20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 405/3131/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.09.2024, (суддя суду першої інстанції Драний В.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в місті Кропивницькому, в адміністративній справі №405/3131/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови ,
01.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1/1717 від 16.02.2024 року.
Адмінітративний позов обґрунтовує тим, що ввечері 08.01.2024 року йому було вручено повістку про явку до ТЦК та СП з вимогою з'явитися туди 09.01.2024 року. Однак, він туди у вказаний час не з'явився, оскільки не зміг завчасно повідомити свого роботодавця. При цьому, він тоді перебував на випробувальному терміні та уразі невиходу на роботу міг бути звільнений з неї. В подальшому, 14.02.2024 року, коли він перебував у ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення за порушення правил військового обліку та його повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 16.02.2024 року. У призначений час позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак працівники, які стояли при вході не пустили його до приміщення та сказали йому зачекати, а в подальшому відповіли, що повідомлять його додатково. Однак ні повідомлення про розгляд справи, ні постанова у справі про адміністративне правопорушення не надходили. 22.04.2024 року в додаток «Дія» позивачу надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови. Зазначив, що в порушення ч. 1 ст. 277-2 КУпАП відповідач несвоєчасно повідомив його про дату, час і місце розгляду справи, що є підставою для визнання неправомірною такої постанови, оскільки така особа позбавлена права бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Ленінський районний суд м. Кіровограда рішенням від 13.09.2024 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова не мстить викладу обставин, що становлять суть правопорушення. Також, позивач заперечує проти того, що він порушував вимоги чинного законодавства. Також, вказує, що 14.02.2024, коли він перебував в ТЦК та СП, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, однак не надано роз'яснень стосовно його подальших дій, відтак дії відповідача про протиправними.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Від позивача надійшов лист, в якому він повідомляє суд апеляційної інстанції про те, що копії відзиву на апеляційну скаргу він від відповідача не отримував.
Судом з'ясовано, що відзив на апеляційну скаргу містить у своїх додатках фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» про надіслання ОСОБА_1 копії відзиву рекомендованим листом. Відповідно до поштового треку № 25006000308602 поштове відправлення було надіслане адресу 27.12.2024, а 11.01.2025 було повернуто відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання. 15.01.2025 вручене відправнику за довіреністю.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем дотримано вимоги ст. 308 КАС України щодо надіслання копії відзиву позивачеві, відтак відзив має бути прийнятий судом під час розгляду цієї справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з жовтня 2021 року перебуває на військовому обліці у ІНФОРМАЦІЯ_2 та є військовозобов'язаним (а.с. 58).
08.01.2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 отримав під особистий підпис повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.01.2024 року, однак ОСОБА_1 у вказаний час туди не з'явився, що сторонами не заперечується.
14.02.2024 року офіцером відділення військового обліку та бронювання солдатів і сержантів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1/1735 відносно ОСОБА_1 , згідно якого останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме будучи військовозобов'язаним, 08.01.2024 року отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак у зазначений у повістці строк, а саме 09.01.2024 року, туди не з'явився, про поважність причин неявки не повідомляв. Цим ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що не з'явився по повістці, оскільки був на роботі та не міг бути там відсутнім. Даний протокол позивач отримав у той же день та під особистий підпис повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме 16.02.2024 року о 11:00 год. у кабінеті № 1 ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 (а.с. 26-27, 28).
Відповідно до постанови № 1/1787 за справою про адміністративне правопорушення від 16.02.2024 року, винесеної т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , 08.01.2024 року ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак у зазначений у повістці строк, а саме 09.01.2024 року, туди не з'явився, про поважність причин неявки не повідомляв, чим порушив абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. При цьому, на розгляд справи ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про перенесення розгляду справи від нього не надходило (а.с. 29-31).
Не погодившись з постановою у справі про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та підстави для її скасування в судовому порядку відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині четвертій цієї статті.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За нормативними правилами статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Відповідно до частини другої статті 254 КпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За змістом положень ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судом становлено, що протокол про адміністративне правопорушення у відношенні позивача складено 14.02.2024, в протоколі зазначено суть адміністративного правопорушення, а також дату та час розгляду справи про адміністративне відносно позивача.
Як видно з матеріалів справи, позивач поставив підпис в протоколі, отримав повістку про виклик для розгляду справи. Також в протоколі виклав особисті письмові пояснення з приводу правопорушення.
Таким чином колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він не був обізнаний про суть правопорушення та свої подальші дії після складання відносно нього протоколу.
Стосовно наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн на підстаі ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Адже саме цю норму процитовано в усіх складених відносно позивачах документах, застосовано санкцію, визначену ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч.2 ст.210-1 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, до позивача застосовано відповідальність за повторне вчинення правопорушення - невка по повістці. Однак, ні оскаржувана постанова, ні матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що позивача раніше піддавалося адміністративному стягненню за частиною першою статті 210-1 КУпАП, що є обов'язковою умовою для застосування стягнення, передбаченого частиною другою вказаної статті.
Таким чином, відповідачем не було належним чином встановлено обставини справи при складання протоколу про адміністративне правопорушення, розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення, фактично позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за повторну неявку по повітці, в той час як встановлено лише одноразове неприбуття.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП відносно позивача не могло бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи той факт, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення становить 0.2 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач при зверненні до суду з позовом повинен був сплатити 605.60 грн., а при поданні апеляційної скарги 908.40 грн, саме ці суми суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інша сума судового збору є надміру сплаченою та підлягає поверненню в порядку, визначеному ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст. 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.09.2024 в адміністративній справі № 405/3131/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1/1717 від 16.02.2024 року.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1514 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник