Справа № 759/618/24 Головуючий у І інстанції П'ятинчук І.В.
Провадження № 22-ц/824/1019/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
10 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина Олега Валерійовича на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024року скасувати, провадження у даній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції був порушений порядок розгляду справи та жоден доказ в судовому засіданні досліджений не був, а клопотання ОСОБА_1 про повний перегляд відеозапису судом було проігноровано та не розглянуто взагалі.
На переконання сторони захисту файли з відеозаписами долучені до матеріалів справи з порушенням встановленого порядку та їх оформлення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо електронних доказів, тому, у зв'язку з викладеним вказані відеозаписи є недопустимими доказами.
Крім того вище зазначені електронні докази не посвідчені електронним підписом відповідної посадової особи.
В апеляційній скарзі вказано, що судом першої інстанції обмежено право ОСОБА_1 на проведення у даній справі судової автотехнічної експертизи за рахунок державного бюджету України, оскільки постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року у справі була призначена судова автотехнічна експертиза, однак обов'язок оплати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В. в апеляційній сказі вказує на відсутність в діях його довірительки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки ТЗ «Ауді» д.р.н.з НОМЕР_1 , не заїжджаючи на смугу для розгону, відразу виїхав на смугу, по якій в попутному напрямку рухалась ОСОБА_1 в той момент, коли відстань між обома ТЗ не дозволяла їй шляхом застосування гальмування зупинити свій ТЗ з метою уникнення зіткнення, тому вона була змушена застосувати маневр відвороту з одночасним гальмуванням, що на мокрому асфальтному покриття призвело до заносу автомобіля.
Таким чином аварійну обстановку створив водій автомобіля «Ауді», а тому ОСОБА_1 не може нести будь-яку відповідальність, так як в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Також захисник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В. звертає увагу на те, що проїзна частина дороги була дуже гарно освітлена і видимість була необмежена, тому рух ТЗ з вимкнутими фарами не знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП.
Крім того, ОСОБА_1 не притягнута до адміністративної відповідальності за зазначене порушення ПДР.
За таких обставин, з метою встановлення того, чи мала ОСОБА_1 технічну можливість уникнути зіткнення та чи вбачаються в її діях порушення ПДР України, які безпосередньо призвели до ДТП, у справі необхідно було провести судову автотехнічну експертизу з метою з'ясування питання: чи мала ОСОБА_1 технічну можливість уникнути зіткнення ТЗ лише шляхом застосування гальмування та чи допустила вона порушення ПДР України, які безпосередньо призвели до даної ДТП.
За відсутності зазначених висновків експертів визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є лише припущенням, на якому згідно ст. 62 Конституції України не може ґрунтуватися судове рішення.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В. звертає увагу, що ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 виявила, що на документах міститься підпис, який візуально суттєво відрізняється від її дійсного підпису, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 727342 в графі «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», в роздруківці результатів тесту №1931 в графах: «підпис особи, що тестується» та «П.І.Б. особи, що тестується»; в акті огляду на стан сп'яніння в графі «З результатами згоден»; в схемі огляду місця ДТП в графі №1 та навпроти її прізвища на звороті схеми.
За таких обставин з метою перевірки доказів на їх допустимість, стороною захисту було заявлено клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, однак судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в проведенні зазначеної експертизи, чим порушено право на захист ОСОБА_2 та передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З відеозапису та процедури тестування вбачається, що газоаналізатор, який було застосовано, вочевидь мав технічні несправності, та ОСОБА_3 не було роз'яснено особливості проведення застосування засобу вимірювальної техніки в разі вживання водієм ароматичних речовин перед проведення тесту. ОСОБА_1 не був роз'яснений порядок проходження огляду на стан сп'яніння з застосуванням технічних засобів, та перед оглядом не було з'ясовано, чи вживала вона ароматизовані напої тощо, що є обов'язковим згідно відповідних інструкцій, та свідчить про порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735.
Оскільки поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 процедуру огляду, та не задавали їй відповідних запитань, тому вона і не повідомила поліцейським про факт вживання нею ароматизованого напою та куріння ароматизованої цигарки, що спростовує факт вживання алкоголю.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В. вказує на безпідставність вимог поліцейських щодо проходження огляду, оскільки на відеозаписах самі ж поліцейські в розмові між собою констатували факт відсутності ознак сп'яніння та вирішили провести огляд про всяк випадок, що не передбачено діючим законодавством України.
Крім того, поліцейські не повідомили ОСОБА_1 про проведення відеозйомки, тому оптичний диск, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом.
Таким чином, проаналізувавши наявні в справі докази, зокрема відеозапис з нагрудної камери, відеозапис з камери відеоспостереження, сторона захисту вважає, що матеріали справи не містять обґрунтованих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 та притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О.В., приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити її.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо.
Відповідно п.2.3.б. Правил дорожнього руху України,для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п.12.1. Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, п. 12.3. у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобуабо безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та п.19.1 а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.9А Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Згідно з положеннями ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452).
Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Пунктом першим Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно доданої до протоколу про адміністративне правопорушення роздруківки результату проходження тестування ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Драгер» ARJL 0299 результат тесту показав 1,45‰.
З долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної боді камери поліцейського вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, де остання пройшла такий огляд та стосовно отриманого результату тесту не заперечувала.
Крім того, жодних заперечень щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем та встановленого приладом «Drager» ARJL 0299 результату стану алкогольного сп'яніння від ОСОБА_1 не надходило.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Підстави вважати наявний в матеріалах справи відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 859631, яким зафіксовано подію, що сталась 26 грудня 2023 року о 22 год. 50 хв. в м. Києві на вул. Кільцева дорога - поворот на вул. Зодчих, 66, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , в темну пору доби без увімкнених фар ближнього світла, не вибрала безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки для руху, не зменшила швидкість руху, не впоралась з керуванням, внаслідок чого здійснила наїзд паркан. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п. 12.1, 12.3, 19.1а ПДР України;
- у схемі ДТП від 26 грудня 2023 року, яка складена в присутності ОСОБА_1 ;
- у письмових поясненнях ОСОБА_4 , власника транспортного засобу «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 ;
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 727342, яким зафіксовано подію, що сталася 26 грудня 2023 року о 22 год. 50 хв. в м. Києві на вул. Кільцева дорога - поворот на вул. Зодчих, 66, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Драгер» Alcotest 6820, тест № 1931, який видав позитивний результат 1,45 % проміле, чим порушила п. 2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 грудня 2023 року, згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці;
- в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за допомогою приладу «Драгер» ARJL 0299, результат тесту показав 1,45‰;
- чеком приладу «Драгер» ARJL 0299 результат тесту показав 1,45‰, який підписано ОСОБА_1 без зауважень;
- на відеозаписі з камери відеоспостереження, де зафіксовано обставини ДТП;
- на технічному відеозаписі, який здійснений на нагрудну відеокамеру (відеореєстратор), на якому зафіксовані обставини проведеного огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складені відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з відеозаписом з боді-камери поліцейського, патрульні поліцейські під'їхали та побачили пошкоджений автомобіль, який знаходився на узбіччі біля дороги. Біля автомобіля перебувало багато людей, особу водія було встановлено, як ОСОБА_1 .
На запитання поліцейського хто був за кермом, ОСОБА_1 повідомила, що за кермом була вона.
З відеозапису вбачається, що інспектор поліції, пропонує водієві пройти огляд на місці зупинки, на що ОСОБА_1 погоджується; після проходження огляду на місці зупинки, ОСОБА_1 не погоджується з результатом даного огляду, інспектор поліції пропонує водієві проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 відмовляється.
Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що запис на оптичному диску не засвідчено електронним цифровим підписом особи, яка цей доказ подала і використала, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються, зокрема на підставі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Аналіз ст. 251, 252 КУпАП дозволяє зробити висновок, що цими нормами встановлено дві головні процесуальні вимоги до всіх доказів, невідповідність яким забороняє використання відеозапису як доказу. Ці вимоги - належність (наявність інформації, що має значення для правильного вирішення справи) і допустимість (законне отримання цієї інформації з дозволеного джерела).
В матеріалах справи наявні оптичні диски з відеофайлами, які мають в собі інформацію, необхідну для правильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційний суд уважає, що відеофайли, що містяться в матеріалах справи, є належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції був порушений порядок розгляду справи, зокрема не було переглянуто відеозаписи, апеляційний суд критично оцінює, оскільки при повному перегляді всіх наявних в матеріалах відеозаписів, судом апеляційної інстанції встановлено, що обставини встановлені в оскаржуваній постанові судом першої інстанції щодо події, яка сталась 26 грудня 2023 року, відповідають подіям, які зафіксовані на відеозаписах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції обмежено право ОСОБА_1 на проведення у даній справі автотехнічної експертизи за рахунок державного бюджету України, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
20 лютого 2024 року ОСОБА_1 та її захисником Амельчишиним О.В. до суду було подано клопотання про призначення у даній справі судової автотехнічної експертизи, оскільки ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні передбачено ст. 124 КУпАП не визнала.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року призначено по справі № 759/618/24 судову автотехнічну експертизу, оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .
Листом №20704/7885-4-24/52 від 02.10.2024 року директор КНДІСЕ О. Рувін повідомив Святошинський районний суд м. Києва про те, що судова автотехнічна експертиза у справі про адміністративне правопорушення №759/618/24 щодо ОСОБА_1 , за ст. 124, 130 КУпАП виконана. Висновок експерта від 01.10.2024 року №5488/24-52 можна отримати в експлуатаційно-технічному відділі КНІДСЕ після надходження оплати вартості проведеної експертизи.
Поряд із цим, ОСОБА_1 оплати за проведення призначеної судом автотехнічної експертизи не здійснила, тому висновок експерта від 01.10.2024 року №5488/24-52 до суду першої інстанції направлений не був.
Відповідно до п. 11 постанови про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, Державні спеціалізовані установи судової експертизи проводять судову експертизу у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення за рахунок та у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз.
В той же час, апеляційний звертає увагу на те, що ініціатором призначення по даній справі судової автотехнічної експертизи була ОСОБА_1 .
Відповідно до припису ч. 2 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
При вирішенні питання щодо відшкодування витрат за проведення судової експертизи, можливо застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Частиною першою ст. 122 КПК України передбачено, що витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У даному конкретному випадку йдеться не про кримінальний злочин, а про адміністративне правопорушення, але оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає порядок стягнення витрат на залучення експерта, в разі закриття провадження з підстав відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, застосувавши аналогію закону ОСОБА_1 не була позбавлена права просити суд про компенсацію понесених та документально підтверджених витрат на оплату експертизи.
Крім того, апеляційний суд вказує на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для її вирішення без призначення експертизи.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що винуватцем ДТП є інший водій, який створив аварійну обстановку, оскільки справа про адміністративне правопорушення розглядається в межах протоколу про адміністративне правопорушення, і суд не вповноважений оцінювати дії іншого водія.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Амельчишиним О.В. не надано доказів, які би давали підстави вважати, що суду першої інстанції не належним чином дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та не правильно встановив обставини справи.
Доводи апеляції про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої
спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не є такою, що вчинила адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді місцевого суду є законною і обґрунтованою, а апеляційна скарга не містить будь-яких доводів, які б могли служити достатніми підставами для її скасування.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина Олега Валерійовичазалишити без задоволення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній