25 лютого 2025 року м. Чернігів Справа № 620/13337/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні звіт Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволено; зобов'язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/13337/23.
Від Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України надійшов звіт, у якому відповідач повідомив (та надав відповідні докази), що на виконання рішення суду по справі №620/13337/23 позивачу проведено перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Сума доплати склала 9335,17 грн. та виплачена позивачу в січні 2025 року (а.с. 186-195 т.2).
Ухвалою суду від 20.01.2025 звіт відповідача призначено до розгляду.
Позивач подав заперечення на звіт, у яких просив останній не приймати позаяк відповідач не вірно провів перерахунок спірної допомоги, а саме: без врахування рішень Чернігівського окружного адміністративного суду по справах №620/1989/20, №620/7745/21 та №620/14414/23. У зв'язку з наведеним, відповідно до розрахунку позивача сума недоотриманих ним на виконання рішення суду коштів становить 41 421,70 грн., однак боржник виплатив лише 9335,17 грн.
Відповідач у поданих доповненнях наполягав на правильності свого розрахунку та зазначив, що рішення суду по справі №620/13337/23 не містить зобов'язань щодо виплати позивачу конкретної суми. Також відповідач зазначив про безпідставність позиції позивача щодо необхідності врахування як базового місяця для розрахунку індексації, врахованої при перерахунку спірної допомоги, січня 2008 року, оскільки в дійсності таким є листопад 2015 року.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд враховує таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі №620/13337/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та, в тому числі, зобов'язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України провести перерахунок та виплатити йому: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення (а.с. 51-54 т.1, 100-106 т.2).
На виконання рішення суду від 10.11.2023 та ухвали від 17.12.2024 відповідач перерахував позивачу спірну допомогу та виплатив кошти в сумі 9335,17 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 15.01.2025 №601 (а.с. 189 т.2).
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до статті 382-2 Кодексу за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Суд зазначає, що рішенням суду по справі №620/13337/23, яке 22.07.2024 набрало законної сили, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.
На виконання рішення суду відповідач провів позивачу перерахунок спірної допомоги за 2015, 2017-2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Сума до виплати склала 9335,17 грн., яка перерахована на картковий рахунок позивача.
При цьому, у наданих додаткових поясненнях відповідач звернув увагу, що для обрахунку ним враховано, зокрема індексацію грошового забезпечення позивача із базовим місяцем - листопад 2015 року. Доводи ОСОБА_1 щодо того, що базовим місяцем для індексації має бути січень 2008 року відповідач вважав безпідставними. Також відповідач вважає, що позивач взагалі не мав права включення винагороди, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 №889, в розрахунок будь-якої матеріальної допомоги.
Разом з тим, проаналізувавши наведені відповідачем доводи, суд з ними не погоджується, враховуючи таке.
Дійсно, ухвалюючи рішення по справі №620/13337/23, суд не вказував конкретну суму, яку має бути виплачено позивачу. Однак, наведене не виключає обов'язку відповідача здійснити перерахунок спірної допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, дотримуючись при цьому положень законодавства України.
В контексті наведеного суд зауважує, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі №620/7745/21, яке набрало законної сили 01.12.2022, установлено, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 28.02.2018, у зв'язку з чим зобов'язано Центральну телерадіостудію Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018, із встановленням базового місяця - січень 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням виплачених сум (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99853187).
Рішення суду по справі №620/7745/21 ухвалено раніше рішення по справі №620/13337/23, тому встановлені в ньому обставини мають враховуватись відповідачем при виконанні.
Крім того, вирішуючи спір у справі №620/13337/23, суд звернув увагу, що встановлена постановою КМУ від 22.09.2010 №889 винагорода має щомісячний характер та включається до складу сум грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Позивач отримував таку винагороду в період проходження служби, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 38-39 т.1).
З огляду на викладене, суд погоджується з позицією позивача, що поданий відповідачем звіт не підтверджує в повному обсязі виконання рішення суду по справі №620/13337/23.
У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Проте, судом не встановлено умислу відповідача спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу відсутні.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Враховуючи те, що відповідач частково виплатив позивачу кошти на виконання рішення суду по справі №620/13337/23, суд вважає за можливе прийняти поданий ним звіт та, з огляду на неповне виконання рішення, встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 Кодексу.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Центральної телерадіостудії Міністерства оборони України про виконання рішення суду по справі №620/13337/23.
Встановити Центральній телерадіостудії Міністерства оборони України новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по справі №620/13337/23 (з детальним розрахунком виплачених коштів) - 30 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 25.02.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна