25 лютого 2025 року м. Київ
справа №758/4834/21
провадження № 33/824/1711/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу як на посадову особу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 454 грн 00 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку 03 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, тобто після закінчення встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на оскарження постанови суду. В апеляційній скарзі просить постанову Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року.
В обґрунтування клопотання зазначає, що про день та час судового розгляду справи апелянт не був повідомлений, а тому не міг скористатися своїм правом на подачу пояснень та заперечень по суті справи. Копію постанови засобами поштового зв?язку він не отримував.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення мені постанови суду. Про існування даної постанови апелянту стало відомо лише 24 січня 2025 року після того як його банківський рахунок було арештовано згідно постанови державного виконавця.
Стверджує, що зі слів державного виконавця Ніколенку І.С. стало відомо про стягнення з нього штрафу на підставі постанови суду від 07 травня 2021 року № 758/4834/21. У зв'язку з чим, з метою з'ясування причин такого стягнення, скаржник звернувся до Подільського районного суду міста Києва із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
Вказує, що 27 січня 2025 року в приміщенні Подільського районного суду міста Києва Ніколенко І.С. ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови.
Зазначає про те, що копію постанови від 07 травня 2021 року апелянт отримав лише 27 січня 2025 року, зазначена обставина підтверджується відповідною заявою, яка знаходиться в матеріалах справи. За таких обставин, вважає, що строк на оскарження постанови був пропущений з поважних причин, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2021 року.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Згідно із ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як слідує з оскаржуваної постанови ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 07 травня 2021 року, не з'явився, будучи належним чином повідомленим судом про місце і час розгляду справи.
На підставі Переліку документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом ДСА України №1087 від 7 грудня 2017 року, відібрано до знищенні як таку, що не має науково-історичної цінності та втратила практичне значення наступна номенклатурна справа (інші документи діяльності суду) та Наказу ДСА України № 168 від 15 грудня 2011 року «Про затвердження Інструкції про порядок переведення до архіву місцевого та апеляційного суду, зберігання в ньому, відбору та передання до державних архівів та архівних відділів міських рад судових справ та управлінської документації суду», номенклатури справ, які перебували в діяльності суду, уповноваженими працівниками суду складено додатковий акт про знищення справ про адміністративне правопорушення за 2021 рік.
Справа про адміністративне правопорушення унікальний №758/4834/21, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП знищена у зв'язку із закінченням строків зберігання відповідно до додаткового акту про знищення справ про адміністративне правопорушення за 2021 рік.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити доводи, які були зазначені в клопотанні апелянта про поновлення строку на оскарження постанови суду, поданого з пропуском майже 4 років.
Ставити під сумнів посилання суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, у суду апеляційної інстанції немає підстав.
При цьому, незважаючи на те, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дійсно була розглянута за його відсутності, апеляційний суд не вбачає жодних підстав для поновлення строку на оскарження відповідної постанови, оскільки строк на подання скарги було пропущено з причин, які не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Зокрема, перебуваючи на робочому місці в « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_1 не забезпечив дотримання обмежувальних протиепідемічних заходів в закладі громадського харчування: приймали відвідувачів безпосердньо в закладі громадського харчування, останній не міг не знати про те, що за наслідками перевірки цього правопорушення щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, який було направлено для розгляду до Подільського районного суду м. Києва, а тому він не тільки мав можливість, а й повинен був цікавитися рухом та результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього. Слід зазначити , що з 02 червня 2021 року, постанову, яку наразі оскаржує ОСОБА_1 опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень і вона перебувала в загальному доступі.
Водночас, незважаючи на це, а також враховуючи ту обставину, що про існування вказаної постанови, як прямо зазначено у клопотанні ОСОБА_1 дізнався внаслідок відкриття щодо нього виконавчого провадження на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2021 року у справі № 758/4834/21 останній, до січня 2025 року, жодного разу не поцікавився тим, як була розглянута справа про адміністративне правопорушення щодо нього, також не надав апеляційному суду, копії виконавчого провадження, з якого суд мав би можливість встановити, коли ОСОБА_1 довідався про таке виконавче провадження, що свідчить про ігнорування апелянтом своїми правами як особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, в тому числі правом на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Норми законодавства про адміністративні правопорушення, в тому числі щодо оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, безсумнівно спрямовані на забезпечення охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку та зміцнення законності.
Разом з тим, вони спонукають громадян і до сумлінного виконання ними своїх прав та обов'язків, передбачених законом, оскільки забезпечення їх реалізації залежить не тільки від органів правосуддя, а від активності самих громадян, тим більше у випадках, які стосуються оскарження постанов суддів у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), вирішення питання про поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для прийняття такого рішення. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див. рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).
Окрім цього, у кожній справі національні суди повинні перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання в принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (п. 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»). Повноваження вищих судових органів щодо перегляду повинні реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
Звернення ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення майже чотири роки після її винесення не може бути визнане виправданим навіть за умови, що ОСОБА_1 не був своєчасно повідомлений про прийняте щодо нього рішення, оскільки він мав можливість скористатись своїм правом на оскарження ще у 2021 році, однак цього не зробив.
Більш того, навіть якщо допустити, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2021 року підлягає поновленню, суд апеляційної інстанції буде позбавлений можливості переглянути законність цієї постанови та перевірити доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки станом на час подання апеляційної скарги, згідно додаткового акту Подільського районного суду м. Києва, адміністративний матеріал № 758/4834/21 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, крім копії оскаржуваної постанови, який знаходиться на зберіганні в архіві суду, знищений у встановленому порядку за минуванням строку зберігання.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що клопотання ОСОБА_1 не містить у собі будь-яких даних, які б свідчили про об'єктивність та поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції вважає необхідним відмовити апелянту у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови.
За таких обставин, враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана після закінчення строку, передбаченого законом на її подання, а суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для поновлення цього строку, зазначена апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, а направлений до Київського апеляційного суду матеріал щодо ОСОБА_1 - до Подільського районного суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 07 травня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала, а матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - до Подільського районного суду м. Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду О.В. Желепа