справа №755/182/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/1506/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
12 лютого 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 січня 2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 20 грудня 2012 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 187, частиною першою статті 309 КК України із застосуванням статей 69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням статті 104 КК України звільнено з іспитовим строком на 2 роки; 04 березня 2014 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 187 КК України із застосуванням статті 71 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; 07 грудня 2020 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення 24 лютого 2022 року, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України, у кримінальному провадженні №12025100040000093 від 06 січня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 січня 2025 року клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУ НП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Визначено, що ухвала діє 60 (шістдесят) днів, але в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 березня 2025 року (включно), та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Постановлено, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 12 години 21 хвилин 06 січня 2025 року.
Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_11 прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та відповідно до положень частини п'ятої статті 194 КПК України покладено наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, із встановленою періодичністю, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд, слідчого судді чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора слідчого судді чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду в Україну.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Уважає, що оскаржувана ухвала постановлена з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
У мотивування скарги зазначає, що під час судового засідання 07 січня 2025 року ОСОБА_7 розповів всі обставини по даній справі та фактично частково визнав свою вину.
Вказує, що підозрюваний не має наміру впливати на свідків; потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні є держава Україна, а тому потерпілі (у розумінні фізичних осіб) відсутні, відповідно впливати на них неможливо.
Зауважує, що тяжкість покарання за злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , не є безумовною підставою для застосування виключного запобіжного заходу - тримання під вартою.
Уважає, що органи досудового розслідування неправильно визначили кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_7 , а саме за частиною третьою статті 299 КК України, оскільки правильною кваліфікацією його дій є частина перша статті 299 КК України та за умови правильної кваліфікації дій підозрюваного до останнього не можна було б застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у розумінні пункту 5 частини другої статті 183 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100040000093 від 06 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 06 січня 2025 року, близько 08 годині 09 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи в під'їзді будинку за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , у порушення вимог статей 18, 23 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», які передбачають заборону вчинення дій, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, утому числі нанесення побоїв, травм, отруєння тварин, а також заборону бити, вбивати, отруювати чи калічити безпритульних тварин, з метою неповаги до встановлених норм захисту від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захисту їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства, виник умисел на вбивство безпородної собаки - самки світло-рудої масті, яку останній спіймав у під'їзді вказаного вище будинку.
Реалізуючи свій злочинний умисел на жорстоке поводження з твариною, яка відноситься до хребетних, діючи умисно, активним способом з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті правила моральності, ОСОБА_7 із застосуванням жорстоких методів, які вчиняються особливо болючим способом, утримуючи тварину рукою за частину пластикової полиці для взуття, яка попередньо одягнута на шию собаки, кинув останню об сходи будинку, тим самим заподіявши їй травми та пошкодження, внаслідок яких собака перестала на деякий час рухатись.
У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на жорстоке поводження з твариною, яка відноситься до хребетних, діючи умисно, активним способом, з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті правила моральності, повторно підійшов до лежачої на міжсходовому майданчику безпородної собаки - самки світло-рудої масті, та почав наносити численні удари по тулубу останньої ногою, внаслідок чого тварина підвелась та намагалась сховатись, однак ОСОБА_7 із застосуванням жорстоких методів, які вчиняються особливо болючим способом, активним способом, продовжив наносити тварині тілесні ушкодження, шляхом нанесення ударів ногами по тулубу, в результаті яких безпородна собака - самка світло-рудої масті, впала по сходам до низу, що завдало тварині нестерпного фізичного болю і страждання, які мали характер мучення, тим самим вчинив жорстоке поводження з твариною, яка віднесена до хребетних, що призвело до загибелі тварини.
В ході проведення патологоанатомічного дослідження трупу безпородної собаки - самки світло-рудої масті було виявлено наступні ушкодження: розрив лівої частки печінки, крововилив в черевну порожнину, підшкірну гематому в ділянці голови, крововиливи у праву та ліву скроневу ділянки головного мозку, анемічність видимих слизових оболонок, знекровлення.
07 січня 2025 року у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України.
07 січня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025100040000093 від 06 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 січня 2025 року клопотання слідчого СВ Дніпровського управління поліції ГУ НП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.
Визначено, що ухвала діє 60 (шістдесят) днів, але в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 березня 2025 року (включно), та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Постановлено, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 12 години 21 хвилин 06 січня 2025 року.
Визначено ОСОБА_7 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язано ОСОБА_11 прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та відповідно до положень частини п'ятої статті 194 КПК України покладено наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду, із встановленою періодичністю, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд, слідчого судді чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора слідчого судді чи суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду в Україну.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 299 КК України, підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, а саме даними, що містяться: у протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та інші події; у протоколі огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Алматинська, 52, під'їзд № 6; у протоколі огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 ; у листі-повідомленні результатів патолого-анатомічного дослідження трупа собаки; у протоколі огляду відеозапису, на якому зафіксовано факт вчинення кримінального правопорушення; у протоколах допитів свідків; у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_7 , а також в інших матеріалах кримінального провадження у сукупності.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 , з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, його віку та стану здоров'я, міцності його соціальних зав'язків та майнового стану, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, а також тієї обставини, що свідками події були троє малолітніх дітей та співмешканка ОСОБА_7 , які ще недопитані та проживають за адресою, за якою адвокат просить визначити підозрюваному відбування домашнього арешту, може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою схилити їх до дачі неправдивих показів у судовому засіданні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з'являтися за викликами до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що ОСОБА_7 є раніше неодноразово судимим.
З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , врахувавши особу підозрюваного, а також спосіб вчинення такого кримінального правопорушення та його наслідки, існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України, взявши до уваги тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_7 , обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Підстав уважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, що органи досудового розслідування неправильно визначили кваліфікацію дій підозрюваного ОСОБА_7 , а саме за частиною третьою статті 299 КК України, оскільки правильною кваліфікацією його дій є частина перша статті 299 КК України, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Посилання апелянта на те, що під час судового засідання 07 січня 2025 року ОСОБА_7 розповів всі обставини по даній справі та фактично частково визнав свою вину, а також що підозрюваний не має наміру впливати на свідків; потерпілою стороною у даному кримінальному провадженні є держава Україна, а тому потерпілі (у розумінні фізичних осіб) відсутні, відповідно впливати на них неможливо, не свідчать про зменшення існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, та не є достатньою підставою для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 07 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4