П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14177/24
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000023/1 від 15.03.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000103.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні транспортного засобу за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість. Позивач вказує, що висновки відповідача є протиправними та не відповідають тим документам, що були надані до оформлення товару та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного договору, оскільки подані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжностей в частині визначення загальної вартості товару, а наявні розбіжності не впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000023/1 від 15.03.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000103 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000023/1 від 15.03.2024 року.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500080/2024/000103.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця, подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2024/000023/1 від 15.03.2024, а саме:
1) у інвойсі/пакувальному листі продавець зазначає, що доставка автомобіля в Україну коштує 1600 дол. США, що, за наявною у митного органу інформацією, - може відповідати тільки вартості морського перевезення від порту Incheon Korea (KR) до порту розвантаження Constanta (RO), який зазначено у CMR як місце завантаження товару на автомобіль. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування за межами України і вартість доставки до кордону України, - не враховані при декларуванні митної вартості товару.
2) у випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Вказує, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, та зроблено посилання на постанови ВС України від 28.07.2021 справа № 808/3022/17, від 26.07.2021 справа №813/8725/14, від 16.07.2021 справа № 804/3702/16, від 16.07.2021 справа № 804/769/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 27.10.2023 року уклала з компанією KR “TRADING» (Південна Корея) договір купівлі-продажу транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , 2015 року виписку.
Згідно умов інвойсу №20230905-SKT-228 від 27.10.2023 року ціна товару узгоджена сторонами на умовах СРТ Odessa відповідно до “ІНКОТЕРМС» 2020.
На виконання умов договору від 27.10.2023 року компанія KR “TRADING» відвантажила на користь позивача товар, а саме - легковий автомобіль марки MERCEDES-BENZ, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , 2015 року виписку, загальною вартістю 10000,00 дол. США.
15.03.2024 року ОСОБА_1 з метою митного оформлення поставленого за вказаним договором товару (легковий автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом, такий що використовувався - 1 шт. Торгівельна марка - MERCEDES-BENZ, модель-AMG CLS 63, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензин, номер двигуна - нема даних, об'єм двигуна - 5461 cm3, колісна формула - 4x4, тип кузова - седан, календарний рік виготовлення -11/2015 р., модельний рік - 2016 р., загальна кількість місць, включаючи водія - 4. Наявні сліди експлуатації, подряпини на передньому бампері, задньому бампері. Ходова частина потребує діагностики. Не працює стояночний тормоз. Сліди займання вогню в коробці перемикання передач, як наслідок - вогнем пошкоджено покриття даху, праве переднє сидіння, покриття підлоги, коробка передач, електрична проводка. Електрична система потребує діагностики та часткового ремонту. Спрацьовані подушки безпеки праві бокові. Салон авто потребую хімчистки. Окремі дефекти ЛФП. Забруднення салону. Виробник: DAIMLER A.G. Країна походження: Німеччина) подала до Одеської митниці митну декларацію №24UA500080003322U5, в якій митна вартість визначена за основним методом - за ціною контракту, що також вказана в інвойсі №20230905-SKT-228 від 27.10.2023 року - 10000,00 доларів США, та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема: рахунок-фактуру (інвойс, Invoice) №20230905-SKT-228 від 27.10.2023 р.; міжнародну транспортну накладну коносамент (Multimodal transport Bill of lading) №041300084798 від 09.12.2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №800213 від 10.02.2024 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №2828-202301-007525 від 23.11.2023 р. (технічний паспорт, title); довідку №106-02 про технічні характеристики колісного транспортного засобу від 11.02.2024 року; довідку №2024-03184 від 09.02.2024 року про відповідність транспортного засобу вимогам екологічних норм.
Проте, за результатами розгляду декларації №24UA500080003322U5 та доданих до неї документів Одеською митницею складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вартості товарів №UA500080/2024/000103 від 15.03.2024 року.
Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем були надані для митного оформлення товару всі документи, необхідні для визначення його митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, тощо, відмова відповідача у розмитненні товару за митною декларацією є не правомірною, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню судом.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Апеляційний суд аналізуючи апеляційні вимоги та підстави прийняття оскаржуваного рішення враховує наступне.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що відповідно до поданої митної декларації №24UA500080003322U5, заявлено митну вартість товару, за основним методом - за ціною контракту, що також вказана в інвойсі №20230905-SKT-228 від 27.10.2023 року - 10000,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) позивачем надані документи та документи, які підтверджують вартість товару, зокрема:
рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 20230905-SKT-228 від 27.10.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 800213 від 08.02.2024;
- декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № 20230905-SKT228 від 27.10.2023;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA500080002139U5.001 від 16.02.2024;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № 24UA500080002139U5 від 16.02.2024;
- картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000079 від 16.02.2024;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2828-202311-007525 від 23.11.2023;
- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 106-02 від 11.02.2024;
- договір про надання послуг митного брокера б/н від 04.12.2023;
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_2 від 30.07.2012;
- інші некласифіковані документи (Довідка) № 2024-03184 від 09.02.2024;
- інші некласифіковані документи (Плат.кв.) № 334200 від 09.02.2024;
- інші некласифіковані документи (Фото) від 11.02.2024
Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу відповідача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за вищезазначеною митною декларацією встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: у інвойсі/пакувальному листі продавець зазначає, що доставка автомобіля в Україну коштує 1600 дол. США, що за наявною у митного органу інформацією може відповідати тільки вартості морського перевезення від порту Incheon Korea (KR) до порту розвантаження Constanta (RO), який зазначено у CMR як місце завантаження товару на автомобіль. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування за межами України і вартість доставки до кордону України не враховані при декларуванні митної вартості товару; у випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
З огляду на вищевикладене, декларанту запропоновано відповідно до ч. 2-3 ст. 53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Також, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів UA500080/2024/000023/1 від 15.03.2024 року зазначено:
1) у інвойсі/пакувальному листі продавець зазначає, що доставка автомобіля в Україну коштує 1600 дол. США, що, за наявною у митного органу інформацією, - може відповідати тільки вартості морського перевезення від порту Incheon Korea (KR) до порту розвантаження Constanta (RO), який зазначено у CMR як місце завантаження товару на автомобіль. Отже, вантажно-розвантажувальні роботи в порту Constanta (RO), транспортно-експедиційне обслуговування за межами України і вартість доставки до кордону України, - не враховані при декларуванні митної вартості товару.
2) у випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу.
Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, задекларований позивачем товар на виконання договору поставлявся відповідно до інвойсу №20230905-SKT-228 від 27.10.2023 року на умовах поставки CPT Odessa відповідно до “ІНКОТЕРМС» 2020 та за ціною товару - 10000,00 USD.
Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, термін CPT (carriage paid to (... named place of destination), фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
За п.А.3 Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або ж не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
У відповідності до п.Б.3 Інкотермс, за умовами поставки СРТ у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що згідно умов договору витрати за перевезення товару до порту призначення покладались на продавця - Компанію KR “TRADING» і були включені у його ціну, а страхування товару не здійснювалось.
Щодо відмінностей умов поставки позивач вказує, що згідно умов інвойсу - умови поставки СРТ Odessa, а згідно умов коносаменту - умови поставки FREIGHT PREPAID AS ARRANGED, в розділі якого “Додаткові відомості, що надаються вантажовідправником/відправником» (“PARTICULARS FURNISHED BY CONSYGNOR/SHIPPER») наявна відмітка “FREIGHT PREPAID», тобто “фрахт передплачено», а в розділі “Freight Payable at» зазначено “SEOUL, KOREA».
Згідно з положеннями ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Одним із документів, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є коносамент.
Відповідно до положень Конвенції Організації Об'єднаних Націй щодо морського перевезення вантажів 1978 року (Гамбурські правила), договір морського перевезення означає будь-який договір, відповідно до якого перевізник за сплату фрахту зобов'язується перевезти вантаж морем з одного порту до іншого.
Згідно наданого інвойсу доставка автомобіля в Україну коштує 1600 дол. США, та проведена від Іncheon Korea (KR) до України, тип відпраки «Ролкерні системи (Ro-Ro)» (вид морських перевезень вантажів на колісній базі з застосуванням спеціальних морських суден (Ролкер)).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно вказав, що позивач підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів доданими до митної декларації документами, а саме інвойсом, який не містив застереження про оплату фрахту отримувачем вантажу (пункт 4 статті 16 Конвенції Організації Об'єднаних Націй щодо морського перевезення вантажів 1978 року (Гамбурські правила).
При цьому, позивачем до митного органу надано зокрема: Рахунок-фактуру (інвойс, Invoice) № 20230905-SKT-228 від 27.10.2023 р.; Міжнародну транспортну накладну коносамент (Multimodal transport Bill of lading) № 041300084798 від 09.12.2023 року; 2) Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 800213 від 10.02.2024 р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимим доказами, що здійснені з невірним тлумаченням норм законодавства.
Щодо посилань в оскаржуваному рішенні, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим та становить: по товару № 1 - 22083 дол. США/шт. (МД № 23UA209200016113U7 від 27.06.2023, № 23UA101020026412U4 від 17.07.2023 - 24576 дол. США), ніж заявлено декларантом 10000 дол. США/шт. - з урахуванням логістичного маршруту, моделі, року виготовлення та модельного року виготовлення.
Колегія суддів вказує, що положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням позивача права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Ще одна обставина, яка на думку митного органу, впливає на митну вартість товарів, зазначена у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Проте, колегія суддів вважає такі посилання митниці безпідставними, оскільки митним органом не наведено обставин та не надано доказів, яким чином документи, які були надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті. Окрім того, у відповідності до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разу, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 4.09.2018р. у справі за №814/2659/16, від 24.01.2019р. у справі за №804/3893/17.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.
Посилання апелянта на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та приймаючи рішення про коригування митної вартості, в п.33 якого вказані підстави, якими в тому числі обґрунтовано апеляційну скаргу та які на думку апелянта помилково не були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає хибними, оскільки відповідачем не доведено неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Отже, доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова