Справа № 755/22077/24 Гол. в суді першої інст. - Вовк О.І.
Провадження № 33/824/1358/2025 Суддя-доповідач - Полосенко В.С.
Категорія: ст.154/3 КУпАП
24 лютого 2025року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Полосенко В.С.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта середня, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 30 листопада 2024 року близько 19-00 години, ОСОБА_1 , який є власником собаки небезпечної породи - Тер'єр американський стафордширський, в під'їзді будинку АДРЕСА_1, вигулював собаку без намордника, що спричинило заподіяння шкоди ОСОБА_2 .
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень з конфіскацією собаки породи - Тер'єр американський стафордширський.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Такі вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано та надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а також поясненням ОСОБА_1 про те, що він не здійснював вигул собаки, а в той момент собака перебувала біля квартири, разом із сином - ОСОБА_3 , при цьому, через постійні відключення, світла у під'їзді не було, і наближення сторонніх осіб собака вважала за погрозу.
Також просить врахувати заяву потерпілої, про те, що завдані збитки їй відшкодовано та претензій до ОСОБА_1 не має.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку вимог і доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Так, частиною 3 ст. 154 КУпАП України передбачена відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримано і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №622414 від 12.12.2024, пояснення ОСОБА_1 , заяву потерпілої ОСОБА_2 , рапортом дільничного поліцейського.
Зазначені докази є належними та допустимими, та такими, що у своїй сукупності вказують на обгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Перевіривши матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги вважаю, що висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП грунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, вважаю, що суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_2 завдану шкоду та потерпіла не має жодних претензій до ОСОБА_1 , що підтверджується її заявою.
Таким чином, враховуючи обставини та характер вчиненого правопорушення, а також дані про особу ОСОБА_1 в сукупності, відсутність тяжких наслідків вчиненого, відшкодування завданої шкоди та відсутність претензій з боку потерпілої, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
На думку апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, про що він просить в апеляційній скарзі під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова судупершої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 154 КУпАП - скасувати.
На підставі ст.22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного судує остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Полосенко