П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25843/24
Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ТОВ "АГРОС МОРЕ" про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року,-
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року адміністративний позов “АГРОС МОРЕ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000406/2 від 06.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000829 від 06.08.2024.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОС МОРЕ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 року апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року залишити без змін.
На адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ "АГРОС МОРЕ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Мотиви даної заяви полягають у тому, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.
У свою чергу, відповідач як суб'єкт владних повноважень надав клопотання про зменшення розміру таких витрат, вказуючи про їх неспівмірність Одеська митниця вказує, що гонорар адвоката є завищеним та не відповідає критеріям розумності.
Колегія суддів, розглянувши клопотання про стягнення судових витрат на правову допомогу з урахуванням клопотання про неспівмірність таких витрат, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Так, за визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19.
Згідно правового висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 14.03.2023 у справі № 640/12206/19 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, надаючи оцінку доводам заявника щодо стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Агрос Море та Адвокатом Тучковою Л.Л. було укладено Договір про надання правової допомоги №30/08 від 30.08.2023р..
20.11.2024р. до вказаного вище Договору про надання правової допомоги сторонами підписано Додаткову угоду №14, якою врегульовано порядок здійснення розрахунків та вказано, що Адвокат представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у П'ятому апеляційному адміністративному суді по справі №420/25843/24 за розглядом апеляційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року.
На виконання умов додаткової угоди №14 до Договору про надання правової допомоги №30/08 від 30.08.2023р., Адвокат надав клієнту правову допомогу на загальну суму 12 000,00 грн.
Згідно підписаного сторонами Акту про надання правової допомоги від 16.12.2024р. Адвокат надав ТОВ «АГРОС МОРЕ» наступну правову допомогу:
ознайомлення зі змістом апеляційної скарги Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 року, прийнятим за результатом розгляду адміністративного позову ТОВ «АГРОС МОРЕ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці;
аналіз чинного законодавства України, судової практики, побудова стратегії захисту прав Клієнта у справі №420/25843/24;
консультування Клієнта щодо змісту та аргументів Відповідача, викладених у апеляційній скарзі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024р. по справі №420/25843/24 та змісту проекту заперечень на апеляційну скаргу Одеської митниці;
підготовка проекту відзиву на апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2024р. по справі №420/25843/24;
підготовка клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №420/25843/24 у П'ятому апеляційному адміністративному суді.
Позивач здійснив 100% оплату витрат на правову допомогу згідно умов договору №30/08 від 30.08.2023р. про надання правової допомоги та додаткової угоди №14 від 20.11.2024р. до договору.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 1200,00 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, при вирішенні питання розподілу витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката, судова колегія звертає увагу на те, що справа даної категорії, відповідно до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами.
При цьому, ознайомлення ж зі змістом апеляційної скарги та прийнятим за результатом розгляду позову рішенням, аналіз чинного законодавства України, судової практики, побудова стратегії захисту прав Клієнта, консультування Клієнта щодо змісту та аргументів Відповідача є підготовчим етапом підготовки проекту заперечень на апеляційну скаргу Одеської митниці та не вимагала великого обсягу аналітичної, технічної роботи та витраченого адвокатом часу на складення відзиву, що свідчить про явне завищення розміру правової допомоги за складання такого відзиву на апеляційну скаргу та, як наслідок, необхідність зменшення розміру судових витрат, що заявлені позивачем до стягнення. Складений адвокатом відзив на апеляційну скаргу відповідача не містить нових обґрунтувань та доводів, що б потребували від адвоката докладання додаткових зусиль.
До того ж, у даній адміністративній справі надання правничої допомоги з приводу вирішення питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі (12000 грн.), за аналогічні послуги в суді першої інстанції (з яких 5000 грн. було присуджено судом першої інстанції), а саме відносно звернення юридичної особи до суду із позовом, що є більш складним, об'ємним та, як наслідок, потребує більшого аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
Колегія суддів не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі (12000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у загальному розмірі - 4500 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності».
Керуючись ст. ст. 132, 139, 252, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
Заяву ТОВ "АГРОС МОРЕ" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі додаткове судове рішення, яким стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОС МОРЕ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова