24 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 280/5643/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року в адміністративній справі №280/5643/24 (головуючий суддя першої інстанції - Татаринов Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 11.06.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області відносно стосовно несвоєчасного остаточного з ним розрахунку при звільненні;
- зобов'язати відповідача виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та з 01 грудня 2018 року по 08 жовтня 2019 року, але не менше як за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при звільненні зі служби, яке відбулось 08 жовтня 2019 року, йому не виплачено індексацію грошового забезпечення. В подальшому, індексацію виплачено 16 травня 2024 року на виконання рішення суду. Вказує, що у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні має право на стягнення середнього заробітку за час такої затримки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2019 року по 15 травня 2024 року включно.
Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2019 року по 15 травня 2024 року включно у сумі 73403,00 грн..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що позивач пропустив встановлений законодавством строк для звернення до суду. Вважає, що саме з дати звільнення особа вже вважається ознайомленою з наказом про звільнення та могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, тому отримання позивачем листа відповідача не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Скаржник зазначив, що законом не встановлено обов'язковість досудового врегулювання спору (що фактично здійснив позивач, звернувшись до відповідача із заявами), тому звернення позивача до відповідача з заявами не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Скаржник зазначив, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі №280/7106/23, яке набрало законної сили 13 травня 2024 року, визнано протиправними дії ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 жовтня 2019 року; зобов'язано відповідача нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язано відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 08.10.2019 із застосуванням місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення березня 2018 року, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до матеріалів справи 16 травня 2024 року позивачу згідно платіжного доручення №766 відповідачем перераховано на виконання вказаного вище рішення суду індексацію в розмірі 81135,19 грн..
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного проведення остаточного розрахунку при звільненні, позивач оскаржив такі дії до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не провівши нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 жовтня 2019 року по 15 травня 2024 року, діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623.
При цьому, вказаними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок здійснення компенсаційних виплат за час затримки розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту.
Відповідно до статті 117 КЗпП (в редакції на час спірних правовідносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, нормами КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Суд першої інстанції правильно визначив, що за загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Як встановлено судом першої інстанції, на момент звільнення позивача зі служби відповідач не провів з ним остаточного розрахунку, а саме не виплатив йому індексацію грошового забезпечення, що було предметом розгляду у справі № 280/7106/23.
Розрахунок за вищевказаним судовим рішенням здійснено 16 травня 2024 року.
У пункті 2.2. Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі № 4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що період затримки за період з 08 жовтня 2019 року (день звільнення) по 16 травня 2024 року (день остаточного розрахунку) з урахуванням положень статті 117 КЗпП України складає 184 календарні дні.
Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 11 червня 2014 року, тобто у місячний строк з дня остаточного розрахунку), то ним не порушено встановлений КАС України строк для такого звернення.
А тому доводи відповідача в цій частині є необгрунтованими.
Обчислення середнього заробітку судом першої інстанції проведено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження порядку обчислення середнього заробітної плати».
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розрахунок потрібно проводити з урахуванням календарних днів, а не робочих, апеляційний суд до уваги не приймає оскільки відповідачем таке застосування не аргументовано з посилання на чинне законодавство.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами також не оскаржується, а тому відповідно до вимог статті 308 КАС України в цій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та внесення змін до рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року в адміністративній справі №280/5643/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року в адміністративній справі №280/5643/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко