25 лютого 2025 р. Справа № 520/15536/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Кухар М.Д.) від 21.10.2024 року по справі № 520/15536/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод"
до Харківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Позивач, ПрАТ "Харківський плитковий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів Харківської митниці UA807000/2023/000685/2 від 20.12.2023 р.;
визнати протиправною та скасувати картку відмови митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000754 від 20.12.2023 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі № 520/15536/24 позовні вимоги задоволено.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів Харківської митниці UA807000/2023/000685/2 від 20.12.2023 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2023/000754 від 20.12.2023 р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61005, код ЄДРПОУ44017626) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський плитковий завод" (просп. Героїв Харкова, буд. 297, м. Харків,61106, код ЄДРПОУ 00293628) сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.00 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не проаналізовані доводи і докази Харківської митниці. Вважає, що судом не надано обґрунтування відомостям баз даних ЄАІС та згенерованим ризикам АСАУР Держмитслужби України по спірній ЕМД.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, надані додаткові пояснення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між Golden Tile Distribution UK LTD» (United Kingdom) (Продавець) та ПрАТ “Харківський плитковий завод» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 248 від 16.08.2023 року, Вантажовідправник - Shanghai Chenxu Trading Co.,Ltd (в подальшому Контракт), а також специфікацію № 1 від 16.08.2023 р. до нього про поставку товару - Aluminium oxide/Глинозем (Сировина природного походження, що використовується в якості добавки до матеріалів у виробництві керамічної плитки, глинозем у вигляді порошку (оксид алюмінію 99 %): Aluminia (99 % puriy, NA2
Відповідно до п. 2 ст. 53 Митного кодексу України та з метою митного оформлення вказаного товару 15.12.2023 р. позивачем було подано до Харківської митниці електронну митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA8072000I7680U2, у графі 31 якої вказано Товар. Виробник: Shanghai Chenxu Trading Co.,Ltd, CN». У графі 33 декларантом вказано код товару за УКТ ЗЕД 2818200000. Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 10560 GBP (графа 42). Вказана митна декларація була зареєстрована за ІМ40ДЕ № 23UA807200017680U2.
Одночасно декларант подав супровідні документи зокрема: митна декларація ІМ40ДЕ № 23UA807200017680U2 від 15.12.2023 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commerscai invoice) № б/н 16.08.2023 р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н 01.12.2023 р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № б/н 16.08.2023 р.; документ, шо підтверджує вартість перевезення товару (довідка тр. витрат 3011/2023-1 від 30.11.2023 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка тр. витрат № б/н від 01.12.2023р.; контракт; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № І від 16.08.2023 р.; договір про надання послуг митного брокера № 457 від 18.04.2016 р.; договір (контракт) про перевезення № 689 від 06.09.2021 р.; договір (контракт) про перевезення № 1 від 04.01.2022 р.; інші некласифіковані документи (техн. документація б/н) 16.08.2023 р.; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA807200/2023/0029 від 14.12.2023 р.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів у митного органу виник сумнів щодо достовірності поданих позивачем відомостей відносно ціни товару, тому відповідачем, 20.12.2023 р. було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000685/2, яким митну вартість придбаного позивачем товару визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 1,28 доларів США за кілограм.
Як вказував позивач, з доступних джерел в числовому переведенні еквіваленту - 1,28 доларів США відповідає 1,01 GBP (https://minfin.com.ua), а декларантом задекларовано за контрактною вартістю 0,528 GBP за кілограм Товару.
Також, Харківською митницею 20.12.2023 року оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000754, у якій повідомлено позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за електронною митною декларацією № 23UA807200017680U2.
В Рішенні зазначено наступні обставини щодо його прийняття та вказано джерела інформації, які використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зокрема:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій ст. 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: в платіжному дорученні № 488 від 18.08.2023 та інвойсі суми не співпадають; відсутній коносамент; відсутні каталоги, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; експортна декларація не містить печатки, а FOB зазначений без географічного пункту, тобто, можливо, включені не всі складові митної вартості; договір про транспортно-експедиційні послуги від 04.01.2022 р. є недійсним, так як діє до 31.12.2022 р.; у експортній декларації, складові митної вартості відсутні від порту Цяньвань до порту Qingdao. Номер накладної (231273619) у експортній декларації не співпадає з номером коносаменту у довідці № 3011/2023-1 від 30.11.2023 про транспортні витрати; а також в зв'язку з неподанням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо вартості;
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація у ЄАІС та АСМО інспектор на товар за першим методом (ДМВ1): МД № UA110110/2023/008038 від 24.10.2023 р. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 р. № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом(за ціною договору щодо подібних товарів) у відповідності до cm. 60 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 1,28 $/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митний органом наведено у електронному повідомленні декларанту 2. Декларант має права, - викладені у п. 3 ст. 52 МКУ щодо випуску у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МКУ.
Позивач скористався правом відповідно до п. 7 ст. 55 ст. МКУ та оформив митну декларацію № 23UA807200018106U8, доплативши різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, а саме 73669,78 грн. із застосуванням авансових платежів.
Також, в порядку ст. 55 МКУ ПрАТ “Харківський плитковий завод» до контролюючого органу було подано заяву вих. № 180 від 18.03.2024 р. з наданням доказів та документів на підтвердження митної вартості заявленої декларантом, а саме: копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2022 р. до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 04.01.2022 р.; копія коносамента B/L 231273619; копія експертного висновку ТПП № 22-ЦЗ/24 від 14.03.2024 р., яким підтверджено контрактну ціну товару, з проханням - прийняти за основу числові значення щодо визначення митної вартості, які сукупно відображаються в наданих раніше та додаткових документах позивачем і повернути грошові кошти підприємству, що були сплачені як різниця у спосіб зазначений вище.
В свою чергу, у відповіді Харківської митниці № 7.14-1/15-02/13/2078 від 20.03.2024 р. на заяву вих. № 180 від 18.03.2024 р., зазначено, що за результатами розгляду наданих до митних документів повідомлено, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 20.12.2023 р. № UA807000/2023/000685/2.
Позивач не погодившись із вказаними рішеннями митного органу через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ'єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого законодавства України, звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що до митного оформлення Позивачем були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством та які дають змогу визначити заявлену митну вартість товару по основному методу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із п. п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім того, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
Відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 року у справі № 2040/6019/18, митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах
Згідно висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 25.08.2023 року у справі № 810/3516/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем (його декларантом) надавалися до митного органу копії наступних документів: митна декларація ІМ40ДЕ № 23UA807200017680U2 від 15.12.2023 р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commerscai invoice) № б/н 16.08.2023 р.; автотранспортна накладна (Road consignment note) № б/н 01.12.2023 р.; декларація про походження товару (Declaration of origin) № б/н 16.08.2023 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка тр. витрат 3011/2023-1 від 30.11.2023 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка тр. витрат № б/н від 01.12.2023р.; контракт; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація № І від 16.08.2023 р.; договір про надання послуг митного брокера № 457 від 18.04.2016 р.; договір (контракт) про перевезення № 689 від 06.09.2021 р.; договір (контракт) про перевезення № 1 від 04.01.2022 р.; інші некласифіковані документи (техн. документація б/н) 16.08.2023 р.; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів UA807200/2023/0029 від 14.12.2023 р.
Додатково, в порядку ст. 55 МК України ПрАТ “Харківський плитковий завод» до контролюючого органу було подано заяву вих. № 180 від 18.03.2024 р. з наданням доказів та документів на підтвердження митної вартості заявленої декларантом, а саме: копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2022 р. до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 04.01.2022 р.; копія коносамента B/L 231273619; копія експертного висновку ТПП № 22-ЦЗ/24 від 14.03.2024 р.
Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що в платіжному дорученні № 488 від 18.08.2023 та інвойсі суми не співпадають, колегія суддів зазначає, що за змістом інвойсу б/н від 16.08.2023 р. ціна за імпортований товар складає 10560,00 GBP (фунтів стерлінгів), а у платіжному дорученні вказана сума 11616,00 GBP /а.с. 17, 80/. Разом з тим, дослідивши зміст платіжного доручення, судом встановлено, що в графі «призначення платежу» вказано: «Pmnt for goods on contract № 248 dd 16.08.23 Sp.1», тобто сплата за товар згідно контракту № 248 від 16.08.2023, Специфікація 1. В свою чергу, в цьому ж платіжному дорученні передбачено також і сплату комісії за рахунок платника (графа 71), тобто підприємства позивача, яка складає 10 % від ціни товару (10% від 10560,00 = 1056,00, а 10560,00 + 1056,00 = 11616,00), у зв'язку з чим суд вважає, що доводи митного органу про наявність розбіжностей є помилковими.
Що стосується посилання митного органу на відсутність коносаменту, судом встановлено, що ПрАТ “Харківський плитковий завод», в порядку ст. 55 МК України, разом із заявою вих. № 180 від 18.03.2024 р., надавалася копія коносамента B/L 231273619, тобто зазначений документ був розпорядженні митного органу, у зв'язку з чим суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Щодо посилання митного органу на те, що договір про транспортно-експедиційні послуги від 04.01.2022 р. є недійсним, так як діє до 31.12.2022 р. судом встановлено, що ПрАТ “Харківський плитковий завод», в порядку ст. 55 МК України, разом із заявою вих. № 180 від 18.03.2024 р., надавалася копія додаткової угоди № 1 від 26.12.2022 р. до Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 1 від 04.01.2022 р., згідно якої строк дії договору встановлений до 31.12.2023 р., у зв'язку з чим суд відхиляє доводи апелянта в цій частині.
Щодо посилання митного органу на те, що FOB зазначений без географічного пункту, що на думку апелянта свідчить про можливе включення не всіх складових митної вартості, колегія суддів зазначає, що такі доводи апелянта ґрунтуються виключно на його припущеннях, а тому судом також відхиляються.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що експортна декларація не містить печатки, а також про те, що у експортній декларації, складові митної вартості відсутні від порту Цяньвань до порту Qingdao, а номер накладної (231273619) у експортній декларації не співпадає з номером коносаменту у довідці № 3011/2023-1 від 30.11.2023 про транспортні витрати, колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини 2 статті 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому частиною 3 статті 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.
Щодо доводів митного органу про відсутність каталогів, загальних прейскурантів (прайс-листи) виробника товару, колегія суддів зазначає, що такі документи як прайс-листи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 року у справі № 810/3667/15.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19, прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Крім того, митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р. у справі № 810/690/17, а також у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20.
Що стосується посилання митного органу на спрацювання ризиків АСАУР, що вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Таким правовий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 814/1043/16.
Що стосується посилання суду першої інстанції на те. що при прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці інформацію, що міститься в ціновій базі ЄАІС про ідентичний товар, митне оформлення якого вже здійснено за резервним методом визначення митної вартості, колегія суддів зазначає, що для митних цілей згідно із положеннями ст. 59 МК України під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики, 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва, 4) виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до положень Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказ Мінфіну України від 24.05.2012 № 598:
«Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.»
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.
Судовим розглядом встановлено, що в графі 33 рішень про коригування митної вартості, що оскаржується, номер та дата митної декларації, яка прийнята в якості джерела для коригування митної вартості, та ціна в доларах США за 1 кг товару, але не міститься посилання на жодні характеристики імпортованого товару.
Колегія суддів зазначає, що згідно з описом графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що в спірних рішеннях відповідач не зазначив наявну в митного органу інформацію щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення таких сумнівів, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
В свою чергу, в межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивачем при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості окремої поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), було надано усі документи, передбачені чинним законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 53 МК України. Надані документи містять інформацію про товар та його ціну, у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не надано доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не надано доказів на підтвердження того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року по справі № 520/15536/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов