25 лютого 2025 р. Справа № 520/26746/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 08.11.24 по справі № 520/26746/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556, форма «Ф» Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, відносно платника податків Джаїв ОСОБА_2 , за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , що сплачується фізичними особоми, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 12 957,80грн.(податковий періодл 2023, адреса об'єкта нерухомості АДРЕСА_1 ); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р. №2403302-2405-2037-UA63120270000028556, форма «Ф» Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, відносно платника податків Джаїв ОСОБА_2 , за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , що сплачується фізичними особоми, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 1127,27грн.(податковий періодл 2022, адреса об'єкта нерухомості АДРЕСА_2 );
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556, форма «Ф» Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, відносно платника податків Джаїв ОСОБА_2 , за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 12 957,80грн. за податковий період 2023року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р. №2403302-2405-2037-UA63120270000028556, форма «Ф» Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, відносно платника податків Джаїв ОСОБА_2 , за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки розташованого за адресою , що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 1127,27грн., за податковий період 2022року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп..
Головне управління ДПС у Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт зазначає про помилковість висновків суду про віднесення нежитлових приміщень, які належать позивачу, до типу “склади». Звертає увагу, що у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно відсутні відомості щодо цільового призначення вказаних нежитлових приміщень, дані про що також не надані платником податків контролюючому органу.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу , категорично не згоден з відповідачем і заявляє, що підчас судового розгляду адміністративного позову у суді першої інстанції, суд всі докази надані сторонами дослідив у повному обсязі і всі обставини справи встановив. Виходячи із суті апеляційної скарги, відповідач не погоджується з тим, що Харківський окружний адміністративний суд не прийняв доводи відповідача щодо застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Харкові за 2023 рік у розмірі 1% від розміру мінімальної заробітної плати. Позивач з таким ствердженням відповідача не погоджується і вважає, що контролюючий орган повинен був застосувати ставку оподаткування 0,1% замість 1% від мінімальної заробітної плати до майна, яке належить позивачу. Просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі №520/26746/24 - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Головним управлінням ДПС у Харківській області у відношенні позивача прийнято наступні податкові повідомлення - рішення від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556, форма «Ф» Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, відносно платника податків Джаїв ОСОБА_2 , за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , що сплачується фізичними особоми, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 12 957,80грн.(податковий періодл 2023, адреса об'єкта нерухомості м.Харків, вул.Диканівська, 50) та №2403302-2405-2037-UA63120270000028556, форма «Ф» Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, відносно платника податків Джаїв ОСОБА_2 , за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , що сплачується фізичними особоми, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму податкового зобов'язання 1127,27грн.(податковий періодл 2022, адреса об'єкта нерухомості АДРЕСА_2 );
У позовній заяві зазначено, що розрахунок суми податку на нерухоме майно зроблений відповідачем з урахуванням коефіцієнту ставки податку 1% , а ні за коефіцієнтом 0,1%, для власників складу, відповідно до Рішення 11 сесії 7 скликання Харківської міської ради «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» №542/17 від 22.02.2017р. зі змінами, актуальними на дату зазначеного повідомлення-рішення
Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем невірно визначено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості при нарахуванні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції , виходячи з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
За положеннями підп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000 до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 у переліку за кодом 1251.4 відповідно до ДК 018-2000 - Будівлі промисловості. Будівлі підприємств легкої промисловості.
Визначення належності об'єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.
Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об'єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з якими:
- споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт;
- будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів;
- інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належать об'єкти нежитлової нерухомості:
- нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, 14, загальною площею загальною площею 67,3 кв.м., які є частиною нежитлової будівлі літ. “Б-2», розташованої за адресою: вул. Університетська 33, м. Харків;
- нежитлова будівля літ. “Б-3» загальною площею 773,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок (№ 50 вул. Диканівська м. Харків), виготовленого 22.09.2006 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" призначення приміщень визначено як: склад, сан.узел, коридор, кабінет, котельня, сходова клітина.
Відповідно до технічного паспорту на громадський будинок (№ 33 вул. Університетська м. Харків), виготовленого 27.05.2004 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" призначення приміщень визначено як: склад.
Також на підтвердження характеристик вказаних об'єктів нерухомого майна надано висновки ТОВ “БУДГРУПП» щодо визначення функціонального призначення будівлі від 01.02.2022 № 1207199, № 1207198, відповідно до яких нежитлові приміщення 1-го поверху № 13, площею 44,5 кв.м. та № 14, площею 22,8, загальною площею 67,3 кв.м., які є частиною нежитлової будівлі літ. “Б-2», розташованої за адресою: вул. Університетська 33, м. Харків, нежитлова будівля літ. “Б-3», загальною площею 773,6 кв.м., розташована за адресою: вул. Диканівська 50, м. Харків, за функціональним призначенням класифікуються, як склад.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку щодо приналежності зазначених об'єктів нерухомості за своїм функціональним призначенням до складів.
У той же час податковим органом не надано доказів на не наведено обставин, які б спростовували вказане та доводили приналежність зазначених об'єктів нерухомості до іншого типу, відмінного від зазначеного вище.
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Так, рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 № 1793/15 “Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 “Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», запроваджено на території міста Харкова податок на майно, який складається, окрім іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові згідно з додатком 1 до цього рішення.
Ставка, що застосовується до визначення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюється у розмірах, визначених Положенням № 126/11.
Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 № 542/17 встановлено на території міста Харкова на 2018 рік та наступні роки податок на майно, який складається, окрім іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлені згідно з додатком 1 до цього рішення, відповідно до якого:
- Ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах:
1) Будівлі готельні - 1 відсоток;
2) Будівлі офісні - 1 відсоток;
3) Будівлі торговельні - 1 відсоток;
4) Гаражі - 0,1 відсотка;
5) Будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка;
6) Будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток;
7) Господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків;
8) Інші будівлі - 0,1 відсотка.
В подальшому рішенням 23 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.11.2018 № 1284/18 внесено зміни до рішення 11 сесії 7 скликання Харківської міської ради “Про місцеві податки і збори у місті Харкові» № 542/17 від 22.02.2017 з 01.01.2019 та з Додатку 1 до зазначеного рішення виключено п. п. 5 п. 5, яким встановлювалась ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для будівель промисловості та складів у розмірі 0,25 %, з огляду на що до вказаних будівель застосовується ставка податку, встановлено п.п. 8 п. 5 інші будівлі - 0,1%.
Отже, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача, має становити 0,1 %.
Натомість Головним управлінням ДПС у Харківській області при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень при визначенні розміру податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2020 рік, щодо вказаних вище об'єктів нерухомого майна, які належать позивачу, застосовано ставку податку у розмірі 1 %.
Посилання апелянта на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня класифікаційна ознака та будь-які відомості щодо цільового призначення нежитлових приміщень, що належать позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки податковий орган при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень не позбавлений можливості вчинити відповідні дії з метою встановлення таких даних.
Таким чином, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна у розмірі 1 % без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив втручання у майнові права позивача.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 26.02.2021 у справі № 802/1283/16-а та від 11.11.2019 по справі № 803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
Так, застосований оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, розрахований наступним чином: 773,60 (площа нежитлової будівлі) х 67,00 (ставка податку: 1% від 6700 грн. - мінімальної заробітної плати у 2023) /12*3(кількість місяців на протязі 2023)= 12957,80 грн. та 67,30 (площа нежитлової будівлі) х 67,00 (ставка податку: 1% від 6700 грн. - мінімальної заробітної плати у 2023) /12*3(кількість місяців на протязі 2023)= 1127,27 грн.
Натомість, у ході судового розгляду встановлено, що у даному випадку підлягає застосуванню ставка податку для об'єкту нерухомості у розмірі 0,1 %, що становить 6,7 грн. (0,1 % х 6700,00 грн).
Таким чином, податкове зобов'язання на нерухоме майно позивача, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Диканівська 50, загальною площею 773,60 кв. м., становить 1295,78 грн. (773,60 (площа нежитлової будівлі) х 6,7 (ставка податку: 0,1% від 6700 грн. - мінімальної заробітної плати у 2023) /12*3(кількість місяців на протязі 2023) та адресою: м. Харків, вул. Університетська, 33, загальною площею 67,30 кв. м., становить 112,72 грн. (67,3 (площа нежитлової будівлі) х 6,7 (ставка податку: 0,1% від 6700 грн. - мінімальної заробітної плати у 2023) /12*3(кількість місяців на протязі 2023) .
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556 є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 1295,78 грн. , а отже підлягає скасуванню лише в частині визначення податкового зобов'язання на суму 11662,02грн., оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р №2403302-2405-2037-UA63120270000028556 є правомірним в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 112,72 грн., а отже підлягає скасуванню лише в частині визначення податкового зобов'язання на суму 1014,48 грн.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що належним способом захисту прав позивача, є скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.
Так, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Беручи до уваги проведений вище розрахунок, у даній справі є можливість виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані податкові зобов'язання від тих, що визначені помилково, у зв'язку з чим у суду першої інстанції були відсутні об'єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому.
Однак, суд першої інстанції зазначеного вище врахував та дійшов помилкового висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 11662,02грн, податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р №2403302-2405-2037-UA63120270000028556 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 1014,48 грн.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 1295,78 грн. , податкове повідомлення-рішення від 29.08.2024р №2403302-2405-2037-UA63120270000028556 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 112,72 грн., з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 по справі № 520/26746/24 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.08.2024р. №2403303-2405-2037-UA63120270000028556 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 1295,78 грн. та в частині в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 29.08.2024р №2403302-2405-2037-UA63120270000028556 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, у розмірі 112,72 грн.
Прийняти в цих частинах нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 по справі № 520/26746/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий