апеляційне провадження №22-ц/824/657/2025
справа №754/12122/23
24 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У серпні 2023 року ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
Вимоги позову мотивує тим, що 21 грудня 2021 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №573848079 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідачка перейшла на офіційний сайт Товариства, обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, у тому числі і банківську карту, на яку в подальшому отримала грошові кошти у розмірі 13 550,00 гривень, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV64HN7, що направлено позичальнику 21 грудня 2021 року на номер мобільного телефону. Відразу після вчинення цих дій товариством перераховано грошові кошти в сумі 13550,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , що належить відповідачці, що у свою чергу є доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію товариства.
28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №573848079 від 21 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №175 від 05 травня 2022 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №573848079 від 21 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року.
04 серпня 2023 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено договір факторингу №01/04082023 від 04 серпня 2023 року. Відповідно до реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 54433,39 гривень, з яких 22000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 32 433,39 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Вказує, що відповідачка не сплачує проценти за користування кредитом, не повернула кредит у визначені кредитним договором терміни, а також не виконала інші зобов'язання згідно цього договору. Станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість за кредитним договором №573848079 від 21 грудня 2021 року не погашена.
Позивач вказує, що загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №573848079 від 21 грудня 2021 року становить 54 433,39 гривень та складається з: 13550 гривень - заборгованості по кредиту; 32 433,39 гривень - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом (згідно доводів позову).
Вказує, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №573848079 від 21 грудня 2021 року у розмірі 54 433,39 гривень та судові витрати.
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року у задоволенні позову ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення першої інстанції.
Зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено факт укладення відповідачкою кредитного договору№573848079 з ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА", отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення.
Зазначає, що відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28 листопада 2019 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року було викладено у новій редакції. Згідно пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) строк дії договору закінчується 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року), відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31 грудня 2022 року. При цьому всі інші умови залишились без змін.
У новій редакції договору факторингу датою його укладення було залишено як 28 листопада 2018 року. Саме тому посилання у позовній заяві було здійснено на договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, оскільки цей договір було викладено у новій редакції.
Звертає увагу, що договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є у тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта у майбутньому, а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору.
В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року відступлено на користь ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС", що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року. Після цього, 04 серпня 2023 року між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено договір факторингу №01/04082023, відповідно до умов якого ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором, що підтверджується реєстром боржників від 04 серпня 2023 року.
Стверджує, що ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" належним чином у встановлений законом спосіб та згідно наведених вище договорів набуло законного права вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору №573848079 від 21 грудня 2021 року, відтак ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" є належним позивачем.
Мотивуючи наведеним, просить суд заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено факт належного відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 573848079 від 21 грудня 2021 року від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», оскільки позивач посилається на договір факторингу, який був укладений у 2018 році, тоді як договір кредитної лінії був укладений у 2021 році, тобто вже після відступлення прав вимоги за ним, що в свою чергу спростовує перехід права від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», відповідно, та від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».
Згідно з частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи убачається, що 21 грудня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі «Кредитодавець») та ОСОБА_1 (далі «Позичальник») укладено кредитний договір № 573848079 в електронній формі, відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила) (а.с.10 зворот - 13 зворот).
Згідно пункту 1.3 кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 13 550,00 гривень одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 30 грудня 2021 року.
Пунктом 1.7 договору встановлено, що кредитна лінія надається строком на 9 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 30 грудня 2021 року. У випадку надання кредиту не в день укладення Договору, загальний строк кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Пунктом 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.9.1. виключно на період строку визначеного в пункті 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 124,10% річних, що становить 0,34 % від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,30% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що позичальник інформується в особистому кабінеті;
1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на зазначене вище та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
У пункті 1.14.1 договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в пункті 1.3. договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою складає 13964,63 грн та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 414,63 грн та суму кредиту у розмірі 13550,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 239,53 % річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 103,06% від суми першого траншу.
Пунктом 1.14.2 передбачено, що у разі настання передбаченої пунктом 1.9.3. договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в пункті 1.2. договору строк у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість кредиту складає 16110,95 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 550,00 грн та суму кредиту у розмірі 13550,00 грн (а.с. 10 зворот - 13 зворот).
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (MNV64HN7) (а.с.13 зворот).
На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на картковий рахунок відповідачки грошові кошти в розмірі 13550,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21 грудня 2021 року №79e896f1-fa21-4efc-8cae-c5d17efdea3b (а.с.8 зворот).
Окрім цього, згідно даних платіжного доручення 23 грудня 2021 року на рахунок відповідачки перераховано 8 450,00 гривень (а.с.8).
28 листопада 2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У пункті 1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (пункту 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (пункт 8.1 Договору).
Згідно пункту 8.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 30-33).
28 листопада 2019 року ТОВ «МАНІВЕНО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін (а.с. 21).
31 грудня 2020 року між Клієнтом (ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА") та Фактором (ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС") укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно змісту якої сторони продовжили строк договору до 31 грудня 2021 року. В цій додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції. Дата укладання залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01 (а.с. 89-92).
31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, згідно якої сторони продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Із витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05 травня 2022 року убачається, що до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 573848079 від 21 грудня 2021 року (а. с. 50).
05 серпня 2020 року між ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" (надалі - ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС") укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 573646079 від 21 грудня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023.
04 серпня 2023 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (фактор) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (клієнт) укладено договір факторингу № 01/04082023, за умовами якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників (а.с. 45-46).
Із даних Реєстру боржників від 04 серпня 2023 року убачається, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 573848079 (а. с. 55-56).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вказувало, що заборгованість за кредитним договором № 573848079 від 21 грудня 2021 року становить 54433,39 грн, з яких 22000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 32433,39 грн сума заборгованості за відсотками, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредитора у спірних правовідносинах.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно доводів позову розмір заборгованості за кредитом становить 13550 грн (а не 22 000 грн).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.
За змістом договору факторингу від № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року убачається, що його невід'ємною частиною є реєстр прав вимог, форма якого визначена сторонами (додаток №1 до договору факторингу).
Проте такого Реєстру прав вимоги, оформленого відповідного до вказаного додатку, зокрема, підписаного сторонами, позивачем не надано, а наданий витяг №175 від 05 травня 2022 року (а.с.50) не містить підписів уповноважених осіб та печаток клієнта та фактора, а сформований і підписаний лише представником однієї сторони договору - директором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та не відповідає вимогам, встановленим договором факторингу щодо форми реєстру прав вимоги, отже не підтверджує переходу права вимоги за Кредитним договором, укладеним із відповідачкою, від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Установлені обставини не дають можливості установити, що ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" передало право вимоги ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС".
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини за кредитним договором № 573848079 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою виникли 21 грудня 2021 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Витяг з Реєстру прав вимоги № 175, в якому зазначена відповідачка, датується 05 травня 2022 року, тобто більш ніж через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, а отже на час укладення даного договору у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором.
Доводи позивача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують правильних висновків суду. Згідно сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Однак позивачем не надано Реєстру прав вимоги, оформленого та підписаного відповідно до договору факторингу.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Ураховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено перехід права вимоги за кредитним договором від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" до ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова