цей період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що з метою недопущення переплати при виплаті додаткової винагороди було створити робочу групу з метою перевірки документальних підстав та законності виплати додаткової винагороди згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2023 року №259 та від 11.05.2023 року №306.
За результатами перевірки встановлено, що відповідно до бойового розпорядження командира НОМЕР_4 омбр від 07.03.2023 №1971/кп/5дск, бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 №3ДСК від 09.03.2023 перша та друга стрілецька рота військової частини НОМЕР_2 передана в оперативне підпорядкування другому та третьому механізованому батальйону НОМЕР_4 омбр відповідно, із завданням зайняти район оборони, який знаходиться на лінії безпосереднього зіткнення з противником. Згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 №18 дск від 11.03.2023, третю стрілецьку роту передано в оперативне підпорядкування третьому механізованому батальйону НОМЕР_4 омбр із завданням зайняти рубіж оборони на лінії бойового зіткнення. Решті сил та засобів військової частини НОМЕР_2 , поставлено завдання зосередитись в визначених точках, які не відносяться до лінії бойового зіткнення з противником та здійснювати забезпечення всім необхідним передані підрозділи, що в свою чергу виключає можливість перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 в районі оборони другого та третього механізованого батальйону НОМЕР_4 омбр та фізичної можливості приймати безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на її безпідставність та правильність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Вказав, що військовою частиною НОМЕР_1 жодних доказів на підтвердження проведення будь-яких перевірок не надано, як і не надано саме бойове розпорядження командира військової частини № 18 дск від 11.03.2023 або витяг з нього який стосується військової частини НОМЕР_2 . Також зазначив, що подані Військовою частиною НОМЕР_2 докази на стадії апеляційного провадження не можуть бути взяті до уваги, оскільки порушено процесуальний порядок їх подання.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_5 об НОМЕР_6 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони (в/ч НОМЕР_2 ) на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону.
Згідно з бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.03.2023 №760/19/58т ЗПУ 2 та бойового розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06.03.2023 №313/1849/600т, бойового розпорядження ТГр "Мена" від 07.03.2023 №122, бойового розпорядження НОМЕР_4 ОМБР від 07.03.2023 №1971/кп/5дск, відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_5 об НОМЕР_6 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск (на виконання бойового розпорядження НОМЕР_4 ОМБР від 07.03.2023 №1971/кп/5дск) з 09.03.2023 батальйон (військова частина НОМЕР_2 ) приступив до виконання бойових завдань в першому ешелоні оборони в районі населених пунктів Макіївка, Невське Луганської області, Сватівський район Красноріченська селищна територіальна громада, н.п. Нове, Лиманської міської територіальної громади Донецької області, що входить в район ведення бойових дій, визначений Наказом головнокомандувача ЗСУ №89 від 01.04.2023 - за березень, №111 від 01.05.2023 - за квітень, №147 від 01.06.2023 за травень та приймає безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану по відсічі і стримуванню збройної агресії рф, що є підставою для виплати додаткової грошової винагороди
Відповідно до рапортів начальника логістики - заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_2 за березень 2023 №2226 від 11.04.2023, за квітень 2023 №2851 від 01.05.2023, за травень 2023 №3485 від 01.06.2023 військовослужбовець (позивач) ОСОБА_1 був внесений в накази командира військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому додаткової винагороди, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового початкового складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дій воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або заходах за періоди з 09.03.2023 по 31.05.2023, виходячи з розміром 100000 грн. на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат за цей період:
- Березень 2023 - з 09.03.2023 по 31.03.2023, Наказ №259 від 28.04.2023, сума виплати складає 51935, 48 грн.;
- Квітень 2023 з 01.04.2023 по 30.04.2023, Наказ №306 від 11.05.2023, сума виплати -70000,00грн.;
- Травень 2023 з 01.05.2023 по 31.05.2023, Наказ №487 від 27.07.2023, сума виплати - 70000,0 грн.
На звернення позивача щодо проведення виплати, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового початкового складу, поліцейським та їхнім сім'ям під час дій воєнного стану", Військова частина НОМЕР_3 повідомила, що грошове забезпечення в період березня - травня 2023 виплачено у повному обсязі. Сума заборгованості додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за березень 2023 складає 51935,48 грн. та за квітень 2023 70000 грн.
Враховуючи, що фінансове господарство за батальйон ведеться у бригаді в/ч НОМЕР_1 і є спільним, виплату грошової винагороди проводить військова частина НОМЕР_1 .
Військова частина НОМЕР_2 листом № 3397 від 31.05.2023 року зверталася до військової частини НОМЕР_1 стосовно виплати додаткової винагороди, але відповіді станом на 27.07.2023 не отримала.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
При цьому, військова частина НОМЕР_3 вчинила усі необхідні дії в межах законодавства України, щоб позивач отримав додаткову грошову нагороду, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 за безпосередню участь у бойових діях або заходах виходячи з розміру 100000 грн на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 .
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується, тому апеляційний суд, відповідно до норм ст. 308 КАС України, не дає оцінку рішенню в цій частині.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги та висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
В силу ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
У пункті 1 Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (яке діяло з 01 червня 2022 року) Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), а саме виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
У пункті 3 цього Окремого доручення Міністр оборони України установив, що райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, з метою забезпечення додаткової фінансової підтримки осіб, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, у тому числі військовослужбовців, підвищення їх мотивації та рівня соціального забезпечення, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.
Очевидно, що первинна редакція Постанови № 168, з огляду на її швидке прийняття - п'ятий день повномасштабної агресії, тобто період особливо гострої напруженості, характеризувалася недостатньою чіткістю та визначеністю її формулювань, що ускладнювало реалізацію її положень.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23, «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 Верховний Суд констатував, що реалізація приписів Постанови № 168 «вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах».
Нечіткість первинної редакції цієї постанови зумовила неодноразове внесення змін до неї, зокрема у період з 07 березня по 01 липня 2022 року, які дещо розширили перелік суб'єктів права на отримання додаткової грошової винагороди. Водночас порядок й умови виплати додаткової винагороди залишалися невизначеними.
Розуміючи нагальну потребу у врегулюванні виплати спірної додаткової винагороди, та усвідомлюючи те, що конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168 поставлена в залежність від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 07 липня 2022 року № 793, якою доповнив Постанову № 168 новим пунктом (2-1) та делегував визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди керівникам відповідних міністерств та державних органів.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану Міністр оборони України видав наказ від 01 квітня 2022 року № 98, яким доповнив раніше затверджений його наказом від 07 червня 2018 року № 260 Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, новим пунктом 17, та установив, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та з метою визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на період дії воєнного стану Міністр оборони України видав окремі рішення у формі директив від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, та Окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов'язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100000,00 грн), мають належне юридичне підґрунтя.
Подібний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 та від 21 березня 2024 року у справі № 560/3141/23, на які посилається автор касаційної скарги.
Спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу невиплати відповідачем на користь позивача як військовослужбовця Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за березень-травень 2023 року.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000,00 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
При цьому не включаються до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн або 100 000,00 грн військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази (розпорядження), - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Звертаючись з цим позовом, право на виплату додаткової винагороди до 100000,00 грн за березень-травень 2023 року позивач обґрунтовує тим, що відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_5 об НОМЕР_6 обр ТрО від 09 березня 2023 року № 3дск безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони (Військова частина НОМЕР_2 ) на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону. Також, позивач вказує як підтвердження бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06 березня 2023 року № 760/19/58т ЗПУ 2, бойове розпорядження Командувача ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 06 березня 2023 року № 313/1849/600т, бойове розпорядження ТГр "Мена" від 07 березня 2023 року № 122, бойове розпорядження 66 омбр від 07 березня 2023 року № 1971/кп/5дск, відповідно до бойового наказу командира НОМЕР_5 об НОМЕР_6 обр ТрО від 09.03.2023 №3дск (на виконання бойового розпорядження 66 обр від 07.03.2023 №1971/кп/5дск), відповідні накази № 259 від 28 квітня 2023 року, № 306 від 11 травня 2023 року та № 487 від 27 липня 2023 року.
Невиплату позивачу додаткової винагороди за березень-травень 2023 року відповідач обумовлював тим, що 10 серпня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_2 підписано наказ № 517 «Про скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 », яким скасовано: наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 259 від 28 квітня 2023 року про виплату особовому складу Військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди; наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 306 від 11 травня 2023 року про виплату особовому складу Військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди; наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 487 від 27 липня 2023 року про виплату особовому складу Військової частини НОМЕР_2 додаткової винагороди.
З матеріалів справи встановлено, що згідно з наказом Витягу із журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_2 інв. № 479 за 01 березня 2023 року по 31 травня 2023 року ОСОБА_1 у складі НОМЕР_5 окремого батальйону територіальної оборони на лінії бойового зіткнення з противником в першому ешелоні оборони на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань батальйону, брав участь у заходах необхідних для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оборони України.
Командир Військової частини НОМЕР_2 видав накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 за березень-травень 2023 року відповідно до наказів № 259 від 28 квітня 2023 року, № 306 від 11 травня 2023 року та № 487 від 27 липня 2023 року, в додатках до яких є позивач.
При цьому накази № 259 від 28 квітня 2023 року, № 306 від 11 травня 2023 року та № 487 від 27 липня 2023 року видані відповідно до вимог Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 та додатки до наказів відповідають формі додатку № 1 Окремого доручення. Крім цього, у підставах про видання цих довідок зазначені документи, визначені абзацами 3, 4 та 5 пункту 3 цього Доручення.
Наведене свідчить, що Військова частина НОМЕР_2 вчиняла необхідні дії в межах законодавства України, щоб позивач отримав додаткову грошову нагороду, яка встановлена Постановою № 168 за безпосередню участь у бойових діях або заходах виходячи з розміру 100 000,00 грн на місяць, пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням проведених виплат.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до наказу № 143 від 21 травня 2023 року робоча група провела перевірку документальних підстав та законності виплати додаткової винагороди згідно з наказами командира Військової частини НОМЕР_2 № 259 від 28 квітня 2023 року, № 306 від 11 травня 2023 року. За результатами перевірки встановлено, що відповідно до бойового розпорядження НОМЕР_4 омбр від 07 березня 2023 року № 1971/кп/5дск, бойового наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 3ДСК від 09 березня 2023 року перша та друга стрілецька рота військової частини НОМЕР_2 отримали завдання зайняти район оборони, який знаходиться на лінії безпосереднього зіткнення з противником. Згідно з бойовим розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_2 № 18 дск від 14 березня 2023 року, третя стрілецька рота перейшла в підпорядкування іншого батальйону із завданням зайняти рубіж оборони на лінії бойового зіткнення. Решта сил та засобів Військової частини НОМЕР_2 , поставлено завдання зосередитись в визначених точках, які не відносять до лінії бойового зіткнення з противником та здійснював забезпечення інших підрозділів. Тобто, дана обставина виключає можливість перебування військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 (крім першої, другої, третьої стрілецької роти) в районні оборони та фізичної можливості приймати безпосередню участь у бойових діях на лінії бойового зіткнення. З урахуванням вказаного робоча група рекомендувала відмовити у виконанні наказів № 259 від 28 квітня 2023 року, № 306 від 11 травня 2023 року та залишити їх без задоволення.
Надалі, 10 серпня 2023 року командиром Військової частини НОМЕР_2 підписано наказ № 517 «Про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) на виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 », яким скасовано накази № 259 від 28 квітня 2023 року, № 306 від 11 травня 2023 року та № 487 від 27 липня 2023 року.
Стосовно вказаного, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.01.2025 у справі №560/13108/23. Суд касаційної інстанції зазначив, що бойові накази, які у березні-травні 2023 року позивач фактично виконував на лінії бойового зіткнення з противником, скасовано 10 серпня 2023 року. Тобто у випадку, який склався, у цій справі, на момент участі позивача у бойових діях на лінії бойового зіткнення бойові накази були чинними, а тому за період з 09 березня 2023 року по 31 травня 2023 року позивач має право на нарахування і виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах, що підтверджується наявними матеріалами справи.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії згідно наказів командира Військової частини НОМЕР_3 №259 від 28.04.2023, №306 від 11.05.2023 та №487 від 27.07.2023 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_3 за березень - травень 2023.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не встановлено, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.