П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/388/25
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року про повернення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд зобов'язати командування військової частини НОМЕР_2 звільнити з військової служби ОСОБА_1 , керуючись п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - повернуто без розгляду позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і справу передати на розгляд суду першої інстанції.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач дійсно знаходиться у військовій частині, його звідси нікуди не випускають, є змога підійти до воріт і підписати позовну заяву з додатками, що позивач і зробив. Дійсно змоги самому відправити цей позов у нього не було і він це зробив через людину, якій довіряє, що не забороняється законодавством. Судом першої інстанції була змога дослідити питання про особу, яка подала цей позов, зокрема зателефонувати позивачеві, або написати на електронну пошту, та задати різні питання, які дадуть змогу прийти до істини.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, вказав, що у позові зазначено, що позивач знаходиться в 1 навчальному взводі, 1 навчальній роті, військової частини НОМЕР_2 , проте адміністративний позов із додатками направлено (відправлення 6500144838399) до суду засобами поштового зв'язку з міста Одеси (65001), що свідчить про те, що очевидно позов спрямовано до суду, а також підписано не особисто позивачем, що вбачається неозброєним оком, оскільки не узгоджується з підписом позивача, що наявний в копіях доказів, долучених до матеріалів справи (копія паспорту громадянина України, рапорту про звільнення з військової служби), що не потребує спеціальних знань у сфері почеркознавства, а тому прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 не містить підпису позивача, що за приписами вищезазначеної норми є безальтернативною підставою для його повернення.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно з частиною 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені ст.160 КАС України, а положеннями ст.161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, другої статті 160 КАС у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною першою статті 168 КАС передбачено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Вимоги до змісту позовної заяви наведені у частини п'ятій статті 160 КАС. Перелік документів, що мають бути долучені до позову, визначений у статті 161 КАС.
Згідно частини першої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Отже, нормами процесуального законодавства визначено імперативний обов'язок суду щодо повернення позовної заяви у випадку, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписаний або підписаний особою, яка не має права його підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дослідивши позовну заяву прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 не містить підпису позивача, що за приписами вищезазначеної норми є безальтернативною підставою для його повернення.
Зокрема, вказав, що з позову вбачається, що позивач знаходиться в 1 навчальному взводі, 1 навчальній роті, військової частини НОМЕР_2 , проте адміністративний позов із додатками направлено (відправлення 6500144838399) до суду засобами поштового зв'язку з міста Одеси (65001), що свідчить про те, що очевидно позов спрямовано до суду, а також підписано не особисто позивачем, що вбачається неозброєним оком, оскільки не узгоджується з підписом позивача, що наявний в копіях доказів, долучених до матеріалів справи (копія паспорту громадянина України, рапорту про звільнення з військової служби), що не потребує спеціальних знань у сфері почеркознавства.
На дані твердження суду першої інстанції апелянт вказує, що позивач дійсно знаходиться у військовій частині, його звідси нікуди не випускають, однак в нього є змога підійти до воріт і підписати позовну заяву з додатками, що позивач і зробив, а позовну заяву направив через людину, якій довіряє, що не забороняється законодавством.
Апелянт також зазначив, що сам підписував позовну заяву та додатки до позову і є два свідки, які були присутніми при цьому, на підтвердження чого надав письмові заяви свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
З даного приводу колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься копія повернутої позивачу позовної заяви, в якій на місці, відведеному для підпису проставлено підпис особи, який як вказує апелянт є його власноручним підписом.
При цьому позов, містить прізвище, адресу позивача, його засоби зв'язку (телефон та електронна пошта) суть вимог та підпис особи. В іншому випадку документ не має жодних ознак позовної заяви, є анонімним, унеможливлює листування з позивачем і розглядатися не повинен.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що норми КАС України не містять положень, які б зобов'язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом надавати суду доказ автентичності власного підпису, який міститься в такому документі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 120/3185/22-а, від 09 травня 2024 року у справі № № 120/9094/22
За таких обставин відсутні підстави вважати, що до суду першої інстанції було подано позов, який не містить підпису позивача.
У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України" (заява №24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (рішення від 17.01.2012 у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria), заява №36760/06).
Згідно із практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальний, але й фактичний. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У справі "Bellet v. France", ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності визначених п.3 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви, відповідно доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права є обґрунтованими, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
У зв'язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Підстави для стягнення судових витрат відсутні, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, а нормами КАС України не передбачено відшкодування судових витрат, у разі задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року скасувати.
Адміністративну справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2025 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова