(додаткова)
25 лютого 2025року м. Київ
Справа №752/21731/23
Провадження: № 22-з/824/312/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Нежури В.А., Соколової В. В.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Писаренка Олександра Сергійовича в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва про ухвалення додаткового судового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва Омельчука В. В. №41/к від 13.09.2023 із табельним номером 6859, яким було припинено трудовий договір зі старшою медичною сестрою медичної філії №2 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва ОСОБА_1 .
Відмовлено у задоволенні решті позовних вимог.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва на користь держави судові витрати в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, адвокат Писаренко О. О. в інтересах КНП «КДЦ» подав апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Писаренка Олександра Олексійовича в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Компенсовано за рахунок держави на користь Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва 1288 грн 32 коп. судового збору.
04 лютого 2025 року адвокат Писаренко О. О. в інтересах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва подав заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме стягнення витрат на правничу допомогу, яка обґрунтована тим, що відповідач, під час перегляду справи апеляційним судом, зазнав відповідних витрат на правничу допомогу в сумі 18 000 грн, що підтверджується належними доказами. Ураховуючи, що апеляційну скаргу відповідача задоволено, просив стягнути судові витрати з позивачки. Питання щодо розподілу судових витрат просив вирішити незалежно від його явки в судове засідання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів, ураховуючи, що адвокат Писаренко О. А. не заперечував щодо розгляду питання про ухвалення додаткового рішення без його участі, відповідно до вимог частини 4 статті 270 ЦПК України вважала за можливе розглянути заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності учасників справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції інтереси КНП «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва представляв адвокат Писаренко О. А.на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.01.2024 року та додаткового договору до нього.
Адвокат Писаренко О. А. в апеляційній скарзі зазначив про те, що відповідач очікує понести відповідні витрати на правничу допомогу у зв'язку із апеляційним переглядом справи, орієнтовний розмір яких 20 800 грн.
До заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвокат Писаренко О. А. долучив: договір про надання правничої допомоги; додаткове погодження до договору; акт про надання правничої допомоги; звіт (детальний опис змісту і обсягу послуг), як додаток до акту; свідоцтво адвоката; платіжну квитанцію про сплату адвокатського гонорару.
З акту про надання правничої допомоги від 30.01.2025 року убачається, що сторонами було визначено розмір винагороди у фіксованій сумі в розмірі 18 000 грн.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки також викладені в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20).
Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
З матеріалів справи убачається, що 24 лютого 2025 року адвокат Слободяник І. П. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які мотивував тяжким майновим станом позивачки, а саме отримуваної позивачкою заробітної плати, за таких підстав, вважає, що стягнення з позивачки витрат у заявленому розмірі буде становити надмірний тягар для неї.
Оцінюючи обсяг робіт наданих адвокатом, колегія суддів, ураховуючи заперечення позивачки, не в повній мірі погоджується із таким застосуванням коефіцієнту вартості наданих адвокатом послуг, з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».
Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачем, застосовуючи наведений правовий висновок у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що такі витрати як: вивчення змісту судового рішення, юридичний аналіз викладених у ньому висновків суду, пошук та застосування правових висновків Верховного Суду а також розробка правової позиції захисту клієнта в апеляційній інстанції, не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги зі складання апеляційної скарги.
Отже, визначення відповідачем суми відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн не відповідає принципам розумності та співмірності.
За наведених обставин, а також беручи до уваги те, що стягнення з позивачки витрат у заявленому розмірі буде становити надмірний тягар для неї, що суперечить принципу розподілу таких витрат, колегія суддів доходить висновку про зменшення заявленного розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача, з 18 000 грн до 5 000 грн.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі відмови у позові - на позивача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України). Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
Отже, апеляційний суд ухвалює у справі додаткове рішення (постанову) про стягнення з ОСОБА_1 на користь КНП «Консультативно-діагностичний центр» судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву Писаренка Олександра Сергійовича в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (, місцезнаходження: м. Київ, пр. Голосіївський, 59А, код ЄДРПОУ 25695724) 5 000 (п'ять тисяч) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді В. А. Нежура
В. В. Соколова