апеляційне провадження №22-ц/824/3840/2025
справа №753/20049/19
24 лютого 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
встановив:
В жовтні 2019 року до суду звернулась ОСОБА_2 із позовом про стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка 26 вересня 2006 року уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_3 .
Від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Станом до дату звернення із цим позовом сторони проживають окремо, відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу з позивачкою.
Вказує, що кошти, які надає відповідач, є недостатніми для повноцінного розвитку дітей.
Зазначає, що ОСОБА_7 є здоровим та працездатним чоловіком, є ФОПом, інших осіб на утриманні не має, у розпорядженні відповідача є транспортний засіб, який він використовує, у тому числі для отримання заробітку, відтак має можливість сплачувати аліменти у розмірі 20 000 грн на утримання трьох неповнолітніх дітей.
Висловлює побоювання про умисне приховання відповідачем своїх доходів з метою уникнення сплати аліментів.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) у твердій грошовій сумі 20 000 грн, щомісячно, починаючи з жовтня 2019 року і до повноліття дітей.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року та до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року та до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2019 року та до повноліття дитини.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Не погодившись із ухваленим заочним рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, неналежне повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи.
Вказує, що суд першої інстанції фактично не повідомляв відповідача про розгляд справи. Поштова адреса, яка є дійсною адресою зареєстрованого місця проживання відповідача (по АДРЕСА_1 ), та на яку судом здійснювались поштові відправлення, не є адресою його фактичного місця. Постійно проживає по АДРЕСА_2 . Уважає, що не зазначення ОСОБА_1 у поданому до суду клопотанні адреси фактичного місця проживання не є підставою уважати, що останній фактично проживає за зареєстрованим місцем проживання та, як наслідок, має реальну можливість отримувати судову кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання.
Вказує, що не уповноважував жодну особу отримувати судову кореспонденцію, адресовану відповідачу, та матеріали справи не містять відповідних документів, відтак висновок суду, наведений в ухвалі від 24 вересня 2024 року про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду про належне вручення судової повістки на ім'я відповідача особі, іменованій як « ОСОБА_8 », є помилковим.
Вказує, що позивачка не підтвердила жодними доказами фінансову можливість відповідача сплачувати аліменти, як у розмірі, заявленому до стягнення, так і у розмірі, визначеному судовим рішенням.
Вказує, що з матеріалів справи убачається мінливий дохід відповідача, а судовим рішенням значно ускладнено можливість ОСОБА_1 утримувати теперішню сім'ю.
Вказує на порушення судом частини 2 статті 183 Сімейного кодексу.
Зазначає, що у зв'язку із тим, що суд першої інстанції фактично розглянув справу за відсутності відповідача, у останнього не було можливості подати до суду докази, відтак до апеляційної скарги долучає ряд документів.
Мотивуючи наведеним, просить суд заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року скасувати в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) аліментів у розмірі частки від заробітку (доходу) ОСОБА_9 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позовні вимоги частково, суд першої інстанції вказав, що оскільки ОСОБА_2 здійснює витрати по утриманню дітей, забезпеченню їх лікуванням у разі потреби, займається їх вихованням, що потребує не тільки матеріальних витрат, а й значних моральних зусиль, а відповідач ухиляється від утримання дітей, доцільно стягнути з відповідача аліменти на користь позивачки на утримання дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн, щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня звернення до суду із позовом і до досягнення дітьми повноліття.
Суд зазначив, що сума аліментів у розмірі 3 000 грн на кожну дитину є необхідною і достатньою для забезпечення належного утримання дітей, оскільки рівнозначний обов'язок щодо утримання дітей покладається також на позивача по справі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення про розгляд справи, апеляційний суд вказує про таке.
Згідно даних свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 08 листопада 2013 року, ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) змінив ім'я, про що 08 листопада 2013 року складено актовий запис №175. Повне ім'я після державної реєстрації зміни імені « ОСОБА_7 » (а.с.7).
До позовної заяви долучено копію паспорту відповідача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.6).
Судом першої інстанції здійснено запит щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_7 . У відповідь отримано повідомлення, ОСОБА_7 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . Відповідь містить примітку, що за вказаною адресою значиться ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.22).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 28 лютого 2020 року о 14:00 год.
Відправлення судової кореспонденції здійснювалось засобами поштового зв'язку за зареєстрованою адресою проживання відповідача: АДРЕСА_3 (а.с.25, 28, 37, 40, 43, 50, 54, 62).
В матеріалах справи наявне власноручно виготовлене клопотання ОСОБА_1 від 28 лютого 2020 року про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 лютого 2020 року. Із змісту клопотання убачається, що таке подано безпосередньо в приміщенні суду. Клопотання містить зазначення поштової адреси як засобу зв'язку із відповідачем: АДРЕСА_3 (а.с.35). Інших адрес листування відповідачем не повідомлено.
Поштове відправлення на ім'я відповідача із повідомленням про призначення розгляду справи на 06 квітня 2020 року, направлене на адресу АДРЕСА_3 , повернулось без вручення із відміткою «адресат відсутній» (а.с.41).
Згідно даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення про призначення розгляду справи на 04 травня 2020 року, таке відправлення вручено особі, іменованій як «Онущенова» (а.с.39).
Поштове відправлення для відповідача із повідомленням про призначення розгляду справи на 10 грудня 2020 року повернулось без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.55).
Інших відомостей про вручення чи повернення поштових відправлень матеріали справи не містять.
23 лютого 2021 року ухвалено оскаржуване судове рішення.
Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом відповідно до вимог статей 128-131 ЦПК України.
За приписами статті 128 ЦПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до пункту 99-1 "Правил надання послуг поштового зв'язку" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (в редакції, чинній станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Установлено, що поштове відправлення на ім'я відповідача із повідомленням про призначення розгляду справи на 04 травня 2020 року вручено особі, іменованій як «Онущенова».
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 131 ЦПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи в суді першої інстанції) унормовано обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання.
1. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
2. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини 1 цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
3. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
28 лютого 2020 року ОСОБА_1 через канцелярію суду першої інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 лютого 2020 року о 14:00 год., у зв'язку із неможливістю участі в судовому засідання. В клопотанні вказано поштову адресу зареєстрованого місця проживання відповідача як засіб зв'язку ( АДРЕСА_3 ).
Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_1 вказує, що суд перші інстанції не повідомляв його за місцем фактичного проживання в Кіровоградській області, а поштові відправлення судової кореспонденції, здійснені за зареєстрованою адресою проживання відповідача, не є належним повідомленням відповідача про розгляд справи, оскільки останній не проживає за такою адресою.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи апеляційної скарги з огляду на наявність в матеріалах справи клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, призначеного на 28 лютого 2020 року, що підтверджує обізнаність останнього про існування цього судового провадження.
Будучи обізнаним про розгляд справи, призначений на 28 лютого 2020 року, відповідач ОСОБА_1 , користуючись своїми процесуальними правами, не повідомив суду про адресу фактичного місця проживання (у разі проживання не за адресою зареєстрованого проживання), а також інші засоби зв'язку, як то електронна адреса, номер телефону для уточнення актуальної інформації щодо засобів зв'язку із судом першої інстанції.
Крім того, будучи обізнаним про існування цього судового провадження, відповідач не звертався до суду із клопотанням про направлення судової кореспонденції у конкретний зручний для нього спосіб зв'язку (засобами поштового зв'язку, електронного зв'язку, телефонного зв'язку) з метою своєчасного отримання актуальної інформації про рух справи.
Апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи наявна лише поштова адреса зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , отже районний суд об'єктивно обмежений у способах повідомлення відповідача про розгляд справи. Відома районному суду поштова адреса відповідача є зареєстрованим місцем проживання останнього, тому направлення судової кореспонденції за цією адресою узгоджується із вимогами процесуального закону про обов'язок суду повідомляти учасників справи засобами поштового зв'язку згідно частини 1 статі 131, пунктів 3,4 частини 8 статті 128 ЦПК України в редакції, чинній станом на час розгляду справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неповідомлення про розгляд справи.
Крім того, колегія суддів уважає за доцільне звернути увагу на те, що в межах розгляду судом першої інстанції заяви ОСОБА_1 про перегляду заочного рішення суду ОСОБА_2 подано заперечення на заяву відповідача.
До заперечень позивачкою долучено Довідки-розрахунки №№45744, видані 29 листопада 2023 року Світловодським ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо заборгованості ОСОБА_9 по аліментам станом на 01 листопада 2023 року згідно виконавчого листа №753/20049/19 від 26 травня 2022 року про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 (а.с.95, 96, 97).
Довідками охоплюється часовий проміжок з жовтня 2019 року по жовтень 2023 рік.
Із довідок-розрахунків убачаєтеся, що ОСОБА_9 сплачено аліментів на утримання дітей: в 2019 році - по 4000 грн на кожну дитину; в 2020 році - по 18 000 грн на кожну дитину; в 2021 році - по 22 100 грн на кожну дитину; в 2022 році - по 19 666,67 грн на кожну дитину; в 2023 році - по 30 000 грн на кожну дитину. Заборгованість ОСОБА_9 по аліментам на кожного з трьох дітей станом на 01 листопада 2023 року становить по 51 1781,72 грн.
Наведене дає підстави для висновку про обізнаність відповідача про необхідність сплати аліментів згідно виконавчого листа, виданого за наслідками розгляду цієї справи.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, апеляційний суд виходить із такого.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ (далі - Конвенції про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин 8 та 9 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Одним із основоположних обов'язків батьків відповідно законодавства України та моральних засад суспільства є їхній обов'язок утримувати дитину. Утримання полягає в забезпеченні дитині розвитку та зростання з метою підготовки до дорослого самостійного життя. В окремих випадках, наприклад, у зв'язку із станом здоров'я дитини, батьки також зобов'язані докладати і інших зусиль та додаткових витрат з метою забезпечення благополуччя дитини, викликаних особливостями її стану здоров'я.
Стаття 181 СК України унормовує способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Частинами 1-3 статті 181 СК України визначено наступне:
1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено:
1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Статтею 183 СК України передбачено:
1. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
2. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
3. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
5. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - 1/4, на двох дітей - 1/3, на трьох і більше дітей - 1/2 (доходу) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Статтею 184 СК України передбачено:
1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
2. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
3. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз наведених норм вказує, що законодавець передбачив граничну межу розміру аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, нижче якої розмір аліментів не може визначатися, а присудження аліментів у такому розмірі є крайнім заходом, який має ураховувати матеріальне становище батьків і дитини, а також їхній стан здоров'я.
При вирішенні питання про стягнення аліментів слід враховувати, що звернення до суду із цим позовом виникло у зв'язку із необхідністю матеріального забезпечення неповнолітніх дітей та враховувати, що СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина, оскільки метою аліментів на утримання дитини є матеріальне забезпечення існуючих потреб дитини.
З матеріалів справи убачається наступне.
Згідно даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 23 вересня 2006 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 23 вересня 2006 року зареєстрували шлюб, актовий запис №303. ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (а.с.19).
Згідно даних свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого 08 листопада 2013 року, ОСОБА_14 змінила ім'я, про що 08 листопада 2013 року складено актовий запис №176. Повне ім'я після державної реєстрації зміни імені « ОСОБА_2 » (а.с.14).
Згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 07 травня 2014 року (повторно), актовий запис №385, донька сторін ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.9).
Згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , актовий запис №2727, донька сторін ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.11).
Згідно даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис №3604, син сторін ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.10).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року у справі №753/6163/19 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.33-34).
В апеляційній скарзі відповідач, заперечуючи проти рішення суду в частині способу та розміру аліментів, посилається на порушення судом першої інстанції частини 2 статті 183 Сімейного Кодексу, якою передбачено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Апеляційний суд не погоджується із доводами апеляційної скарги з огляду на те, що статті 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини» та 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі» конкретизують порядок лише визначення розміру аліментів у відповідній формі (частка від доходу або тверда форма). Натомість статтею 181 СК України «Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину» передбачено право того з батьків, разом з яким проживає дитина (діти), обрати форму стягнення аліментів при зверненні до суду із позовом.
Тобто, стягувач аліментів, звертаючись до суду із позовом, має право визначитись із способом стягнення аліментів або у частці від доходу іншого з батьків, або у твердій грошовій сумі. При розгляді справи суд, виходячи із заявленої форми стягнення аліментів, керується положеннями статті 183 СК України для визначення розміру аліментів у частці від доходу або положеннями статті 184 СК України для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Як убачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_15 при зверненні до суду із позовом визначилась на власний розсуд із формою стягуваних за рішенням суду аліментів та просила стягувати аліменти у твердій грошовій сумі на кожного з дітей щомісячно.
З огляду на наведене, колегія суддів робить висновок, що відповідачем не наведено об'єктивних причин та не надано належних та допустимих доказів, що унеможливлюють відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання трьох дітей.
До апеляційної скарги відповідачем долучено наступне.
Копію свідоцтва про шлюб, укладений 12 листопада 2019 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , серії НОМЕР_7 , актовий запис №216. ОСОБА_16 змінила прізвище на « ОСОБА_13 » (а.с.111).
Копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , актовий запис №182, видане (повторно) про те, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_12 син ОСОБА_18 (а.с.112).
Довідку №12 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, видана керівником ОСББ «НАШ дім 102» уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення (будинку), членові житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_9 про те, що в квартирі АДРЕСА_4 до складу сім'ї /зареєстрованих/ входять: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , як власник; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , як дружина; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , як син. Дата реєстрації вказаних осіб 13 серпня 2019 року (а.с.113).
Згідно даних Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 23 жовтня 2024 року ОСОБА_9 за період з 1 кварталу 2020 року по 2 квартал 2024 року отримував доходи від осіб: 1 квартал 2020 року: 1818,70 грн; 1304,21 грн; 3608,55 грн; 7101,66 грн; 2966,48 грн; 19 721,90 грн; 2 квартал 2020 року: 9966,92 грн; починаючи з 3 кварталу 2020 року по 2 квартал 2024 року відсутня інформація про доходи. Наведені джерела доходів є доходом, визначеним самозайнятій особі (графа 13 відомості) (а.с.114).
При цьому, обґрунтованого клопотання про прийняття апеляційним судом додаткових доказів скаржником не подано.
Також матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався із клопотанням про долучення цих доказів до суду першої інстанції та не надано доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача.
В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 роз'яснено, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Відтак, оскільки відповідач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання клопотань про долучення доказів, а також не надав доказів неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, ураховуючи положення частини 3 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не приймає докази, долучені до апеляційної скарги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що аліменти мають на меті забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини та визначив розмір аліментів, який відповідає установленим судом обставинам цієї прави.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що згідно статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова