25 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/18327/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Київської митниці
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною відмову Київської митниці щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1, викладену в листі від 05.06.2024 № 7.8-2/15-02/13/10755; зобов'язати Київську митницю внести зміни до електронної митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості транспортного засобу марки VOLVO, модель S60, ідентифікаційний номер транспортного засобу (номер кузова/шасі) - НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що чинним законодавством прямо передбачено право декларанта самостійно приймати рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів (ст. 52 МКУ).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.10.2023 позивачем через брокера було подано до Київської митниці митну декларацію № 23UA100340325921U1 з метою митного оформлення автомобіля VOLVO моделі S60, ідентифікаційний (VIN) номер кузова НОМЕР_1 .
Декларантом самостійно обраховано митну вартість транспортного засобу за шостим резервним методом, обґрунтувавши в графі 7 декларації неможливість застосування попередніх методів. Розмір митної вартості обрахований декларантом на рівні 127 519,26 грн, з якої сплачено митні платежі.
Митний орган 14.10.2023 завершив митне оформлення транспортного засобу на підставі митної декларації № 23UA100340325921U1, про що повідомив позивача.
Позивачем 05.05.2024 направив до Київської митниці заяву щодо внесення змін до митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1 в частині визначення митної вартості автомобіля, до якої долучив копії документів, які підтверджують вартість придбання транспортного засобу VOLVO моделі S60, ідентифікаційний (VIN) номер кузова НОМЕР_1 .
Листом від 05.06.2024 за № 7.8-2/15-02/13/10755 митний орган відмовив у внесенні змін до митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1, оскільки митне оформлення транспортного засобу відбулося на підставі самостійно визначеної декларантом митної вартості, митним органом рішення про коригування митної вартості не приймалось.
Відмова відповідача у внесенні змін до митної декларації є предметом оскарження в цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:
1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;
2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; …
5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.
Водночас, статтею 55 Митного кодексу України передбачено, що під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Також, пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, передбачено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом, зокрема, заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування.
Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:
необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу;
необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов'язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;
необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації за формою єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;
необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією за формою єдиного адміністративного документа.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися, у тому числі, за самостійним рішенням декларанта про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів, але за умови, що таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету.
У спірних правовідносинах позивач просив внести такі зміни до митної декларації від 14.10.2023 № 23UA100340325921U1: у графі 12 змінити з « 127 519,26» на « 55 055,02»; у графі 43 - з « 6» на « 1»; у графі 45 - з « 127 519,26» на « 0»; у графі 46 - з « 127.51923» на « 55.05502»; у графі 47 - з « 127 519,26» на « 55 055,02»; з « 12 751,93» на « 5 505,50»; з « 213 333,93» на « 133 623,26»; з « 42 666,79» на « 26 724,65».
Внаслідок таких змін відбувається зменшення самостійно задекларованих декларантом митних платежів, що не припустимо відповідно до вимог чинного законодавства.
Також суд першої інстанції обґрунтовано застосував висновки, викладені в постановах Верховного Суду в справах № 814/1980/16 та № 813/347/18, згідно з якими у разі якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими.
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки що під час митного оформлення товару у декларації митну вартість товару визначено самим позивачем, митний орган не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України.
Доводи апеляційної скарги вищенаведені висновки не спростовують.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року в адміністративній справі № 160/18327/24 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453 грн (одна тисяча чотириста п'ятдесят гривень) 44 коп.
Постанова суду набирає законної сили з 25 лютого 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 25 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова