Справа № 755/17234/24 Головуючий у І інстанції Левко В.Б.
Провадження № 33/824/987/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
17 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Дивака Володимира Володимировича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Дивак В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024року скасувати, провадження у даній справі закрити, у зв'язку з відсутності складу адміністративного правопорушення.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не проаналізував доводи клопотання про призначення судово-автотехнічної експертизи, оскільки на думку представника апелянта, аргументи наведені в клопотанні свідчать про неможливість уникнення ДТП саме внаслідок дій ОСОБА_2 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дивак В.В. зазначає, що водій ОСОБА_2 не знизив швидкість і не зупинився на забороняючий червоний і наступний жовтий сигнал світлофора, а продовжив рух не зменшуючи швидкість. В той же час, автомобіль, який стояв справа від нього на сусідній смузі руху, перекрив йому видимість і ОСОБА_2 не побачив автомобіль ОСОБА_1 , який рухався в перпендикулярному напрямку праворуч від нього на перехресті.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Дивак В.В. вважає, що причиною зіткнення автомобілів стало порушення ОСОБА_2 вимог пунктів п.8.7.3 г) і е) ПДР про заборону руху на забороняючий червоний та жовтий сигнал світлофора.
Крім того, для постановлення об'єктивного і аргументованого рішення Київського апеляційного суду по цій справі, адвокат Дивак В.В. просить призначити по справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручити експертам КНДІСЕ або експертам іншого державного експертного закладу, за вибором суду.
В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Дивак В.В.підтримали її доводи та просили скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024року, провадження у даній справі закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Представник потерпілої особи ОСОБА_2 - адвокат Веліканов К.С. та сам ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024 року залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши заявлене захисником ОСОБА_1 - адвокатом Диваком В.В. клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, апеляційний суд вважає що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно ч. 1 ст. 273 КУпАП України експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.
Як вбачається з матеріалів справи, аналіз схеми ДТП, опис характеру і локалізації ушкоджень автомобілів, зафіксований на звороті схеми повністю відтворюють дії водія ОСОБА_1 у даній ДТП.
З врахуванням зазначеного суд вважає, що відсутні підстави для призначення у даній справі про адміністративне правопорушення автотехнічної експертизи, оскільки в матеріалах зібрано достатньо доказів, на підставі яких можливо встановити обставини ДТП та перевірити наянвість в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За нормами КУпАП, суду в даному випадку належить вирішити правове питання щодо наявності або відсутності факту порушення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, Правил дорожнього руху України, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, дані, які наявні в матеріалах справи, дають достатньо підстав зробити висновок з цього правового питання без призначення вищезазначеної експертизи.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що питання щодо призначення судової автотехнічної експертизи у даній справі вже вирішувалось під час розгляду справи в суді першої інстанції, який обґрунтовано відмовив в задоволенні зазначеного клопотання.
Вислухавши осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники.
Відповідно до п. 1.5. Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.3.б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 8.7.3 ПДР сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Пункт 8.7.3 е) ПДР України передбачає, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків. Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків сигнал світлофора, що дозволяє рух.
Згідно п. 16.1 ПДР перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на доказах у справі, зокрема:
- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 139213 від 29 вересня 2024 року, який складено уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, та в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 29 вересня 2024 року, приблизно об 11 годині 02 хвилин, керуючи транспортним засобом «Hyundai», н/з НОМЕР_1 , по вул. Будівельників, виїхала на регульоване перехрестя з вул. Г. Нарбута на заборонений (червоний) сигнал світлофору та скоїла зіткнення з автомобілем «Ford» н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по вул. Г. Нарбута на зелений сигнал світлофору, чим заподіяла транспортним засобам технічні пошкодження та завдала матеріальної шкоди;
- схемою місця ДТП від 29 вересня 2024 року, яка підписана учасниками без зауважень і на якій зафіксовано напрямок руху, кінцеве розташування автомобілів, місця зіткнення автомобілів;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданими останніми відразу після ДТП;
- відео з камер спостереження «Безпечне місто», з якого вбачається, що водій ОСОБА_2 здійснює проїзд перехрестя вул. Г. Нарбута - вул. Будівельників на зелений сигнал світлофору.
Проаналізувавши докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, районний суд вірно прийшов до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, доведена повністю.
Нових доказів для спростування встановленої вини саме ОСОБА_1 у даному ДТП, адвокатом Диваком В.В. не надано.
Під час апеляційного перегляду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Дивак В.В. вказав на те, що саме водій автомобіля «Ford» н/з НОМЕР_2 ОСОБА_2 був не уважним, що й стало причиною ДТП, не знайшли свого підтвердження, так як доказів вказаному матеріали справи не містять.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що водій автомобіля «Ford» н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 здійснив виїзд на перехрестя вул. Г. Нарбута - вул. Будівельників на зелений сигнал світлофора.
В той же час, твердження адвоката Дивака В.В. про те, що ОСОБА_1 здійснювала рух перехрестям на мигаючий зелений сигнал світлофора, не знайшли свого підтвердження.
Доводи ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Дивака В.В., наведені ними у суді апеляційної інстанції, про перевищення швидкості руху, тобто порушення водієм ОСОБА_2 ПДР, що на їх переконання, дії останнього перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням ДТП та її наслідками, спростовуються сукупністю доказів у справі.
Крім того, за правилами КУпАП розгляд справи здійснюється тільки стосовно особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Доказів порушення працівниками поліції «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП відповідають обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються. З зазначених підстав постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Дивака Володимира Володимировича залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2024року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній