П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11640/24
Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:15.07.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області про:
- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за віком їй - ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком їй - ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки, з 09 червня 2023 року із урахуванням вже отриманих сум пенсії
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача ГУПФ України в Сумській області, розпочато розгляд адміністративної справи спочатку.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з 05 вересня 2016 року перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області, у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років працівнику освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". За її заявою від 09 червня 2023 року їй призначено пенсію за віком, проте при призначенні пенсії засосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Не погодившись з розміром пенсії після переведення, вона звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, однак відповідач листом відмовив у її задоволенні оскільки за заявою її переведено на пенсію за віком, тобто відсутнє призначення пенсії, з яким пов'язується застосування відповідного показника середньої заробітної плати.
Позивач вважала таку позицію відповідача необґрунтованою, оскільки в даному випадку мало місце саме призначення пенсії за віком за нормами іншого Закону, тому показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні з якої сплачено страхові внески, повинен враховуватись відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), тобто застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2020-2022 роки - за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що відсутні протиправні дії ГУПФ України в Одеській області, оскільки рішення про відмову в перерахунку пенсії від 23 червня 2023 року №951110143658 прийнято іншим суб'єктом владних повноважень ГУПФ України в Сумській області. Оскільки саме ГУПФ України в Сумській області був визначений спеціально уповноваженим органом державної влади, що здійснював свої повноваження щодо визначення права, та яким чітко сформульовано підстави незарахування до страхового стажу певних періодів роботи, які зафіксовані в рішенні про відмову в перерахунку, то саме це управління повинно завершувати процедуру з розгляду питання щодо пенсії.
При цьому, представник ГУПФ України в Одеській області зазначив, що позивачу 05 вересня 2016 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV з урахуванням Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення якого застосовуються в частині визначення права на пенсію.
Після досягнення пенсійного віку, за заявою від 09 червня 2023 року, позивачу призначено пенсію за віком шляхом переведення з одного виду пенсії на інший, а саме - з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, під час якого застосовано показник проіндексованої середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, згідно з ч.2 ст. 42 Закону №1058-IV.
Таким чином, у зв'язку зі здійсненням переведення з одного виду пенсії на інший, представник відповідача вважає, що відсутні підстави для розрахунку та виплати позивачці пенсії за віком із застосуванням заробітної плати за 2020-2022 роки.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, ГУПФ України в Сумській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Сумській області від 23 червня 2023 року №951110143658 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки.
Зобов'язано ГУПФ України в Сумській області здійснити з 09 червня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV, за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме 2020, 2021, 2022 роки, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Стягнуто з ГУПФ України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- позивач, знаючи про розмір своєї пенсії, почала вчиняти певні дії через 10 місяців та звернулась до суду лише в квітні 2024 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Отримання позивачем відмови не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку;
- при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Первинне призначення пенсії позивачу було здійснено 05 вересня 2016 року, а переведення 09 червня 2023 року. Таким чином, здійснено не первинне призначення пенсії, а перехід з одного виду пенсії на інший. Позивачу було призначено пенсію за вислугу років та підстави для повторного призначення відсутні. У цьому випадку, розрахунок заробітної плати здійснюється з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років;
- відповідно до ч.1 ст. 73 Закону №1058-IV кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч.2 ст. 73 Закону №1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Таким чином, задоволення такої позовної вимоги щодо стягнення судового збору призведе до нецільового використання коштів.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05 вересня 2016 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", яким визначено право працівників охорони здоров'я на отримання пенсії за вислугу років.
За заявою позивача від 09 червня 2023 року ГУПФ України в Одеській області прийнято рішення від 14 червня 2023 року №951110143658, на підставі якого позивачу з 09 червня 2023 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
22 червня 2024 року позивач звернулася до ГУПФ України в Одеській області із заявою про застосування для розрахунку пенсії середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески відповідно до ст. 40 Закону №1058-IV за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Сумській області, та за результатом розгляду прийнято рішення від 23 червня 2023 року №951110143658 про відмову в перерахунку пенсії. Рішенням визначено, що право на застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за період з 2020 по 2022 рік, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком згідно чинного законодавства відсутнє.
Позивач, вважаючи протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії за віком їй із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020-2022 роки, звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин даної справи, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо переведення позивачки з одного виду пенсії на інший та, як наслідок, застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії за вислугу років, адже такі доводи жодним чином не узгоджуються із наведеними вище приписами.
Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнається, що із заявою про призначення пенсії згідно Закону №1058-ІV позивачка вперше звернулася 09 червня 2023 року. За таких обставин ГУПФ України в Сумській області протиправно прийнято рішення від 23 червня 2023 року №951110143658 про відмову в перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховано для обчислення пенсії, за 2020-2022 роки.
На підставі ч.2 ст.9 КАС України суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення ГУПФ України в Сумській області від 23 червня 2023 року №951110143658 про відмову в перерахунку пенсії за віком.
Також позивач просить зобов'язати ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, однак суд з метою ефективного захисту порушених прав позивачки вважає необхідним задовольнити позовні вимоги шляхом: зобов'язання ГУПФ України в Сумській області (суб'єкта владних повноважень яким прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії) здійснити з 09 червня 2023 року (дати призначення пенсії за віком) перерахунок та виплату позивачці пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV, за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, а саме 2020-2022 роки, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 27, ст. 40, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, ст.ст. 6, 51, 52, ч.1 ст. 53, п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV якого було передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 17 листопада 2005 року №3108-IV, який набрав чинності 13 грудня 2005 року, п.15 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацами другим і третім такого змісту: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років".
Вказані вимоги Прикінцевих положень Закону №1058-ІV є чинними (змінено порядковий номер пункту (п.16)).
В свою чергу, відповідно до вимог ст.ст. 51, 52, ч.1 ст. 53, п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, далі - Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до п."е" ст. 55 .
Пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених ст.ст. 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.
Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Статтею 6 Закону №1788-XII передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Умови призначення пенсії за віком передбачені ст. 26 Закону №1058-ІV.
Відповідно ч.1 ст. 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до ст. 25 цього Закону.
Згідно ч.2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої ч.3 ст. 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до ч.3 ст. 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно обставин даної справи, позивачу в лютому 2014 була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону №1788-XII, як медпрацівнику, що підтверджується протоколом/розпорядженням про призначення пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2016 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", яким визначено право працівників охорони здоров'я на отримання пенсії за вислугу років.
У зв'язку із досягненням ОСОБА_1 пенсійного віку за її заявою з 09 червня 2023 року призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV.
Щодо посилань апелянта про те, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що питання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визначення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, при призначенні пенсії згідно Закону №1058-ІV, у разі коли особа попередньо отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону №1788-XII, вже було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду України та Верховного Суду.
Так, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а визначила, що ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Водночас, Верховний Суд України вказав на те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше.
Питання щодо наявності підстав для відступу від наведеної позиції Верховного Суду України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №876/5312/17.
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що позивачу було призначено пенсію за вислугу відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а для призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше.
З огляду на викладене, ВП ВС дійшла висновку, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
ВП ВС визнано, що Верховний Суд України в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15).
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст. 45 Закону 1058-IV, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається Законом №1058-IV, є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29 березня 2023 року у справі №240/4170/19 та від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведені висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки позивачу в 2014 році було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII (ст. 9 Закону №1058-ІV не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV остання звернулась вперше в 2023 році, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV.
З урахуванням вищенаведеного, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача наявне право на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки.
Щодо доводів апелянта про порушення позивачем строку звернення із цим адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 у справі №240/12017/19 дійшла висновку, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів також вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що ОСОБА_1 не є фахівцем в області права і за належною правовою допомогою мала можливість звернутися лише у січні 2024 року.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року, зокрема, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення з позовом до адміністративного суду та наявність підстав для його поновлення, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім того, колегія суддів критично відноситься до твердження апелянта про необґрунтованість стягнення з ГУПФ України в Одеській області витрат по сплаті судового збору з посиланням на ст. 73 Закону №1058-IV, оскільки процесуальні правовідносини з приводу розподілу судових витрат регулюються ст. 139 КАС України, яка, стосовно цих правовідносин, є спеціальної правової нормою і тому підлягає застосуванню.
Згідно п.1 ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.