Справа № 620/4443/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Оксана ТИХОНЕНКО
Іменем України
18 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ", Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13298/ж10/25-01-07-00 щодо не реєстрації податкових накладних та застосування штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання, але не більше 3 400 грн, у сумі 27 200 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13297/ж10/25-01-07-00 про збільшення суми грошового зобов'язання ПДВ із вироблених в Україні товарів на суму 11 406 139 грн, в тому числі основний платіж - 9 124 911 грн, штрафні санкції - 2 281 228 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13296/ж10/25-01-07-00 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - 10 058 095 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13295/ж10/25-01-07-00 про збільшення суми грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 26 752 056 грн, в тому числі основний платіж - 21 401 645 грн, штрафні санкції - 5 350 411 грн.
Ухвалами Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №13295/ж10/25-01-07-00 від 13.12.2023 в частині заниження податкового зобов'язання на суму 229 941 грн та штрафних санкцій в сумі 57 485,25 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №13296/ж10/25-01-07-00 від 13.12.2023 в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 200 000 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №13297/ж10/25-01-07-00 від 13.12.2023 в частині заниження податкового зобов'язання в сумі 44 732,00 грн та штрафних санкцій в сумі 11 183 грн, в сумі 5 400 грн та штрафних санкцій в сумі 1 350 грн та в сумі 10 902 грн та штрафних санкцій в сумі 2 725,50 грн;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №13298/ж10/25-01-07-00 від 13.12.2023 в сумі 3 400 грн - закрито.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13295/ж10/25-01-07-00 на суму 3 688 483 грн, в тому числі основний платіж - 2 950 786 грн, штрафні санкції - 737 697 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13296/ж10/25-01-07-00 на суму 9 858 095 грн;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13297/ж10/25-01-07-00 на суму 1 905 891 грн, в тому числі основний платіж - 1 524 713 грн, штрафні санкції - 381 178 грн;
- у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у скасуванні спірних податкових повідомлень-рішень в іншій оскаржуваній частині.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Також, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "КЛІАР ЕНЕРДЖІ " зареєстровано 22.07.2015 як юридичну особу, яка має види діяльності: 35.11 Виробництво електроенергії (основний), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області проведено перевірку ТОВ "КЛІАР ЕНЕРДЖІ", за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 03.11.2023 №10675/ж5/25-01-07-01-01 (далі- акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п. 5, п.7, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N290, пунктів 5, 6, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.1199 № 246 (зі змінами та доповненнями), п.14 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, ст. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року N 20, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07.1999 № 996-XIV; п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, пп.140.4.4, п. 140.4, п.п. 140.5.4 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим: занижено податку на прибуток у сумі 3 262 769 грн., в тому числі за 2017рік у сумі 321 516 грн., за 2018 рік у сумі 926 548грн., за 2019 рік у сумі 1 414 674грн., за 2021 рік в сумі 600 031 грн; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на суму 10 058 095грн., у тому числі за I півріччя 2023р. у сумі 10 058 095грн;
- п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в загальній сумі 18 138 876 грн., в тому числі (суми визначені не наростаючим підсумком, а за кожний звітний період окремо): за 1 квартал 2020 року в сумі 1 945 970 грн.; за 1 півріччя 2020 року в сумі 1 335 771 грн.; за 3 квартали 2020 року в сумі 388 168 грн.; за 2020 рік в сумі 2 040 130 грн.; за 1 квартал 2021 року в сумі 1 971 877 грн.; за 1 півріччя 2021 року в сумі 7 393 947 грн.; за 3 квартали 2021 року в сумі 1 412 372 грн.; за 2021 рік в сумі 427 395 грн.; за 1 квартал 2022 року в сумі 536 457 грн.; за 1 півріччя 2022 року в сумі 474 519 грн.; за 3 квартали 2022 року в сумі 212 270 грн;
- п.185.1 статті 185, п.187.8 статті 187 п.198.1, п. 198.3, п.198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 9 124 911грн., у тому числі: за липень 2018 року у сумі 870 501грн., за серпень 2018 року у сумі 99 566грн., за грудень 2018р. у сумі 1 269 664 грн., за липень 2019 року у сумі 229 252грн., за серпень 2019 року у сумі 127 363 грн., за вересень 2019 року у сумі 94 732грн., за листопад 2019 року у сумі 154 833грн., за грудень 2019р. у сумі 1 472 292гн., за січень 2020р. у сумі 5 000грн., за грудень 2020 року у сумі 1 467 812грн., за грудень 2021 року у сумі 1 574 987грн., за лютий 2022р. у сумі 5 400грн., за грудень 2022 року у сумі 505 569 грн., за квітень 2023року у розмірі 199 992 грн., за травень 2023 року у розмірі 591 938 грн., за червень 2023 року у сумі 456 010 грн;
- п. 201.1, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині нереєстрації, несвоєчасної реєстрації податкових накладних;
- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині невідображення у формі 20-ОПП об'єкту оподаткування;
- Розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» зі змінами та доповненнями, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, зареєстрованого в МЮУ від 30.01.2015р. №111/26556;
- п. п. 164.2.11 п.164.2, п.164.5 ст. 164; п. п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п.168.1. ст.168; п. «а» п. п. 170.9.1, п. п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170; абз. «а» п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 5350,50 грн. (за 2017 рік);
- п. п. 164.2.11 п.164.2 ст. 164; п. «а» п. п. 170.9.1, п. п. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170; абз. «а» п.171.2 ст.171; п.176.2 ст.176, п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 365,63 грн. (за 2017 рік);
- абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI »Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, а саме підприємством протягом перевіряємого періоду занижено базу нарахування ЄСВ на суму 11635,70 грн., в тому числі за червень 2018 року на 11,81 грн., за січень 2019 року - 92,81 грн., за квітень 2019 року - 231,00 грн., за червень 2020 року - 1834,65 грн., за липень 2020 року - 2120,33 грн., за серпень 2020 року - 1838,29 грн., за вересень 2020 року - 1837,51 грн., за жовтень 2020 року - 1834,65 грн., за листопад 2020 року - 1834,65 грн.
Платником самостійно виявлено помилки та самостійно донараховано суму єдиного внеску у розмірі 11635,70 грн., в тому числі у липні 2018 року - 11,81 грн., у квітні 2019 року - 92,81 грн., у травні 2019 року - 231,00грн., у грудні 2020 року - 11300,08 грн. (рядок 4.1.1 Таблиці 1 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застраховавних осіб та суми нараховавного єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 2 р. 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 435 від 14.04.2015 року, а саме: не подано у строки Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до податкового органу за серпень 2017 року.
Не погоджуючись з вказаним актом перевірки, позивачем подані заперечення, однак листом Головного управління ДПС у Чернігівській області від 07.12.2023 вказані заперечення залишені без задоволення, а акт перевірки - без змін.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 13.12.2023 № 13295/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на суму 26 752 056 грн, в т.ч. основний платіж - 21 401 645 грн, штрафні санкції - 5 350 411 грн;
- від 13.12.2023 № 13296/ж10/25-01-07-00, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 10 058 095 грн;
- від 13.12.2023 № 13297/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 11 406 139 грн, в т.ч. основний платіж - 9 124 911 грн, штрафні санкції - 2 281 228 грн;
- від 13.12.2023 № 13298/ж10/25-01-07-00 щодо не реєстрації податкових накладних та застосування штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання, але не більше 3 400 грн, у сумі 27 200 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подана скарга, однак рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 26.02.2024 №5130/6/99-00-06-01-01-06 вказана скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що операції позивача з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ДОК-1», ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС», ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» мали реальний характер, а тому контролюючий орган протиправно здійснив донарахування позивачу відповідних зобов'язань. Проте, в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції погодився із висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо оподаткування операцій позивача із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ДОК-1», ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС», ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС».
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на неправомірність формування позивачем сум податкової звітності по операціям, здійсненим з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «ДОК-1», ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС», ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС».
Так, ТОВ "КЛІАР ЕНЕРДЖІ" мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі договорів про надання послуг з системного адміністрування №ТО-БЦ/01/10/19 від 01.10.2019, №ТО-ІФ/01/10/19 від 01.10.2019, №ТО-01/10/19 від 01.10.2019, №ТО-02/10/19 від 01.10.2019, №ТО-КрВ/01/10/19 від 01.10.2019, №ТО-КрВ/01/10/19 від 01.10.2019, №ТО-Х/01/10/19 від 01.10.2019, №ТО-Л/01/10/19 від 01.10.2019, відповідно до умов яких контрагент зобов'язався надати послуги системного адміністрування ТОВ "КЛІАР ЕНЕРДЖІ".
На підтвердження наданих послуг позивач надав: акти прийму-передачі послуг до договору про надання послуг, а також звіти про надані послуги.
Стверджуючи про нереальність вказаних операцій відповідач зазначає, про необґрунтованість вартості робіт, відсутнісь розрахунків ціни послуг. Також відповідач вважає, що контрагенти фізично не могли надавати послуги одночасно декільком суб'єктам господарювання та одночасно виконувати роботи на декількох об'єктах. Відповідач наполягав на територіальній віддаленості суб'єктів господарювання, яким надаються послуги, та одночасним виконанням функцій директора.
Проте, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що послуги системного адміністрування, які надавалися ФОП ОСОБА_1 передбачають комплекс заходів з налаштування, управління і підтримки працездатності комп'ютерної техніки, який також включає в себе забезпечення безпеки інформаційних систем і даних організації. Дана послуга вміщає певний обсяг робіт, який складається не з однієї дії, а з цілої системи дій по обслуговуванню.
З метою розкриття суті наданих послуг ФОП ОСОБА_1 до кожного акту було складено звіти, в яких надане уточнення конкретних робіт/послуг, які надавалися кожного місяця.
Отже, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджується факт надання послуг ФОП ОСОБА_1 та правомірність формування спірних у цій частині сум податкової звітності.
Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладені договори № ТО-01/06-2017 від 01.06.2017, № ТО-02/06-2017 від 01.06.2017, № ТО-03/06-2017 від 01.06.2017, № ТО/КР/01-10/17 від 01.10.2017, № ТО/КрР01/07-18 від 01.07.2017, № ТО-01/02/18 від 01.02.2018, № ТО-01-10/17 від 01.10.2017, № ТО-01/01/2018 від 01.01.2018, № ТО-01/07/19 від 01.07.2019, № ТО-Т-31/12-20 від 31.12.2020, № ТО-2-31/12-20 від 31.12.2020, № ТО-1-31/12-20 від 31.12.2020, № ТО-Л-31/12-20 від 31.12.2020, № ТО-Х-31/12-20 від 31.12.2020, № ТО-ІФ-31/12-20 від 31.12.2020, № ТО-БЦ-31/12-20 від 31.12.2020.
Згідно зазначених договорів ФОП ОСОБА_2 (виконавець) в порядку та на умовах договору зобов'язується надати послуги системного адміністрування ТОВ "КЛІАР ЕНЕРДЖІ" (замовник), а замовник прийняти та сплатити зазначені послуги.
На підтвердження наданих послуг позивач надав: акти прийму-передачі послуг до договору про надання послуг, звіти про надані послуги.
Скаржник звертає увагу на територіальну віддаленість місцезнаходження ФОП ОСОБА_2 , позивача, об'єктів, на яких надавались послуги, а також іншого підприємства, яке належить ОСОБА_2 . Проте, вказані обставини, зважаючи на характер послуг, що надавалися, не є свідченням їх нереальності.
Відповідач також наполягає на тому, що первинні документи стосовно робіт та послуг, наданих ФОП ОСОБА_2 не містять зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру, детальної інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснення заходів.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - зокрема, змісту послуг, що надаються.
Суд першої інстанції вірно вказав, що послуга являє собою діяльність, результати якої не завжди вимагають матеріального виразу і реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Тестування, антивірусна профілактика, налаштування, обробка та створення інформаційних баз даних, розробка, підтримка та супровід веб-сайтів, створення та підтримка скриньок електронної пошти, підключення до мережі Інтернет, за своєю сутністю не є послугами, які потребують їх матеріального виразу на відповідному паперовому носії.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі № 813/3577/13-а ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
А відтак, суд першої інстанції вірно вказав про те, що відсутність документів, які фіксують результат виконання контрагентами кожної послуги, за умови наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення відповідних операцій, не може свідчити загалом про ненадання чи нездійснення послуги.
Отже, у ході судового розгляду не підтвердились висновки податкового органу щодо неправомірного формування позивачем сум податкової звітності за результатами відносин із ФОП ОСОБА_2 .
Між ТОВ «ДОК-1» та ТОВ «Кліар Енерджі» 04.04.2023 укладено договір поставки №04/04/23, згідного якого ТОВ «Кліар Енерджі» купує будівельні матеріали. В травні 2023 року ТОВ «ДОК-1» поставляє ТОВ «Кліар Енерджі» будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними.
Оплата за будівельні матеріали проведена, що підтверджується платіжними дорученнями та ОСВ по 631 рахунку. В обліку будівельні матеріали обліковуються на рахунку 20 «Запаси». Зазначені будівельні матеріали зберігаються у контейнері, який на праві власності належить ТОВ «Кліар Енерджі», що підтверджується договором поставки між ТОВ «УКРЕМКОНТЕЙНЕРСЕРВІС» та ТОВ «Кліар Енерджі» та видатковою накладною. Контейнер знаходиться на території Роганської селищної ради у Харківській області, що підтверджується договором суборенди земельної ділянки від 05.05.2017.
Також 27.04.2023 між ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» та позивачем укладено договір поставки №27-04/23, згідно якого позивач купує товар з номенклатурою шланг поливальний 3/4, ECO, Technics, 50м. 05.05.2023 ТОВ «ДЖІ ЕС СЕРВІС» поставляє позивачу товар з номенклатурою шланг поливальний 3/4, ECO, Technics, 50м., що підтверджується видатковою накладною.
Оплата за товар з номенклатурою шланг поливальний 3/4, ECO, Technics, 50м. проведена, що підтверджується платіжним дорученням та ОСВ по 631 рахунку. Товар з номенклатурою шланг поливальний 3/4, ECO зберігаються у контейнері, який на праві власності належить ТОВ «Кліар Енерджі», що підтверджується договором поставки між ТОВ «УКРЕМКОНТЕЙНЕРСЕРВІС» та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» та видатковою накладною. Контейнер знаходиться на території Роганської селищної ради у Харківській області, що підтверджується договором суборенди земельної ділянки від 05.05.2017.
Стверджуючи про неправомірність формування позивачем сум податкової звітності за результатами операцій із вказаними товариствами, відповідач вказав, що позивачем неправомірно занижено суму податку на додану вартість внаслідок безпідставного завищення податкового кредиту, сформованого за рахунок документального оформлення взаємовідносин з контрагентом по ТОВ «ДОК-1» та ТОВ "ДЖІ ЕС СЕРВІС" в частині документально оформлених операцій по ланцюгу постачання ТМЦ, отриманих від ТОВ "БУДСТАР ПРАЙМ", яке, за твердженням відповідача не здійснює господарську діяльність та є фігурантом у кримінальних провадженнях.
Проте, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а та ін. Верховний Суд вже наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.
Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).
Доцільність вибору платником податку контрагентів відноситься до його виключної компетенції, яка походить із принципу свободи підприємницької діяльності. На вибір контрагента своїх постачальників платник податків взагалі не має впливу. Критерії та причини, за яких особа обирає тих чи інших постачальників, не мають ніякого відношення до правил ведення податкового обліку.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем. Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь, та оподаткування яких не є предметом даного спору.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів правосуб'єктність контрагентів позивача - ТОВ «ДОК-1» та ТОВ "ДЖІ ЕС СЕРВІС". Натомість його висновки ґрунтуються загалом на припущеннях щодо неможливості здійснення спірних операцій з огляду на відсутність необхідних ресурсів з урахуванням даних щодо підприємства у ланцюгу постачання товарів (послуг) - ТОВ "БУДСТАР ПРАЙМ", з яким позивач у межах спірних правовідносин не мав жодних відносин.
З огляду на це, доводи відповідача щодо недоліків у діяльності ТОВ "БУДСТАР ПРАЙМ" колегія суддів відхиляє, оскільки у межах спірних правовідносин позивач не формував жодних сум податкової звітності по операціям із даним підприємством.
У зв'язку із цим, збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за результатами операцій, здійснених з ТОВ «ДОК-1» та ТОВ "ДЖІ ЕС СЕРВІС", у зв'язку із сумнівами у законності діяльності ТОВ "БУДСТАР ПРАЙМ", є безпідставним.
Між ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» 03.07.2019 укладено договір поставки на поставку парового котла-утилізатора на біомаси «КУБ-19», в комплект якого включається: 1) випарний блок котла-утилізатора, 2) барабан котла-утилізатора, 3) пароперегрівач, 4) економайзер. - Обладнання очищення газів - мультициклон 7*12» в кількості 1 компл.
Також, 17.10.2017 між ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» укладено договір поставки товару «Водяний економайзер кресл. № 2017.09.02.00.00 СБ із труби O 28х3 Ст.20 ТУ 14-3-190-2004».
Придбання ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» парового котла-утилізатора та водяного економайзера підтверджується видатковими накладними, товарно - транспортними накладними, оплата підтверджується ОСВ по 631 рахунку.
Як вказано позивачем, для модернізації котло-турбінного обладнання в збірці розроблялася проектна документація, отримувалися дозволи на виконання будівельних робіт, залучалися сторонні організації, що підтверджується договорами, актами виконаних робіт.
Згідно акту технічного стану від 02.03.2020 здемонтовано старе обладнання зі складу котлоагрегату для виробництва пари на заміну новим обладнанням. 06.06.2020 актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів введено в експлуатацію котло - турбінне обладнання в збірці, до складу якого ввійшли згадані паровий котел-утилізатор та водяний економайзер. В обліку експлуатацію котло - турбінне обладнання в збірці відображено на субрахунку 104.
На підтвердження реальності придбання у ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» вказаного обладнання позивачем було надано: лист ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» до ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» вих. № 15/11/2019 від 15.11.2019, у якому висловлено прохання у відповідності до п. 2.5. укладеного Договору поставки № 03/07/2019 від 03.07.2019 здійснити поставку товару за Договором за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Галини Костюк, 49, Корюківська ТЕС з попереднім документальним оформленням товарно-транспортної накладної у офісі за адресою: Чернігівська область, м. Корюківка, Вокзальна, 24; сертифікат відповідності ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», з якого убачається що даний товар було сертифіковано; експертний висновок від Харківської ТПП №13/20 від 13.01.2020; свідоцтво про якість виготовлення мультициклон 7х12; висновок про походження товару Харківської ТТП № Е-22 від 16.01.2020, в якому описано основні технологічні операції при виробництві товару та встановлено, що товар відповідає вимогам визначення країни походження товарів, що передбачає Митний кодекс України (Розділ ІІ. Стаття 40) і має походження України; декларацію про відповідність Технічному регламенту безпеки машин, реєстраційний № UA.060.D.1862-19, дата реєстрації 05.12.2019; декларацію про відповідність, згідно якої об'єкт декларації відповідає вимогам відповідних технічних регламентів: технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, реєстраційний № UA.060.D.1863-19, дата реєстрації 05.12.2019.
Також позивачем надано: сертифікат походження товару 042727, форма -1 № UA 0630OU 1, в якому продавець, відправник - ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», 61166, м. Харків, вул. Бакуліна 11, к.5-45, Україна, покупець (одержувач) - ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ», 15300, Чернігівська обл., місто Корюківка, вул. Вокзальна, 24, України, особливі примітки - договір поставки № 03/07/2019 від 03.07.2019 автотранспорт, найменування товару - мультициклон 7х12, 2019 року випуску, обсяг очищуваного диму 62400-62500 м куб./год, Зав. № 2019/2 (код УКТ ЗЕД 8421398090), транспортні та платіжні документи - видаткова накладна № 71 від 21.11.2019, рахунок на оплату № 42 від 2.07.2019, товарно-транспортна накладна № 21/11 від 21.11.2019, засвідчений Харківською ТПП щодо того, що вказані товари українського походження. Разом з тим, додано технічний паспорт та інструкцію по експлуатації мультициклона 7х12 Зав.№ 2019/2, рік виготовлення: 2019, ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС».
Крім того, надано паспорт котла, найменування, тип котла - Котел утилізатор на біомасі КУБ-19, з якого убачається найменування виробника та його місцезнаходження: ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» м. Харків, Україна, відомості про місцезнаходження котла: назва підприємства: ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» філія «Корюківська ТЕС, вул. Костюк Галини, 49, м. Корюківка, Чернігівської області, в якому, крім іншого, вказано відомості про первинний технічний огляд, зовнішні та внутрішні огляди, випробування.
Також надано сертифікат походження товару 042726, форма У-1 № UA 0630OU 2, в якому продавець, відправник - ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», 61166, м. Харків, вул. Бакуліна 11, к.5-45, Україна, покупець (одержувач) - ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ», 15300, Чернігівська обл., місто Корюківка, вул. Вокзальна, 24, України, особливі примітки - договір поставки № 03/07/2019 від 03.07.2019 автотранспорт, найменування товару - паровий котел-утилізатор на біомаси «КУБ-19», 2019 року випуску, продуктивність 18,7 тон пари на годину, з номінальними параметрами: Р=43 Бар, Т=420 град С, в комплект якого включається: випарний блок парового котла-утилізатора, барабан парового котла-утилізатора, пароперегрівач, економайзер, Зав. № 2019/1 (код УКТ ЗЕД 8402 120000), транспортні та платіжні документи - видаткова накладна № 63 від 19.09.2019, рахунок на оплату № 42 від 12.07.2019, товарно-транспортні накладні № 19/09 від 19.09.2019, № 19/09-1 від 19.09.2019, засвідчено Харківською ТПП про те, що вказані товари українського походження.
Також на підтвердження придбання ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» у ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» парового котла-утилізатора на біомаси «КУБ-19», додано сертифікат відповідності ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС», з якого убачається що даний товар було сертифіковано, експертний висновок від Харківської ТПП №12/20 від 13.01.2020р, висновок про походження товару Харківської ТТП № Е-21 від 16.01.2020, в якому описано основні технологічні операції при виробництві товару та встановлено, що товар відповідає вимогам визначення країни походження товарів, що передбачає Митний кодекс України (Розділ ІІ. Стаття 40) і має походження України, декларацію про відповідність Технічному регламенту безпеки машин, декларацію про відповідність, об'єкт декларації відповідає вимогам відповідних технічних регламентів: технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, реєстраційний № UA.060.D.1894-19, дата реєстрації 11.12.2019, декларацію про відповідність технічному регламенту низьковольтного електричного обладнання, реєстраційний № UA.060.D.1895-19, дата реєстрації 11.12.2019, декларацію про відповідність технічному регламенту безпеки обладнання, реєстраційний № UA.060.D.1902-19, дата реєстрації 11.12.2019.
Наведені відомості та документи у своїй сукупності у повній мірі підтверджують реальність придбання спірного обладнання у ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС».
У свою чергу, відповідач стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» та ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС». Вказаний висновок було зроблено з тих підстав, що, на думку контролюючого органу, не підтверджено придбання платником ТМЦ саме у контрагента ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» та встановлено лише документальне оформлення господарських операцій: платником було безоплатно отримано та оприбутковано від невстановленого постачальника спірного обладнання.
Проте, вказаний висновок відповідача є цілковито безпідставним та ґрунтується на його суб'єктивному припущенні, яке не підтверджене жодними достовірними доказами.
Декларування ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС» офісного приміщення, вид основного виду діяльності, наявність 7 працівників, не є обставинами, які свідчать про неможливість здійснення господарської діяльності чи неможливість поставки спірних товарів.
Ненадання відповідачу відомостей про конкретних фізичних осіб, якими був розроблений технічний паспорт на обладнання, технічна інформація про обладнання, умови експлуатації обладнання, а також значення технічних характеристик та параметрів, не є обставинами, які дають підстави для висновку про відмову у визнанні операцій з поставки відповідного обладнання.
Суд першої інстанції також вірно відхилив посилання відповідача на відсутність повноважень у особи, якою від імені позивача були підписані податкові накладні. Спростувань таким мотивам суду відповідач в апеляційній скарзі не навів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає протиправним збільшення позивачу податкових зобов'язань за результатами взаємовідносин із ПП «УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС».
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині задоволених позовних вимог.
Щодо оподаткування операцій позивача із LLC MAGNIPHARMA.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.01.2018 по 06.03.2018 здійснено придбання товарів у LLC MAGNIPHARMA (Рига, Латвійська Республіка) на суму 1 519 297,08 грн.
Згідно підпункту 140.5.4 пункту 140.4 статті 140 ПК фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у: нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу .
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".
Згідно підпункту «в» пункту 39.2.1.1 статті 39 ПК контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме: господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
Згідно пункту 39.2.1.7 статті 39 ПК господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що платник податків, придбавши товари у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК, зобов'язаний збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів якщо одночасно виконуються дві умови: (1) операція не є контрольованою та (2) сума таких витрат не підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».
У справі, що розглядається, обсяг імпортних операцій з «LLC MAGNIPHARMA", Рига (Латвійська Республіка) за період з 01.01.2018 по 06.03.2018 склав 1 519 297,08 грн, що є менше 10 млн. грн. Тому, в силу наведених вище норм вказані операції не є контрольованими, що не заперечується учасниками справи. Тому, перша умова підпункту 140.5.4 пункту 140.4 статті 140 ПК виконується.
У зв'язку із цим, з метою визначення наявності другої обов'язкової умови застосування підпункту 140.5.4 пункту 140.4 статті 140 ПК, обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування звітного податкового періоду на суму 30% вартості товарів.
Згідно пункту 39.3.1 статті 39 ПК встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" здійснюється за одним із таких методів: порівняльної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; "витрати плюс"; чистого прибутку; розподілення прибутку.
Згідно пункту 39.3.2.1 статті 39 ПК відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції.
Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з урахуванням таких критеріїв: доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків); наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення; ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань зіставності, якщо такі застосовуються, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.
Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Згідно пункту 39.3.2.3 статті 39 ПК якщо ціна в контрольованій операції або відповідний показник рентабельності контрольованої операції перебуває в межах діапазону, вважається, що умови контрольованої операції відповідають принципу "витягнутої руки" .
Порядок розрахунку діапазону цін (рентабельності) та медіани такого діапазону для цілей трансфертного ціноутворення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 381.
Системний аналіз вимог статті 39 ПК дозволяє зробити висновок, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов'язаними особами.
У справі, що розглядається, відповідач в акті перевірки наголосив на тому, що позивач не підтвердив суму витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, а саме не здійснив аналіз зіставності операцій. Такий висновок контролюючого органу підтримав також і суд першої інстанції, у зв'язку із чим суд вказав про правомірність збільшення позивачу фінансового результату до оподаткування згідно підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК. Проте, такі мотиви відповідача та суду першої інстанції є помилковими
Так, згідно пункту 86.7 статті 87 ПК у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Як вбачається із матеріалів справи позивач після закінчення перевірки, не погодившись із її результатами, надіслав контролюючому органу заперечення, у яких, окрім іншого, навів розрахунки ціни у співставних операціях та долучив відповідний звіт щодо здійснених розрахунків.
У порушення пункту 44.6 статті 44 та пункту 86.7 статті 87 ПК відповідачем не були враховані вказані розрахунки та звіт як при розгляді заперечень так і під час ухвалення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, у поданих процесуальних документах по суті справи (зокрема у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу) відповідач також ігнорував поданий позивачем звіт.
У свою чергу, згідно вказаного звіту та наведених позивачем розрахунків, ціна операцій, здійснених з LLC MAGNIPHARMA, перебуває в межах діапазону цін, що відповідає принципу "витягнутої руки".
Як зазначалося, ігноруючи подані позивачем розрахунки, контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного рішення не навів заперечень їх правильності. Відповідачем не наведено належного спростуванням правильності таких розрахунків також і під час судового розгляду справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач підтвердив суму витрат за спірними операціями з LLC MAGNIPHARMA за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки". Тому, зважаючи, що ці операції не є контрольованими, то положення підпункту 140.5.4 пункту 140.4 статті 140 ПК не підлягають застосуванню, а збільшення позивачу фінансового результату згідно вказаної норми є неправомірним.
Щодо збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 138 876 грн.
Згідно абзацу першого пункту 50.1 статті 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 30.09.2023 та 01.10.2023 здійснював внесення змін до податкової звітності з податку на прибуток за період з І кварталу 2020 року по І півріччя 2023 року шляхом подання відповідних уточнюючих податкових декларацій.
Зважаючи на зміст поданих уточнюючих декларацій, колегія суддів встановила, що позивачем здійснювалося коригування фінансового результату до оподаткування шляхом його зменшення. Відповідні зміни (зменшені показники) відображалися у рядках 01-04 уточнюючих декларацій. Проте, одночасно зі змінами відповідних рядків 01-04, позивач вказував відповідні від'ємні суми коригування у рядку 29 уточнюючих декларацій.
Контролюючий орган, арифметично підсумувавши рядки 29 усіх уточнюючих декларацій розрахував значення -(мінус) 18 138 876 грн. Вказана сума, на переконання відповідача, свідчить про створення позивачем переплати з податку на прибуток, та підлягає коригуванню шляхом збільшення позивачу податкового зобов'язання з цього податку на 18 138 876 грн.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок контролюючого органу безпідставним з огляду на таке.
Згідно форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі - Форма № 897) у редакції, чинній на час подання спірних уточнюючих декларацій: у рядку 19 зазначається розмір нарахованого податку на прибуток за звітний період; а рядок 29 заповнюється у разі виправлення помилок відповідної декларації та містить значення, яке або збільшує (позитивне значення), або зменшує (від'ємне значення) показник згаданого рядка 19.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач у спірний період з І кварталу 2020 року по І півріччя 2023 року декларував від'ємний об'єкт оподаткування податку на прибуток, тобто фактично підприємство було збитковим. У зв'язку із цим, позивач у рядку 19 податкових декларацій не визначав податкових зобов'язань із цього податку.
Проте, здійснюючи коригування рядків 01-04 в уточнюючих деклараціях, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування, який вже був від'ємним, позивач заповнював рядки 29, зменшуючи таким чином «нульове» значення рядка 19. Проте, оскільки позивач здійснював коригування об'єкта оподаткування у межах його від'ємного значення, то податкове зобов'язання не підлягало зміні, оскільки залишалось «нульовим» не зважаючи на коригування об'єкта оподаткування, а тому рядок 29, дійсно, заповнювався позивачем помилково.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що виявивши вказану помилку, яка виразилась у заповненні рядка 29 уточнюючих декларацій, позивачем були подані нові уточнюючі декларації, у яких позивач «обнулив» значення як рядка 29, так і рядка 19, який і відповідає за розмір податкового зобов'язання відповідного звітного періоду.
Таким чином, подавши нові уточнюючі декларації, позивач виправив допущені помилки, які виразились у заповненні рядка 29.
Важливо також наголосити на тому, що норми чинного законодавства передбачають можливість виправлення помилок у податковій звітності не лише шляхом подання уточнюючих розрахунків.
Так, відповідно до абзацу другого пункту 50.1 статті 50 ПК платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Наведене свідчить, що помилковий показник рядка 29, який вносить зміни у «нульовий» рядок 19 уточнюючої податкової декларації, може бути виправлений шляхом подання податкової декларації наступного звітного періоду із показниками рядків 18 та 19, які не враховують помилкове від'ємне значення попереднього періоду.
З урахуванням викладеної норми, твердження контролюючого органу про те, що позивачем було створено переплату з податку на прибуток спростовуються даними показників податкових декларацій позивача кожного з наступних податкових періодів, у яких він не вказував жодної переплати з податку, не зменшував своїх зобов'язань на суми, які були визначені у рядку 29 уточнюючих декларацій за попередній період, а показники рядків 18 та 19 відповідних декларацій дорівнювали нулю.
Окрім того, положення абзацу другого пункту 50.1 статті 50 ПК, а так само і Форми № 897, спростовують підхід контролюючого органу щодо можливості «накопичення» значень рядка 29 уточнюючих декларацій для цілей створення переплати з податку наростаючим підсумком. Такий підхід є помилковим, зважаючи на те, що від'ємне значення, створене шляхом внесення відповідних від'ємних показників у рядок 29 уточнюючих декларацій, не переноситься до податкової декларації наступного періоду та не зменшує зобов'язань такого наступного періоду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у встановленому порядку виправив помилки, допущені шляхом заповнення рядків 29 спірних уточнюючих декларацій. Окрім того, вказані помилки не призвели до заниження податкових зобов'язань, оскільки позивач має від'ємний об'єкт оподаткування, а також не можуть створити податкової вигоди позивачу у майбутньому, оскільки результати таких помилок не можуть переноситись та не були перенесені позивачем у наступні звітні періоди.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність збільшення позивачу зобов'язань з податку на прибуток на суму 18 138 876 грн.
Щодо витрат тріски, пов'язаних із виробництвом електроенергії.
Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг. необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» є виробником електричної енергії на підставі ліцензії на виробництво, виданої постановою НКРЕКП №1194 від 30.06.2016 та постановою №1160 від 21.06.2019.
У цій частині виявлених порушень, позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що позивач використав частину сировини (тріски), яка ним використовується для виробництва електроенергії, не у власній господарській діяльності.
Натомість позивач наполягає на тому, то вся сировина була використана ним для виробництва електроенергії. При цьому, частину виробленої електроенергії позивачем було реалізовано на продаж, а частину - використано для власних потреб, пов'язаних із виробництвом електроенергії.
Так, позиція контролюючого органу, окрім іншого, ґрунтується на інформації, що отримана від ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» у листі від 10.10.2023 №23/8244/01-14 (вх. від 10.10.2023 №28243/6); від ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» у листі від 18.10.2023 №111 (вх. від 19.10.2023 №29107/6) та даних рахунку 26 «Готова продукція» позивача.
Так, контролюючим органом вказано, що у період з 01.01.2017 по 30.06.2023 позивачем вироблено 116 584 тис.кВт./год електроенергії на суму 345 074 403,43 грн. Вказані дані контролюючим органом отримано, окрім іншого, з рахунку 26 «Готова продукція» позивача, листа ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» від 10.10.2023 №23/8244/01-14, а також листа ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» від 18.10.2023 №111.
Проте, колегія судів наголошує на тому, що обсяги електроенергії у 116 584 тис.кВт./год згідно вказаних листів ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» від 10.10.2023 №23/8244/01-14 та ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» від 18.10.2023 №111 стосуються проданої (реалізованої, відпущеної) електроенергії, а не виробленої електроенергії вцілому.
Згаданий лист ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» не містить відомостей про обсяги всієї виробленої позивачем електроенергії. Натомість у листі від 18.10.2023 №111 ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» навело відповідні дані, згідно яких виробництво електроенергії у спірний період склало 141 428,33 тис.кВт./год, а не 116 584 тис.кВт./год як про це вказав відповідач. При цьому, різницю в обсягах електроенергії, що була вироблена та реалізована, використано позивачем для власних потреб, пов'язаних із виробництвом електроенергії.
Формуючи спірні висновки, контролюючий орган послався на витрати тріски у 2,25 кг на 1 кВт/год, що вказані у листі ТОВ «КЛІАР ЕНЕРДЖІ» від 18.10.2023 №111, а також дані оборотів по рахунку 201 «Сировина й матеріли», згідно яких позивач витратив 314 289,80 тонни тріски. Надалі, провівши арифметичні розрахунки відповідач вказав, що при використанні 314 289,80 тонни тріски на виробництво 116 584 тис.кВт./год електроенергії, витрати тріски є більшими, ніж нормативні 2,25 кг на 1 кВт/год, які були вказані позивачем.
У зв'язку із цим, відповідачем було розраховано різницю між нормативними та відображеними в обліку витратами тріски, яка склала 55 162,81 тонн вартістю 37 695 819,6 грн, та зроблено висновок про те, що вказані обсяги використані не у власній господарській діяльності.
Проте, суд апеляційної наголошує на тому, що такі висновки контролюючого органу виникли лише тому, що ним при розрахунках використовувались дані не щодо всієї виробленої електроенергії, а лише цієї частини, яка була випущена у продаж (реалізована) позивачем. Проаналізувавши інформацію, яка використана контролюючим органом, судом апеляційної інстанції встановлено, що формуючи висновки про використання сировини не у господарській діяльності відповідачем здійснено підміну виробленої електроенергії електроенергією, яка була випущена у продаж. Тобто відповідач фактично вказав, що позивач виробив лише ту електроенергію, яку у подальшому було ним реалізовано. При цьому, в акті перевірки відповідач відмовив у врахуванні наданих позивачем відомостей щодо всієї виробленої електроенергії (з урахуванням електроенергії, використаної для власних потреб), пославшись на те, що ці показники позивачем не підтверджені.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що контролюючий орган цілком ігнорує показники бухгалтерської звітності позивача, у яких позивач відображає обсяги виробленої електроенергії для власних потреб. Так само відповідач ігнорує факт обліку виробленої електричної енергії за допомогою відповідних лічильників та АСКОЕ, яка використовується позивачем, у тому числі і для власних потреб.
Так, позивач здійснює облік виробленої, спожитої (в тому числі на власні потреби) та відпущеної електричної енергії на підставі даних АСКОЕ (автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії) та відповідних лічильників, які обліковують окремо: електричну енергію, вироблену об'єктом генерації (ліч. №6156484); електричну енергію, спожиту власні потреби (ліч. № 3604097, №4382019); електричну енергію на відпуск (продаж) (ліч. № 3749336, №3749342). Вказані лічильники опломбовані та введені в експлуатацію ПАТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» у відповідності до акту введення в промислову експлуатацію від 19.07.20216 №307 та акту перевірки приладів обліку від 25.01.2018.
Відомості щодо обсягів виробленої електроенергії, які включають обсяги спожитої на власні потреби та реалізованої електроенергії, надавалися контролюючому органу. Відповідні дані обліку містяться також і в матеріалах справи (т. 4 а.с. 128-170). Не зважаючи на це, відповідач, як зазначалося, проігнорував вказану інформацію, використавши у розрахунках лише дані щодо обсягів реалізованої електроенергії.
Також, відповідач наполягає на тому, що вся вироблена електроенергія, у тому числі і спожита для власних потреб, відображена позивачем лише на бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція».
Проте, наведене лише частково відповідає дійсності. Так, у позивача сировиною для виробництва електроенергії є тріска, яка обліковується на рахунку 20. Для цілей обліку електроенергії, що спрямовується на власне споживання позивач списує запаси тріски саме на рахунок 23 «Виробництво», а не на рахунок 26 «Готова продукція», як про це вказує відповідач. Собівартість виробленої електроенергії для власного споживання відповідає собівартості тріски, яка списана з 20 рахунку «Запаси» на 23 рахунок «Виробництво», а тому відсутні підстави вважати, що тріска списана на виробництво електроенергії для власного використання, яка в подальшому використана для виробництва електроенергії для продажу, використана поза межами господарської діяльності, оскільки собівартість використаної тріски відповідає собівартості виробленої електроенергії, яка споживається у процесі виробництва електроенергії на продаж і списана на 23 рахунок «Виробництво».
При цьому, колегія суддів враховує, що електроенергія, яка використовуються позивачем для власних потреб, сплямована саме на здійснення господарської діяльності з виробництва електроенергії, зокрема для забезпечення функціонування відповідних електроустановок, обладнання та інших приладів.
Підхід же контролюючого органу не враховує обсяги витраченої сировини на виробництво електроенергії для власних потреб, які своєю чергою включаються до собівартості електроенергії, яка реалізується позивачем.
Так, до перевірки позивачем був наданий перелік власних потреб споживання електроенергії, який відповідає Додатку 1 Інструкції про порядок комерційного обліку електричної енергії, затвердженої рішенням Ради Оптового ринку електричної енергії від 08.10.98, протокол № 12 (затверджене постановою НКРЕ від 19.10.1998 № 1349).
Позивачем вказано, що загальна встановлена електрична потужність обладнання, яке забезпечує необхідні умови функціонування електростанції та підстанції в технологічному процесі виробництва, перетворення і розподілу енергії складає 1207,9 kW. (35% від встановленої потужності теплової електростанції 4000 kW, відповідно до ліцензії). Виходячи з умови не одночасної роботи всього обладнання, резервування допоміжного обладнання (насоси, тягодутчеві машини), різних температурних режимів навколишнього середовища та різних режимів роботи станції прийнято максимально можливе використання електроенергії не більше 20% від її загального виробництва.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач підтвердив належними доказами використання сировини (тріски) для цілей здійснення власної господарської діяльності з виробництва електроенергії. При цьому, відповідач протиправно відмовив у визнанні відповідних витрат електроенергії для власних потреб, пов'язаних і виробництвом електроенергії, оскільки такі витрати є складовою частиною собівартості такої виробленої електроенергії.
Тому, висновок відповідача та мотиви суду першої інстанції у цій частині позовних вимог також є помилковими.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги позивача колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вважає правильним рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог. У свою чергу, метою забезпечення зрозумілості судового рішення та уникнення у подальшому можливих непорозумінь, пов'язаних із його виконанням, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення повністю, ухваливши при цьому нове рішення про повне задоволення позову.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути 75 700 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у судах першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ" задовольнити.
Скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13295/ж10/25-01-07-00 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 26 464 630,00 грн, у тому числі основного платежу - 21 171 704,00 грн та штрафних санкцій - 5 292 926,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13296/ж10/25-01-07-00 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 9 858 095,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13297/ж10/25-01-07-00 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11 329 846,25 грн, у тому числі основного платежу - 9 063 877,00 грн та штрафних санкцій - 2 265 969,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2023 № 13298/ж10/25-01-07-00 в частині застосування штрафу з податку на додану вартість у розмірі 23 800,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІАР ЕНЕРДЖІ" (вул. Костюк, 22, м. Корюківка,Чернігівська обл., Корюківський р-н,15300, код ЄДРПОУ 39907675) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) сплачений судовий збір у розмірі 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова
Повний текст постанови складений 24.02.2025.