справа №759/8611/24 Головуючий у І інстанції - Петренко Н.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/5376/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
18 лютого 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року
у справі за позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
У квітні 2024 року КП «Київтеплоенерго» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01 травня 2018 року воно є виконавцем комунальних послуг, а саме з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води.
З 01 листопада 2021 року воно є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону ним було опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» №34 (5085) від 28 березня 2018 року.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Вказувало, що відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та постачання теплової енергії, постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.
Просило суд, стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17295,56 грн.;
заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 35284,43 грн.;
заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 27325,85 грн.;
заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 54322,76 грн.;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 27921,15 грн.;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 38984,87 грн.;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 869,84 грн.;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 429,80 грн.;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,04 грн.;
заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.;
витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 43,00 грн.;
витрати по сплаті судового збору у розмірі 3039,42 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення у розмірі 17295,56 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 35284,43 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 27325,85 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 54322,76 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 27921,15 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 38984,87 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 869,84 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 429,80 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,04 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 759,85 грн. та витрати пов'язані з отримання інформації у розмірі 10,00 грн., а всього 769,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 759,85 грн. та витрати пов'язані з отримання інформації у розмірі 10,00 грн., а всього 769,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 759,85 грн. та витрати пов'язані з отримання інформації у розмірі 10,00 грн., а всього 769,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 759,85 грн. та витрати пов'язані з отримання інформації у розмірі 10,00 грн., а всього 769,85 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що заборгованість за постачання гарячої води, а саме: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 35284,43 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 54322,76 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 38984,87 грн. не підлягають стягненню з нього, оскільки він не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року, а розрахована заборгованість здійсненна за умови, що проживають 6 осіб, тобто сума боргу розрахована невірно.
Вказує, що необхідно врахувати строки позовної давності, і відповідно, заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17295,56 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 35284,43 грн. не підлягають задоволенню, оскільки пропущено строк позовної давності.
Просив суд, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На вказану апеляційну скаргу КП «Київтеплоенерго» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості до 01.05.2018 року на суму 70681,90 грн. (централізоване постачання гарячої води у розмірі 62976,01 грн. та централізоване опалення у розмірі 7705,89 грн.) в силу п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину, таким чином воно не пропустило строк позовної давності за вказаними вимогами.
Зауважує, що заява відповідача про застосування позовної давності вказує на фактичне визнання ним пред'явлених позовних вимог та визнає борг за надане централізоване опалення та централізоване постачання гарячої води.
Вказує, що відповідачі кожного місяця отримували платіжні документи, в яких зазначалися: ПІБ, кількість зареєстрованих осіб, тариф, сума до сплати, розмір заборгованості, площа, тощо. Натомість, з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/чи перерахунку в спірний період відповідачі до нього не зверталися, від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановлено чинним законодавством порядку не відмовлялися.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
Встановлено, що з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
В той же час, за даними Реєстру територіальної громади м. Києва відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено, що на підставі договору №602-18 про відступлення права вимоги (Договір цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київтеплоенерго» та КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», прийняв право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 64663,90 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідачі мають заборгованість за надані послуги спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17295,56 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 35284,43 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 27325,85 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 54322,76 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 27921,15 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 38984,87 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 869,84 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 429,80 грн.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,04 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» підлягають задоволенню.
Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості відповідачі не надали, як і не надали допустимих доказів належного виконання ними зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до квитанції від 22 лютого 2024 року позивачем у зв'язку із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було понесено витрати у розмірі 43 грн., однак при цьому сума до сплати складає 40 грн., а 3 грн. - комісія, таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати, пов'язані із підготовкою справи до судового розгляду у розмірі 40 грн.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).
Відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з п. 11 Правил, надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Відповідно до п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, абз.2 п.21 з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.
За правилом п. 18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. ст. 68, 156, 162.
За приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договорами або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач належно виконує свої зобов'язання, а відповідачі, у свою чергу, порушують свої зобов'язання, щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до додатків до договору про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року №602-18, заборгованість відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води складає 64663,90 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, відповідачі мають заборгованість за надані послуги спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17295,56 грн.; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 35284,43 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 27325,85 грн.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 54322,76 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 27921,15 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 38984,87 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з теплової енергії у розмірі 869,84 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з гарячого водопостачання у розмірі 429,80 грн.; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,04 грн.
Відповідачі є власниками та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.
Суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачі не спростували розмір заборгованості, нарахований позивачем, належними та допустимими доказами та не надали суду доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо застосування до спірних відносин наслідків спливу строку позовної давності оцінюються судом критично.
Так, відповідно до частин 3 і 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини 1 та 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок, щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №457/462/16-ц, провадження №61-21807св19.
Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, №22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Постановами КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року №1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався.
Статтею 58 Конституції України, ст. 3 ЦПК України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, з 02 квітня 2020 року визначений ст. 257 ЦК України строк позовної давності продовжений.
Статтею 264 ЦК України визначені випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, в частина перша вказаної статті передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Частиною третьої цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Таким чином, строк позовної давності обраховується з урахуванням періоду надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ПАТ «Київнерего» (до 01 травня 2018 року).
В матеріалах справи міститься детальний розрахунок заборгованості, за надані послуги ПАТ «Київнерего» до 01 травня 2018 року на суму 70681,90 грн. ( централізоване постачання гарячої води у розмірі 62976,01 грн. та централізоване опалення у розмірі 1705,89 грн.), який підтверджує нарахування помісячно за увесь період боргу за кожною послугою, що переданий за договором цесії та визначення періоду за який утворилась заборгованість.
Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих за період надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ПАТ «Київенерго» (до 01.05.2018) по дату подачі позовної заяви (квітень 2024 року).
За таких обставин, КП «Київтеплоенерго» звернулося за захистом своїх інтересів до суду у межах позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності, щодо заборгованості, яка виникла до 01 травня 2018 року.
Колегія суддів оцінює критично доводи апеляційної скарги, що не підлягає стягненню з нього, ОСОБА_1 , заборгованість за постачання гарячої води, оскільки він не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року, а розрахована заборгованість здійсненна за умови, що проживають 6 осіб, тобто сума боргу розрахована невірно, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, в кв. АДРЕСА_2 проживають відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації
своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із законодавством, споживач має право звернутися для отримання будь-якої інформації, зокрема, щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати (ч. 7 ст.5 Закону України «Про звернення громадян»).
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Отже, аналіз норм законодавства дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах, щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок, щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Варто зазначити, що відповідачі не зверталися до позивача з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та/чи перерахунку заборгованості в спірний період.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону У країни «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Жодних звернень або претензій від відповідачів, щодо неотримання/ненадання/не користування послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води чи/або звернень, щодо перерахунку/невірних нарахувань за надані послуги за адресою: АДРЕСА_1 до КП «Київтеплоенерго» не передавали.
Відповідач ОСОБА_1 жодних заперечень, щодо неотримання/ненадання/не користування послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за вищевказаною адресою, також не зазначає. Жодного доказу на спростування розрахунку заборгованості суду не надав, власного розрахунку не навів.
Доводи апеляційної скарги в цілому ґрунтуються на незгоді відповідача із необхідністю сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послуг у належному йому житловому приміщенні за встановленими тарифами, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
Доказів порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, матеріали справи також не містять.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв'язку, та з урахуванням доведеності позовних вимог КП «Київтеплоенерго», ухвалено обґрунтоване рішення про їх часткове задоволення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року та у зв'язку із залишенням рішення суду першої інстанції без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба