25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/21777/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 р. (суддя Ніколайчук С.В) в адміністративній справі №160/21777/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати складену Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000222 та прийняте нею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000116/1 від 19 лютого 2024 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про документальне підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту, протиправне коригування митної вартості і відмови в прийнятті митної декларації.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024р., ухваленим за результатом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000116/1 від 19 лютого 2024 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000222, стягнуто, зокрема, на користь ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею подано апеляційну скаргу, в якій вона посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що надані позивачем для митного оформлення товару документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Також скаржник висловив заперечення з
приводу стягнення судом першої інстанції на користь позивача витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу, понесенні в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 серпня 2020 р. між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та LUCK SIAM TRADE СО., LTD (Таїланд) укладено контракт на поставку продукції №3592-PN/TH. На виконання умов контракту згідно із специфікацією №12 від 13 жовтня 2023р. на адресу покупця була поставлена продукція: манго шматочками в легкому сиропі в з/б, по 425 гр в картонній коробці по 24 банки в кожній пар на загальну суму 25 200, 00 доларів США (14,40 дол. за ящик). З метою митного оформлення вказаного товару 19 лютого 2024 р. ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці митну декларацію №UA500500/2024/005589, в якій митну вартість товару визначено за основним методом за ціною контракту.
До декларації додано: зовнішньоекономічний договір № 3592-PN/TH від 12 серпня 2020 р.; специфікацію № 12 від 13 жовтня 2023 р.; інвойс № INV2023-390-ATB-01 від 15 листопада 2023 р.; страховий поліс №16098 від 14 грудня 2024 р.
У відповідь на повідомлення митниці ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» 19 лютого 2024 р. листом № 1902/24 надано пояснення та рахунок проформу від 16 жовтня 2020 р. та банківський платіжний документ Swift від 19 грудня 2023 р.
Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2024/000222 та прийнято рішення UA500500/2024/000116/1 від 19 лютого 2024 р. про коригування митної вартості товару за резервним методом (2 г).
Суд першої інстанції за результатами розгляду адміністративного позову дійшов висновку про протиправність вищевказаного рішення та картки відмови та наявність підстав для їх скасування.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості вказав на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару (справа № 280/1824/19).
Щодо не підтвердження позивачем відомостей про вартість пакування.
Частиною 10 статті 58 МК України передбачено, що витрати на упаковку товару стають складовою митної вартості лише тоді, коли вони не включалися до ціни товару і були понесені покупцем.
Проте пунктом 2.3 Контракту №3592-PN/TH від 12 серпня 2020 р., за яким здійснювалась поставка товару встановлено, що ціна товару включає в себе вартість упаковки (а.с.31 -34).
Щодо доводів про мінімальне страхування.
Контрактом №3592-PN/TH від 12 серпня 2020 р. передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB Bangkok,Thailand згідно з правилами Інкотермс-2010.
Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB: як у Продавця та і Покупця відсутні зобов'язання щодо укладення договорів страхування. Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.
ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» здійснює добровільне страхування за Генеральним договором добровільного страхування вантажів № 04г0д від 11 березня 2020р., згідно якого страховий тариф складає 0,029% від страхової суми. Позивачем було надано відповідачу страховий поліс №16098 від 14 грудня 2024 р.
Щодо не підтвердження оплати за постановлений товар, то листом №1902/24 від 19 лютого 2024 р. позивачем надано відповідачу рахунок - проформу від 16 жовтня 2020 р. та банківський платіжний документ Swift від 19 грудня 2023 р.
Викладене свідчить про протиправність складання Одеською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000222 та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000116/1 від 19 лютого 2024 р.
Щодо стягнення судом з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
Частиною 1 статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1,3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем заява про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу подана до суду першої інстанції 03 жовтня 2024 р. через систему "Електронний суд" (а.с.122). До заяви ним були додані документи на підтвердження заявленої до відшкодування суми витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (а.с.126,127). Відповідач стверджував про завищення позивачем витрат на правову допомогу (131- 134).
Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), тому підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Пунктом "в" частини 4 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про відшкодування на його користь за рахунок Одеської митниці витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн., понесених в суді апеляційної інстанції, як це передбачено умовами додаткової угоди №01-08/24 від 05 серпня 2024 р.
Колегія суддів вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. є очевидно завищеним, оскільки доводи відзиву на апеляційну скаргу відтворюють доводи позовної заяви. Співмірним, розумним та адекватним обсягу виконаних робіт колегія суддів визнає розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, на суму 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 р. в адміністративній справі №160/21777/24 - залишити без змін.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячи) гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 лютого 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий