П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/10460/24
Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.11.2023 № 155250010357 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.11.2023 р., зарахувавши до його страхового стажу всі періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , дата заповнення 25.09.1988 р.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з дня звернення із заявою про призначення пенсії - 17.11.2023 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком, яка була розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області та рішенням №155250010357 від 11.11.2023 р. відмовлено у призначенні йому пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу для її призначення та не зарахування до стажу роботи періоди з 01.08.1995 р. по 06.03.1997 через недоліки записів у трудовій книжці. Вважаючи, що позивач не є особою, на яку покладено обов'язок щодо ведення трудової книжки, тому не може нести відповідальність за неправильність , неточність або неповноту внесених відомостей до його трудової книжки, а відтак такі недоліки у трудовій книжці не можуть бути підставою для відмови у призначені пенсії, що стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 11.11.2023 № 155250010357 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2023 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 ( одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок ) гривень.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт посилається на ті ж обставини щодо неможливості зарахування до стажу позивача певних періодів роботи та військової служби, що й у оскаржуваному рішенні пенсійного органу, вказуючи, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 12 років 09 місяців 17 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Не враховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно дублікату трудової книжки, оскільки на титульній сторінці виправлення в даті заповнення; з 01.08.1995 по 06.03.1997 період роботи на Приватному торгівельно-виробничому підприємстві “Сільхозсервіс» - запис про звільнення не завірено печаткою, а в довідці від 07.03.1997 виданої Приватним торгівельновиробничим підприємством “Сільхозсервіс» тільки штамп, номер довідки та печатка відсутні.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.
07.11.2023 року після досягнення 63-річного віку, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Одеській області (Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одеса) із заявою № 8334 про призначення пенсії за віком.
До заяви було додано наступні документи: ОСОБА_2 (свідоцтво, атестат) про навчання ( НОМЕР_2 ); Довідка про зміну назви організації (№1/34/1170-23 від 27.09.2023); Довідка про прийняття на роботу (навчання) (№l/41/1171-23 від 27.09.2023); Довідка про прийняття на роботу (навчання) (віл 07.03.1997); Довідка про прийняття на роботу (навчання) (від 23.12.1988 №OK-06) ; Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру ; Документи про місце проживання (реєстрації) особи (Д7-173845-ф/л від 01.09.2023) ; Документи, які засвідчують особливий статус особи (Довідка від 09.02.2023 №223) ; Пам'ятка пенсіонера ; Паспорт та Трудова книжка або документи про стаж (AT-III No3249231), що підтверджується розпискою-повідомленням від 17.11.2032 року за № 20176.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі по тексту Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - ГУ ПФУ у Полтавській області, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
11.11.2023 р. рішенням ГУ ПФУ у Полтавській області № 155250010357 за результатами розгляду документів, доданих до заяви, на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Дане рішення обґрунтовано тим, що необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» після досягнення віку 63 роки становить від 19 до 29 років.
Страховий стаж особи становить 12 років 09 місяців 17 днів
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховано періоди :
- згідно дублікату трудової книжки, оскільки на титульній сторінці виправлення в даті заповнення;
- з 01.08.1995 по 06.03.1997 р.- записи про звільнення не завірено печаткою, в довідці від 07.03.1997 р. тільки штамп (відсутній номер довідки та печатка).
Вважаючи дане рішення ГУ ПФУ в Полтавській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності законних підстав щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 та додатково наданої довідки Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Сільхозсервіс» від 07.03.1997 р., а тому прийшов до висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов'язав зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 .
При цьому вказав, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За абз. 2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років (ч.3 ст.26 Закону №1058-IV).
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 12 років 09 місяців 17 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Не враховано до загального страхового стажу періоди роботи згідно дублікату трудової книжки, оскільки на титульній сторінці виправлення в даті заповнення; з 01.08.1995 по 06.03.1997 р.- записи про звільнення не завірено печаткою, в довідці від 07.03.1997 р. тільки штамп (відсутній номер довідки та печатка).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно дублікату трудової книжки, оскільки на титульній сторінці виправлення в даті заповнення.
Станом на час внесення записів щодо спірних періодів роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162), яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.
Відповідно до п.1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Пунктом 2.1. Інструкції №162 встановлено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Відповідно до вищенаведених положень пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Відповідно п. 2.11. Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993р. № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудової книжки, її облік, зберігання та видачу несуть саме спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність та негативні наслідки за порушення при веденні записів у трудову книжку повинні настати саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх постановах, а саме, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 11.07.2019 у справі №683/737/17 та у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, на титульній сторінці міститься запис наступного змісту мовою документа “ В связи с уничтожением книжки в результате пожара на предприятии выписан дубликат на основании архивных лицевых счетов» з зазначенням посади та печатки підприємства. При цьому, у графі “дата заповнення» число та рік є більш виділеними у кольорі порівняно з місяцем, що візуально створює ознаки виправлення, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під номером “ 1» дублікату трудової книжки міститься запис про прийняття позивача на роботу датований 20.09.1982 року на підставі № 138-к наказу від 20.09.1982 року, а відтак якщо такі виправлення мають місце, то в будь-якому випадку дата заповнення трудової книжки повинна бути не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу відповідно до положень пункту 2.2 Інструкції № 162, у даному випадку це до 27.09.1982 року.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив правову позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Згідно із висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежне внесення записів, наявність виправлень чи відсутність печатки, не може позбавити пенсіонера права на гарантоване Державою належне пенсійне забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 580/4012/19 від 04.07.2023 року.
За таких обставин, колегія суддів не може погодитись із висновком пенсійного органу про відсутність у позивача права на зарахування певних періодів роботи через дефектність трудової книжки, оскільки це не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Колегія суддів наголошує, що трудова книжка містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази, на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Крім того, записи у дублікаті трудової книжки не містять будь-яких виправлень, суперечностей із датами призначення та звільнення робітника з посади.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що записи в трудовій книжці, були визнані недостовірними, відповідачами, суб'єктами владних повноважень, суду як першої так і апеляційної інстанції не надано.
При цьому, колегія суддів враховує, що в досліджуваній ситуації органом Пенсійного фонду не доведено, що він скористався своїм правом на витребування додаткових документів з метою перевірки відомостей трудової книжки позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у дублікаті трудової книжки, та позбавити особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового (страхового) стажу, згідно наданого дублікату трудової книжки, а доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи на Приватному виробничо-торгівельному підприємстві “Сільхозсервіс» з 01.08.1995 по 06.06.1997 року з огляду на те, що запис про звільнення не завірено печаткою, а довідка Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Сільхозсервіс» від 07.03.1997 р. також не містить печатки, то колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши записи дублікату трудової книжки, з неї вбачається, що перед записом під номером 10 міститься штамп підприємства “Приватне виробничо-торгівельне підприємство “Сільхозсервіс», під номером 10 міститься запис, “ 01.08.1995» мовою документа “Прийнят на должность экспедитора в ЧПТП “Сельхозсервис», “ Пр.№ 112-к от 01.08.1995 р.»., під номером 11 міститься запис “ 06.03.1997 р.» мовою документа “ Уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины» “ ПР.№01-К від 06.03.1997 р. та під ним міститься штамп “Приватне виробничо-торгівельне підприємство “Сільхозсервіс», а запис про звільнення позивача засвідчений підписом директора А.В. Бордюжа.
В свою чергу, судом першої інстанції правомірно звернуто увагу, що відсутність печатки ЧПТП “Сельхозсервис» на записі про звільнення позивача та довідці Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Сільхозсервіс» б/н від 07.03.1997 р., про що стверджує пенсійний орган в оскаржуваному рішенні, пояснюється тим, що дане підприємство працює без печатки про що вказано у самій довідці Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Сільхозсервіс» б/н від 07.03.1997 р..
Отже, підсумовуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності законних підстав щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_3 та додатково наданої довідки Приватного виробничо-торгівельного підприємства “Сільхозсервіс» від 07.03.1997 р.
Доводи ж апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
В іншій частині судового рішення, колегія суддів з урахуванням ст. 308 КАС України оцінку не надає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова